Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку
Наш відділ > Клуб "Дивослово" > Конспекти занять з граматики української мови > Дієслово як частина мови. Вживання дієслів у діловому стилі мовлення

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Конспект заняття

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація діяльності. Прочитайте вірші. Визначте їх головну думку. Підкресліть дієслова.

У горі, радості, буває,
У лютім гніві і розпуці
Ми слів потрібних не шукаєм,
Обривки кидаємо куці.
Не думаємо: слово ранить,
А чи зціляє нас надійно...
О, скільки душ воно таранить!
Які чуття зникають рвійно.
Тож зупинись у гніві скорім.
Дай охолонути розмові.
Шукаймо істину не в спорі, -
В ласкаво мовленому слові.
                                     Б.Олійник

Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В.Симоненко

Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снів
Твоя лунала б мова солов’їна;
Той світ, що ти дала йому у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
А глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов’я.
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови –
Ото була б загибель – смерть моя.
Д.Павличко

ІІІ. Теоретична частина.

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)?

Дієслівні форми

Інфінітив (неозначена форма)

Безособові дієслова

Безособові форми на -но, -то

Дієприкметник

Дієприслівник

незмінювана форма, яка, називаючи, дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити?

(любити, судити)

означають дію без відношення до будь-якої особи

(світає, морозить)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вказують на дію, виконану невідомою особою

(зроблено, створено, написано)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка?, яке? які?

(зів’яле листя, освітлена кімната)

 

 

 

 

 

особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

(читаючи, співаючи)

 

 

 

Безособові дієслова

Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи (предмета). Такі дієслова називаються безособовими:

Світає, морозить, вечоріє, дощить.

У таких реченнях не може бути підмета.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (морозить), а в минулому – форму однини середнього роду (посутеніло, не спалося).

Способи дієслів

Прочитайте речення, визначте в них дієслова. Які з дієслів означають реальну дію? Яке дієслово означає дію, можливу лише за певних обставин? Яке дієслово передає наказ, прохання або пораду?

1. Кожна пташина в'є гніздо на батьківщині (Народна творчість).

2. Коли б же я був соловейком, до тебе тоді б прилітав (Леся Українка).

3. Люби свій край. Всю душу солов'їну і серця жар йому віддай (В. Сосюра).

Розкрийте значення фразеологізмів вити гніздо, розливатися соловейком.

Що символізують в усній народній творчості соловей та пташине гніздо?

Дієвідміни дієслів

Дієслова поділяються на дві дієвідміни

І дієвідміна
Належать дієслова:
• з односкладовою основою: лити, мити, бити, пити;
• з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: зимувати, крикнути, білити, грати;
• з основою на приголосний: нести, мати, берегти;
• з основою на -оро-, -оло-: бороти, колоти, полоти;
• дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.

ІІ дієвідміна
Належать дієслова:
• з суфіксами -и-, -і-(-ї-), які випадають в особових формах: сидіти, клеїти;
• з суфіксом -а- після шиплячих та [j], який випадає, в особових формах: лежати, стояти;
• дієслова спати, бігти.

Особові закінчення дієслів у теперішньому (або майбутньому простому) часі:

Завдання.

Вставте пропущені букви, визначте дієвідміни. Обґрунтуйте поділ дієслів.

Поважа…ш, ціну…те, принос…ш, очіку…мо, хоч…мо, залеж…ть, повідомля…те, береж…ть, довод…ш, мовч…ть, їзд…мо, бор…мось, твор…ш, навод…ш, клич…ш, біж…ть.

Вправи

Завдання 1. Виправити лексичні помилки, редагуючи речення або словосполучення.
1. Я лишаю вас слова. –

2. Приймати участь у міроприємствах. –

3. Ми прийняли всі міри. –

4. Лід тронувся. –

5. Я рахую, що ... –

Завдання 2. Замініть подані дієслівні словосполучення одним словом і навпаки – одне слово – словосполученням:

брати в борг –

подякувати –

надавати допомогу –

вносити пропозицію –

перемогти –

характеризувати –

дати доручення –

підсумовувати –

покласти обов’язки –

звернутися з проханням –

Завдання 3. Утворіть від поданих дієслів усі можливі форми дієприкметників, складіть з ними словосполучення. Поясніть спосіб творення дієприкметників.

Підписати, укласти, проголосити, спостерігати, завершувати, обміркувати, зобразити, обрати, підтвердити, контролювати, запросити, терпіти, призначити, вкрити.

Завдання 4. Запишіть нижчезазначені словосполучення українською мовою, вживаючи безособові дієслівні форми.

Статья напечатана, задача решена, связь налажена, коллектив награжден, завод построен, выставка открыта, вещи собраны, перевод сделан, план выполнен, книга прочитана, комиссия избрана, работа закончена.

Завдання 5. Відредагуйте словосполучення і речення.

А. Прийняти участь, об’явити приказ, здавати іспити, дякую Вас, головуючий зборів, доповідаючий розказав, підвести підсумки роботи.

Б.1) Просимо вислати на наш адрес пропозиції щодо реорганізації підприємства.

2) Збори акціонерів проголосити відкритими.

3) Договір набирає чинності з моменту його підписання.

4) До порушника були вжиті заходи дисциплінарної відповідальності.

5) На вечорі виступили зі своїми творами початкуючі поети.

6) Керівництво підприємства рахує, що ваша фірма невчасно розрахується за представлені послуги.

7) Спостереження за рослинами – її любима робота.

8) Був заслухан звіт керуючого підприємством.

9) Починаючи цю програму, подумалось, що ми не все ще зробили для поліпшення ситуації.

Особливості використання дієслів у діловому мовленні

       Уникайте умовного способу:

Неправильно

правильно

Підприємства змогли б виконати замовлення, якби...

Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...

Виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б...

Завчасне повідомлення виконавця можливе лише за умов...

Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить).

В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконувати).

У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)

Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

Неправильно

Правильно

Завдання було достроково виконане нашою групою

Наша група достроково виконала завдання

Головна увага ним приділяється...

Головну увагу він приділив...

Інспектори, які призначаються комісією...

Інспектори, яких призначає комісія...

Випробування проводяться у запланованому режимі

Випробування проводять (проведено) у запланованому режимі

Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: (ми вимагаємо, дирекція звертається, рівень інфляції становить).

Теперішній час може вживатися у значенні майбутнього, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10-й годині, мітинг розпочинається завтра об 11.00).

Форми неманемає вживаються паралельно: у нас нема таких документіву нас немає таких документів або ми не маємо таких документів.

Форми 2-ї особи однини, 1,2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї неможливо й за допомогою додаткових слів (див. додаток).

Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахунки і креслення давайте мені.

Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невербальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення.

Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія – кожен пішов окремо).

За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники -і-, -й-, -та-: Адміністрація заводу та профком розглянули...

Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняйте: збираюся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже:

Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся-, -сь-: слід писати: Роботу аналізують за такими вимогами, а не Робота аналізується за такими вимогами.

Форму інфінітива доконаного виду використовують в ухвальній частині ряду документів, зокрема протоколу, наказу, розпорядження тощо, для вираження наказовості (затвердити на посаді; взяти інформацію до відома; надати матеріальну допомогу).

У реченні інфінітив може виконувати функцію будь-якого члена речення, проте найчастіше виступає в складі простого чи складеного дієслівного присудка, наприклад: Головне завдання – всією діяльністю заслужити та виправдати довіру клієнтів (присудок). Працювати в команді є однією з вимог до банківського працівника (підмет). Самоповага, впевненість у собі, віра в свої сили пов’язані з бажанням досягти мети (означення). Просимо перерахувати дану суму на наш рахунок (додаток). Комісія прибула перевірити стан справ на виробництві (обставина мети).

При вивченні особових дієслів потрібно звернути увагу на категорію способу, що виражає відношення дії до дійсності. Пропонуємо основні правила вживання способових форм у текстах ділових документів та в усному діловому мовленні:

1. У творенні форм наказового способу не вживається допоміжне слово давайте. Вирази типу давайте проголосуємо, давайте привітаємо не є нормативними.

2. Вживаючи форми наказового способу, варто враховувати ситуацію спілкування, зважати на норми мовленнєвого етикету: паралельно із дієсловами наказового способу можна вживати варіантні описові звороти або слова, що пом’якшують категоричність наказу, наприклад: пробачте (пробачте, будь ласка; прошу пробачення); заходьте (прошу заходити).

3. В усному діловому мовленні трапляються випадки, коли форма одного способу вживається у значенні іншого:

– форми дійсного способу вживаються у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає будь-яких заперечень (Ви виконаєте доручення і повідомите про результати);

– форми умовного способу вживаються у значенні наказового з цією ж метою (Чи не поновити б нам ділові відносини з фірмою…?);

– форми наказового способу вживаються у значенні умовного (Зверніться ви вчасно по допомогу – збитків можна було б уникнути);

– форми наказового способу вживаються у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію (А ми візьми і зроби);

– інфінітив у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності наказу (Виконати терміново).

Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення про неї.

У діловому мовленні поширені дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості – теперішній постійний, виражені формами 1-ої особи множини, 3-ої особи однини та множини (вважаємо за доцільне звернутися до…; рівень інфляції становить…; банк впроваджує нові форми роботи з клієнтами; допускають до участі в конкурсі осіб…).

Часто у професійному мовленні спостерігаються явища вживання форм одного часу в значенні іншого:

1) форми теперішнього часу вживаються у значенні майбутнього, якщо треба підкреслити обов’язковість виконання дії: Нарада розпочинається об 11 годині;

2) форми теперішнього часу – у значенні минулого з метою пожвавлення розповіді, надання їй більшої виразності: Автор статті порушує питання реформування економіки;

3) форми минулого часу – у значенні майбутнього, називаючи дії, що обов’язково відбудуться: Ви залишаєтесь на своїх місцях, працюєте, а ми пішли;

Категорія особи виражає відношення дії та її суб’єкта до мовця. Суб’єктом дії може бути сам мовець, його співрозмовник або особа, яка участі в розмові не бере. У граматиці виконавцем дії, носієм її може бути будь-яке слово з предметним значенням.

Особові форми можуть втрачати особове значення і переходити в безособові дієслова – дієслова, які називають дію саму по собі, без участі діяча. Безособові дієслова співзвучні з особовими дієсловами у формі третьої особи однини та середнього роду минулого часу і виражають значення: явище природи (світає, похолодало); стан людини (морозить, не сидиться, хочеться); міра наявності (не вистачає, бракує).

Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за родами, ні за числами.

У діловому мовленні використання безособових дієслів допомагає звернути увагу на дію, яка формує структурно-граматичне і змістове ціле (Вам бракує досвіду; Нам не вистачає спеціалістів у цій галузі).

У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса –ся, з метою констатації факту (не дозволяється, забороняється, не допускається).

Категорія стану – дієслівна категорія, яка виражає відношення дії до суб’єкта та об’єкта одночасно.

Залежно від характеру відношень між суб’єктом та об’єктом категорія стану знаходить свій вияв у таких його різновидах: активного, пасивного та зворотного.

Дієслова активного стану означають дію суб’єкта-підмета, спрямовану на об’єкт-додаток, виражений формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка при вживанні дієслова з часткою нечи зі значенням частини від цілого (Банк проводить валютні операції – зн.в. Банк не проводить валютних операцій – род. в., Треба купити палива – род. в.).

Активний стан вживається, коли потрібно виділити суб’єкт дії. Іноді реальний суб’єкт мислиться неозначено (Розрізняють два види власності: приватну та суспільну. Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називають інвестуванням).

Активний стан широко вживається у розпорядницькій документації. Він є обов’язковим у заявах громадян і виправданим у тих випадках, коли треба вказувати винуватця порушення професійної або адміністративної етики. Уживання активного стану додає принциповий тон критиці (Механік заводу Р.І. Гаврилов грубо порушив техніку безпеки).

Дієслова пасивного стану означають дію, спрямовану на об’єкт, який виступає в реченні підметом, а реальний виконавець дії виражений додатком в орудному відмінку (Доповідь готується студентом. Нормативи встановлюються банком). Використання дієслів пасивного стану пов’язано з потребою акцентувати увагу не на дії, а на об’єкті. У реченні з дієсловом пасивного стану виконавець дії може й не називатися, якщо факт здійснення дії має більше значення, ніж вказівка на осіб, що вчинили дію (Оплата гарантується. Наказ виконується).

Дієприкметник – неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку здійснює сам предмет (активні дієприкметники) або зумовлену дією іншого предмета (пасивні дієприкметники): читаючий прочитаний; виконуючий виконаний.

У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене.

Часто вживаються в науковому та діловому стилях пасивні дієприкметники. Вони використовуються для лаконічного вираження думки, ними часто замінюють підрядні речення.

Виступаючи в ролі означення, пасивні дієприкметники уточнюють, конкретизують зміст означуваного слова (Усі кінцеві продукти, виготовлені суспільством за певний час, утворюють валовий внутрішній продукт).

Активні дієприкметники минулого часу та пасивні дієприкметники без обмежень використовуються у професійному мовленні (зміцніла економіка, збанкрутіле підприємство, гарантований дохід, обмежена відповідальність, регульовані ціни, очікувана інфляція, незавершене виробництво, відкрите товариство).

Дієприкметники творяться лише від дієслів, які вживаються без суфікса -ся.

Дієприкметники активно переходять у прикметники, втрачаючи при цьому ознаки дієслова й набуваючи здатності виражати звичайну (не за дією) ознаку предмета (відомий, знайомий, невмирущий, цілющий).

Дієприкметники можуть втрачати ознаки дієслова і прикметника та переходити в іменники (черговий, уповноважений, поранений, вчений, трудящі).

Дієприслівник – незмінна дієслівна форма, яка, пояснюючи основну дію, виражену дієсловом, називає додаткову дію. Дієприслівник недоконаного виду означає таку другорядну, одночасну з основною (розмірковував читаючи).

Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної (прочитавши, зробив висновки).

До прислівникових ознак дієприслівника належить його незмінність, синтаксична роль обставини і те, що він пов’язується з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання. У реченні дієприслівник виступає у ролі обставини часу, мети, причини, умови, способу дії (Підбиваючи підсумки наради, необхідно узагальнити все сказане, сформулювати висновки, визначити завдання на майбутнє – обставина часу; Людина, будучирушійною силою всіх факторів виробництва, виступає головним творцем матеріальних і духовних багатств суспільства – обставина умови).

Обов’язковою умовою вживання дієприслівника є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, повинні здійснюватися однією особою. Тому граматично неправомірною є побудова речення типу: Виступаючи, директором порушена злободенна тема.

Правильно буде побудувати речення так: Виступаючи, директор торкнувся злободенної теми.

Дієприслівником (дієприслівниковим зворотом) можна передавати різні етичні моменти (наприклад, зацікавленість у якнайшвидшому завершенні роботи) і сформулювати причини, що стали підставою для ухвалення управлінського рішення. У діловому мовленні дієприслівникові звороти вживаються з метою скорочення тексту і ставляться на початку речення:

Враховуючи …

Вважаючи …

Беручи до уваги …

Зважаючи на …

Предикативні форми на -но, -то –незмінні форми дієслова, які широко вживаються в українській мові і виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях.

Використовують форми на -но, -то замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці (Постанову прийнято одноголосно, а не Постанова прийнята одноголосно. Запрошення розіслано вчасно  замість Запрошення розіслані вчасно).

Д/з. Перекладіть текст українською мовою.

Что такое дружба? Это радость! Огромная радость от общения! Радость от того, что рядом есть близкий тебе человек, который поможет советом, всегда выслушает и непременно поддержит во всем. Только ему можно полностью довериться. Только от него можно без обиды выслушать критику в свой адрес.

Настоящая дружба, как и настоящая любовь, явление достаточно редкое. Но если она все же есть, то надо ее беречь, как зеницу ока. Ведь, теряя друга, мы теряем частицу себя. И всегда надо помнить, что потерять его легко, а вот найти безумно трудно. И чем старше мы становимся, тем труднее.

Дружбу надо растить, как хрупкий и нежный цветок. «Поливать» мыслями о друге, «удобрять» достойными поступками.

Каким должен быть друг? Верным! Терпеливым! Добрым! Да, именно таким! Ведь он же Друг! Друг пройдет проверку и временем, и обстоятельствами. И с годами настоящая дружба становится только крепче.

Дружба не может быть односторонней, иначе никакая это уже не дружба. Все общее, все вместе! Всегда и всюду!

Вхід