29 квітня – День пам’яті всіх жертв застосування хімічної зброї

29 квітня – День пам’яті всіх жертв застосування хімічної зброї
Організація із заборони хімічної зброї

 «…повна   та   ефективна   заборона   розробки,
виробництва,  придбання,  накопичення,  зберігання,  передавання і
застосування  хімічної зброї та її знищення є необхідним кроком на
шляху досягнення цих загальних цілей»
(Конвенція про заборону розробки, виробництва,
накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення)

Міжнародний день заснування Організації із заборони хімічної зброї та День пам’яті всіх жертв застосування хімічної зброї відзначається щорічно 29 квітня з метою вшанування заснування Організації у 1997 році та пам'яті жертв хімічної зброї і назавжди звільнити людство від загрози цього виду зброї масового ураження. Головною метою цієї організації є забезпечення світової безпеки, встановлення контролю за виробництвом, зберіганням та застосуванням хімічної зброї, а також зниження її наявності на всій території світу.

Організація із заборони хімічної зброї продовжує свою діяльність та активно працює над тим, щоб у світі було ще менше хімічної зброї та більше миру.

Понад сто років тому в квітні 1915 року світ вперше зіткнувся з масштабним застосуванням хімічної зброї. У ході Першої світової війни німецькі війська розпорошили бойовий отруйний газ під час битви на Західному фронті у Фландрії біля міста Іпр. Тоді на сили своїх противників – англійців і французів – вони випустили 180 тонн хлору. Загинули п'ять тисяч людей.

Сьогодні хімічну зброю заборонено міжнародним правом. Однак вона, як і раніше, загрожує людству. Так, Із Сирії та інших місць не раз надходили повідомлення про застосування хімічної зброї.

Прототипи хімічної зброї використовували ще з античних часів. Найперші приклади – стріли, змащені отрутою, і практика отруєння колодязів із питною водою. Далі в діло пішли отруйні дими із сірки, смоли та мишʼяку. В епоху раннього Середньовіччя зʼявилось ноу-хау – «грецький вогонь» – горюча суміш, імовірно, сирої нафти, сірки, смоли та олії, але її точний склад невідомий. Уперше ця суміш використана візантійцями в битві проти арабського флоту в 673 році, який використовували в морських битвах.

У XV столітті митець, науковець і винахідник Леонардо да Вінчі пропонував начиняти снаряди сумішшю подрібненої крейди, мишʼяку й отруйних солей міді. Однак невідомо, чи вдалося втілити цей задум у життя. А що точно відомо, так це використання снарядів з отруйною беладоною під час облоги міст у XVІІ столітті.

У ХІХ столітті з розвитком хімії зʼявилися й перші концепції сучасної хімічної зброї. У 1854 році, під час Кримської війни, між російською імперією та коаліцією Британської, Французької, Османської імперій і Сардинського королівства за панування на Близькому Сході та Балканах, яка тривала протягом 1853-1856 років і завершилася поразкою росії, британський вчений і політик Лайон Плейфер запропонував використовувати проти російських військ снаряди з ціанідом. Та британське командування відмовилось, назвавши пропозицію «такою ж підступною і ганебною, як і отруєння колодязів ворога». Обурений Плейфер писав, що рано чи пізно «хімія буде використовуватись у війнах» і, можливо, навіть застосовуватиметься «для зменшення страждань злочинців, засуджених до смертної кари».

Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років серед одних із військових злочинів визначили використання «снарядів, які мають єдиним своїм призначенням розповсюдження задушливих чи шкідливих газів».

Вперше у великих масштабах бойові хімічні речовини застосували під час Першої світової війни. 22 квітня 1915 року біля бельгійського міста Іпр бійці Антанти пережили німецьку газову атаку. Коли вітер подув у потрібному напрямку, німецькі війська випустили із 6 тисяч сталевих балонів у бік ворога 168 тонн хлорного газу. Люди з криками бігали по окопах, падали та билися в судомах, ловлячи повітря перекошеними ротами. Через годину, коли хмара розвіялася, німецький піхотний батальйон зайняв траншеї супротивника, засіяні посірілими трупами, без жодного пострілу.

Після Першої світової використання хімічної зброї знову заборонили міжнародними документами – спочатку Версальським договором 1919 року. А в Женевському протоколі 1925-го заборону поширили й на біологічну зброю.

Під час Другої світової війни бойові отруйні речовини й справді застосовувалися нечасто. Але навряд чи через дотримання міжнародних угод. Є припущення, що Гітлер принципово не використовував хімічну зброю через особистий досвід, бо сам постраждав від іприту в окопах Першої світової. Та дослідники висувають іншу, правдоподібнішу версію: під час Другої світової хімічна зброя стала своєрідним фактором стримання.

Німеччина не застосовувала її на полі бою, побоюючись масштабного удару у відповідь. Схожа позиція була й у союзників. Вони тримали напоготові снаряди з отруйними газами, але не наважилися пускати їх у діло першими. А от японці використовували іприт та інші гази проти Китаю, адже китайці тоді ще не мали чим завдати удару у відповідь. Загалом усі учасники Другої світової накопичували хімічну зброю і розробляли нові отруйні речовини.

Після Другої світової статус найстрашнішого та найпотужнішого засобу масового ураження перейшов до ядерної зброї. Проте хімічна нікуди не зникла. Під час Холодної війни СРСР і західні держави накопичили величезні запаси бойових отруйних речовин. Хімічну зброю застосовували в десятках збройних конфліктів по всьому світу як впродовж решти ХХ століття, так і на початку ХХІ. Приміром, у Вʼєтнамській війні 1959-1975 років, під час радянського вторгнення до Афганістану в 1979-1989 роках, в ірано-іракській війні 1983-1988 років і під час війни в Сирії, яка триває з 2011 року.

Чергову угоду про заборону хімічної зброї обговорювали з 1960-х років, але до реальної справи дійшли тільки в 1993 році. Тодішня Конвенція під егідою ООН стала першим документом, у якому прописали не лише заборону, але й знищення хімічної зброї. У 1997 році Конвенція набула чинності, тоді ж створили спеціальну Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), яка мала слідкувати за її дотриманням. Її підписали 197 країн, і лише КНДР, Ізраїль, Єгипет та Південний Судан не ратифікували цей документ. Проте вони все одно зв'язані її нормами, згідно з міжнародним правом.

Країни-підписанти цієї Конвенції взяли на себе зобов'язання відмовитись від виробництва, зберігання та застосування хімічної зброї. Вони також мають повідомляти ОЗХЗ про свої запаси отруйних речовин, їх характер та про те, де саме їх можуть виробляти.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (далі – Конвенція) була ухвалена 3 вересня 1992 року на Конференції з роззброєння у Женеві. 13 січня 1993 р. Конвенція була відкрита для підписання у Парижі, набула чинності 29 квітня 1997 р.

Конвенція є першим багатостороннім договором у галузі роззброєння, який передбачає ліквідацію цілого виду зброї масового ураження під глобальним міжнародним контролем. Контроль за виконанням Конвенції покладено на Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), штаб-квартира якої розташована в Гаазі (Нідерланди). Наразі до ОЗХЗ входять 193 держави-учасниці.

Україна підписала Конвенцію 13 січня 1993 року, ратифікувала – 16 жовтня 1998 року. Для України зазначена Конвенція набула чинності 15 листопада 1998 року. Україна суворо дотримується своїх зобов’язань за Конвенцією, ніколи не володіла і не мала намірів розробляти, накопичувати або застосовувати хімічну зброю. Забезпечення імплементації Конвенції є одним з найважливіших напрямків політики нашої держави у галузі роззброєння, контролю над озброєннями та зміцнення довіри. Це питання перебуває під постійним контролем Президента та Уряду України.

Сьомого липня 2023-го Організація, що відповідає за дотримання цієї Конвенції, повідомила про знищення останніх заявлених запасів хімзброї у світі. Та деякі країни-учасники Конвенції, як-от росія, навряд чи знищили всі свої запаси. Російські спецслужби підозрюють у застосуванні бойової отрути «Новачок» у Британії у 2018-му, а армію рф – у використанні хімічної зброї під час боїв за Маріуполь у квітні 2022 року.

Хімічна зброя після початку ядерної ери втратила статус найстрашнішого та найпотужнішого засобу масового ураження. Її замінила атомна бомба. Внаслідок такої «ротації» зусилля хіміків у сфері розробки отруйних речовин зосередились на локальних завданнях. Розробляються отрути вузько направленої дії, які застосовуються для диверсій та усунення політичних противників.

Отже, Організація із заборони хімічної зброї – найбільш швидкозростаюча міжнародна організація з роззброєння в історії. Вона покликана позбавити світ від загрози, яку хімічна зброя представляє для міжнародної безпеки. Визнанням заслуг ОЗХЗ стало вручення їй Нобелівської премії миру 2013 року – майже через 100 років після першого нападу з використанням хімічної зброї.

Більше дізнатися про історію створення, розповсюдження та захисту від хімічної зброї можна знайти в таких джерелах:

1. Бойова хімія – від найдавніших часів до сьогодні https://nubip.edu.ua/node/126500 (дата звернення 20.04.2024)
2. Військова та клінічна токсикологія, радіологія та медичний захист. Київ. 2007. 376 с.
3. Галака С. Остаточне знищення хімічної зброї?.. ОЗХЗ і Нобелівська премія миру. Віче. 2013. № 23. С. 24-25.
4. Гулько Г. Застосування на Волині хімічної зброї в роки Першої світової війни. Краєзнавство. 2018. № 4. С. 34-40.
5. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення: від 13 січня 1993 року  Конвенцію ратифіковано Законом N 187-XIV ( 187-14 ) від 16.10.98 ). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_182#Text (дата звернення 20.04.2024)
6. Коршунов Э.Л. Финские военнопленные о возможностях применения химического оружия. Военно-исторический журнал. 2011. № 6. С. 22-24.
7. Медичні аспекти хімічної зброї. Київ. 2003. С. 30-36, 78-86.
8. Організація із заборони хімічної зброї https://armyinform.com.ua/2022/04/30/himichna-zbroya-chy-vykorystaye-yiyi-rosiya-proty-ukrayiny/  (дата звернення 21.04.2024)
9. Петров И. Эксперименты в США с химическим и психотропным оружием. Зарубежное военное обозрение. 2007. № 6. С. 26-27.
10. Пивоваров С., Коберник К. 106 років тому іприт став «королем хімічної зброї» у Першій світовій війні. https://babel.ua/texts/96187-106-rokiv-tomu-iprit-stav-korolem-himichnoji-zbroji-u-pershiy-svitoviy-viyni-korotko-zgaduyemo-dovgu-istoriyu-vikoristannya-i-mayzhe-marnih-zaboron-boyovoji-himiji    (дата звернення 22.04.2024)
11. Пирогов М. Ход реализации иностранными государствами конвенции о запрещении химического оружия. Зарубежное военное обозрение. 2008. № 11. С. 10-15.
12. Поліщук В. Хімічна зброя: чи використає її росія проти України? https://armyinform.com.ua/2022/04/30/himichna-zbroya-chy-vykorystaye-yiyi-rosiya-proty-ukrayiny/   (дата звернення 24.04.2024)
13. Снєгірьов Д. Історія виникнення хімічної зброї. https://westnews.info/news/Istoriya-viniknennya-ximichnoyi-zbroyi.html    (дата звернення 20.04.2024)
14. Сокиринська О.А. Аналіз проблем міжнародного права щодо контролю за використанням біологічної та хімічної зброї: історико-правовий аспект. Альманах міжнародного права. 2021. № 25. С. 104-111.
15. Таманин М.В. Запрет на химическое оружие: спустя 10 лет вопросы остаются. США. Канада: экономика,политика,культура. 2007. № 10. С. 3-20.
16. Фея О. Фізика, хімія й Перша світова. Український тиждень. 2018. № 46. С. 48-51.
17. Як підготуватися до хімічної атаки або аварії. https://ecoaction.org.ua/khimichna-ataka.html?gad_source=1&gclid=EAIaIQobChMI1dH7r_rXhQMVh5iDBx2WfA7eEAAYASABEgJZVvD_BwE    (дата звернення 24.04.2024)

Підготувала: Т. Федько