Афоризми про Україну

А цей народ їде, як у товарняку, нужденний, задурений, принижений і забитий, щось жує, визирає з вікон, ремствує, а й не подумає зірвати стоп-кран, або хоч пробратися по вагонах, подивитися - що там за машиніст? Може, він дурний, може, п’яний, може, навмисно веде не туди, може, він взагалі не вміє водити поїзд, може, у нього до потилиці приставлений пістолет? Горіховий наш інтелект. Вибираємо тих самих і тих самих, а потім жахаємось - що це за чудовиська у нас при владі? Та це ж сон нашого розуму їх і породив. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна. (Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ)

Будьмо чи не будьмо? (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний. (Олександр ДОВЖЕНКО)

Взагалi все, що українцi здатнi про себе повiдати, - то як, i скiльки, i на який спосiб їх били. (Оксана ЗАБУЖКО "Польові дослідження з українського сексу")

Від чорта одхрестишся, а від москаля не одмолишся. (Українське прислів'я)

Віддайте мені життя! Віддайте мені мою Батьківщину! Якщо я народився, значить на цій землі мені теж щось належить. Але нахабні, розв’язні, безсовісні — не віддадуть! Ми бездомні у своєму домі, ми безпритульні у своїй країні. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

Віра, мова й прапори мінялися в українських родинах ледь не щопокоління, навіть не як костюми, а як одноразові шприци, вколовся – і в відро, і так всю дорогу, від Костянтина Острозького почавши, того самого, що заснував був, сердега, Острозьку Академію насупротив польській експансії - а рідна внучка бац, прийняла католицтво - і цілу академію здала як на блюдечку тим самим отцям єзуїтам, з якими дід усе життя проборовся, і ось це, схоже, й є єдина національна традиція, що й досьогодні лишається чинною - лягати під того, что наразі найдужчий. (Оксана ЗАБУЖКО "Музей покинутих секретів")

Всесвіт - український, якщо він не український, то це – не всесвіт. (Володимир ЦИБУЛЬКО)

Дивлюсь я на цих політиків і думаю. А були ж колись лідери нації, такі, як Ганді. Народ назвав його Махатмою, по-їхньому це — Велика Душа. Господи! Де ж наша Велика Душа?! Чи ми вже тепер більше цінуємо Велику Кишеню? (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

Дійшли до повної розрухи, але мирним шляхом. (Микола ЛЕВИЦЬКИЙ)

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають. (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Дуля українського народу наскільки розпухла в кишені, що цей народ її не може витягнути, щоб показати владі. (Володимир ЦИБУЛЬКО)

Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство. (Ліна КОСТЕНКО)

Здрастуйте, бродячих псів країно,
Де між сіллю й хлібом – дим і степ.
Де любив і вірив я наївно
У шляхетне, вітряне, святе... (Ігор ПАВЛЮК)

І ділити Україну з тими,
З тими, для котрих її - нема... (Павло ВОЛЬВАЧ)

Ідеалізую мій український народ за його муки і страждання; в іншому він розчаровує... (Олесь ВОЛЯ)

Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі і не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притульне, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілася, — прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозліталися хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають вже по-іншому. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")


Кожен українець – це “троїсті музики”: одне – думає, друге – каже, третє – робить. (Іван ДРАЧ)

Манія величі — це хвороба. Комплекс меншовартості — теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Ґреґор у Кафки. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі плачучи умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі. (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Мій князю! Київ - місто дике.
Поетів і машин у нім без ліку.
Ревуть машини, димом небо облягло.
Там жебраки й повії просторікі
дають і просять, коротко і зло.
Там жить ніззя. Поети просяться в село. (Еней АНЗИХОВИЧ)

Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний! (Грицько ЧУПРИНКА)

Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

На городі бузина, а в Києві дядько. (Українське прислів'я)

На Руси хоч єзуїтів посій, то все одно злодії вродяться. (Юрій АНДРУХОВИЧ "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака")

На це один мій приятель каже, що єдині, кому не байдужа доля українського національного відродження - євреї. Це він так, вочевидь, мотивує для себе деякі мої вчинки. По-моєму, це просто нормально - любити свою хатку. А інколи і тих уродів, що живуть у цій самій хатці поряд з тобою. (Ірена КАРПА "Bitches Get Everything")

На шахтах гинуть люди, у Маріїнському палаці роздають ордени й медалі. А за особливі заслуги — звання Героїв України. Це вже нова обойма Героїв, їх уже по сім на цибулю, сказала б моя теща. (Ліна КОСТЕНКО "Записки українського самашедшого")

Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги! (Іван ДРАЧ)

Народи всі живуть сьогодні,
А ми живем напередодні. (Юрій РИБЧИНСЬКИЙ)

Населення на Вкраїні - малоросійські хохли. (Остап ВИШНЯ)

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.(Тарас ШЕВЧЕНКО)

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш,
Хай цінний скарб краса твоя
І чарами її ти всіх собі скоряєш...
Та, коли ти Вкраїни не кохаєш, -
Ти не моя! (Микола ВОРОНИЙ)

Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать. (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко? (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія. (Олександр ДОВЖЕНКО)

Серце хай йому пусте,
Хай він буде ідіотом,
Він уславився, проте,
Українським патріотом. (Микола ВОРОНИЙ)

Та не буде лучче, та не буде краще,
як в нас на Вкраїні.
Що не має жида, що не має ляха,
не буде й унії.
З української пісні
Так славнії полки козацькі
Лубенський, Гадяцький, Полтавський
В шапках,було, як мак цвітуть,
Як грянуть, сотнями ударять,
Перед себе списи наставлять,
То мов мітлою все метуть. (Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ "Енеїда")

Так! Це твоя Батьківщина,
Де не по-твоєму так. (Павло ВОЛЬВАЧ)

Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять. (Микола КУЛІШ "Мина Мазайло")

Ти, брате, любиш Русь,
як хліб і кусень сала, -
я ж гавкаю раз в раз,
щоби вона не спала! (Іван ФРАНКО)

Україна завжди прагнула бути вільною. Домінування над нею Росії повинно завжди розглядатися як історична аномалія. (ВОЛЬТЕР "Історія Карла XII")

Український бойовик має жити з жінкою, в крайньому разі - з чоловіком, але ніколи - зі своєю правою рукою, бо нею він високе і шляхетне чинить: ворогів України вбиває!
(Василь КОЖЕЛЯНКО "Тероріум")

Українською багато чого сказати просто неможливо
це якась дерев’яна мова
з якої тільки труну можна зробити. (Андрій БОНДАР)

Чим більш рабів є в Україні,
Тим більше слави у Москви. (Степан ГОРЛАЧ)

Шляхи мої немiрянi,
гори мої неваженi,
звiрi мої не надженi,
води мої не ношенi,
риба у їх не цiджена,
птахи мої не зляканi,
дiти мої не лiченi,
щастя моє не злежане...
Оце така я в тебе матiнка,
в руцi Господнiй
Україна синєнебая! (Тодось ОСЬМАЧКА)

Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність. (Юрій АНДРУХОВИЧ "Центрально-східна ревізія")

Що Біг в нас народить, а люд наробить - москаль усе те в нівець зводить.
Українське прислів'я
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю. (Тарас ШЕВЧЕНКО)

Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці... (Ярослав ПАВЛЮК "Сад п'яних вишень")

Якщо вже жити в цій країні, то в центрі. (Люко ДАШВАР "Рай. Центр")

Якщо направду любиш Україну - зійди їй з дороги. (Богдан НИЖАНКІВСЬКИЙ)