Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку
Наш відділ > Наші друзі > Міський клуб любителів книги «Кобзар» > Засідання клубу "Кобзар" > Коротка історія херсонської друкарні Ходушиних: 499-е засідання клубу книголюбів "Кобзар"

Коротка історія херсонської друкарні Ходушиних: 499-е засідання клубу книголюбів "Кобзар"

19.03.2018 11:14

17 березня 2018 року відбулося чергове, 499-е засідання клубу книголюбів «Кобзар».
З доповіддю «Коротка історія херсонської друкарні Ходушиних"  виступила Лянсберг Ольга Василівна. Слухачі мали можливість познайомитися з рідкісними документами з фондів державного архіву Херсонської області, краєзнавчого музею. Їм були продемонстровані листівки початку XX століття із зображенням будівлі друкарні, рекламні оголошення; обкладинки книг, надрукованих у друкарні; рідкісні фото колективу закладу; зачитані уривки заповіту Ольги Дементіївни Ходушиної. Будзинський Юрій Сергійович представив ходушинські видання зі свого зібрання – дві брошури Д.Ф. Бурлюка (батька Давида Бурлюка) з сільського гоподарства.

Свій виступ Ольга Лянсберг розпочала з розповіді про заснування в Херсоні першого приватного поліграфічного підприємства – друкарні Н.О. Ващенко, яка після смерті власниці на два роки перейшла до М.К. Аспера, а потім, у 1889 році, – до Ходушина.

Антон Миколайович Ходушин (1852-1903) був відомою в місті особистістю. Він був членом облікового комітету міського банку. Як гласний Міської Думи в 1888-1900 рр. брав участь у різних дорадчих та підготовчих комісіях, був опікуном забалківської міської початкової школи.

Невідомо, як були розподілені ролі в управлінні друкарнею між Антоном Миколайовичем і його дружиною – Ольгою Дементіївною, однак у назві друкарні поруч з прізвищем власника стояли її ініціали: «Паровая типолитография О.Д. Ходушиной».
Ольга Дементіївна протягом 15 років керувала найпотужнішим поліграфічним підприємством Херсона. Одна частина друкарні перебувала у власному будинку Ходушиих на розі вул. Потьомкінської та Соборної, інша – у будинку Шипілової (нині будинок № 12) по Соборній вулиці. Під час війни будівля будинку Ходушиних дуже сильно постраждала.
На початку 90-х років XIX століття за всіма показниками (кількістю машин, верстатів, робочих, обсягом продукції, що випускається) друкарня О.Д. Ходушиної перевершувала Губернську вдвічі. Рекламні оголошення сповіщали: «В паровой типографии О.Д. Ходушиной принимаются типографские и литографские работы по самым дешевым ценам. Типография снабжена громадным выбором шрифтов и усовершенствованными машинами».

Друкарня Ходушиних спеціалізувалася на випуску книг. Тут було надруковано близько 80% місцевих книг, більшість з яких – видання губернського і повітового земства: звіти, огляди, доповіді, журнали засідань тощо. Крім земських видань, друкувалися історична, духовно-філософська, довідкова, науково-популярна, навчальна література. Щорічні «Летописи музея», звіти Херсонського відділення Імператорського російського музичного товариства, клубів, численних добровільних товариств, Публічної бібліотеки та інших установ і донині є найціннішими першоджерелами інформації про життя міста та губернії на початку XX століття.

Авторських книг, виданих у Херсоні з середини XIX по 40-ві роки XX ст., небагато: занадто тонким був «культурний шар» у південній провінції. Проте саме тут на початку XX століття в друкарні Ходушиних були надруковані книги, які дуже скоро стали заповітною мрією багатьох бібліофілів. Ось деякі з них: літературні альманахи «З потоку життя» (1905)  і  «Перша ластівка» (1905).
У друкарні Ходушиних були надруковані: книга, видана Скадовським Г.Л., – «Храм Пресвятой Троицы в Благовещенском женском монастыре Херсонского уезда» (1909), літографований альбом Олексія Кручоних «Весь Херсон в шаржах и портретах» (1910), збірка футуристів «Молоко кобылиц» (1914), книги Веліміра Хлєбнікова «Учитель и ученик» (1912), «Творения. 1906-1908» (1914), перша збірка «Стихотворения» (1902) місцевого поета Володимира Вінкерта, сумнозвісний збірник віршів Льва Скадовського «Песни скорби» (1910) і його драматична поема «Преступник» (1911). Навесні 1913 року тут було надруковано третій номер літературно-художнього та науково-критичного часопису «Порывы». Дуже цікаво виконана обкладинка журналу.

У друкарні Ходушиних друкувалися також наукові праці і практичні настанови відомого ботаніка і ентомолога І.К. Пачоського; брошури серії «Библиотечка маленького хозяина», складені батьком Давида Бурлюка, – Давидом Федоровичем Бурлюком.
Якщо перша херсонська книга була надрукована в друкарні Губернського правління, то перші поштові листівки з краєвидами Херсона були надруковані в 1899 році в типолітографії О.Д. Ходушиної. Їх друкували літографським способом на зворотному боці стандартних бланків відкритих листів Росії. Картки продавалися в усіх книжкових і паперових магазинах міста.

20 квітня 1919 року всі приватні друкарні Херсона були націоналізовані і перейшли у ведення Херсонської губернської ради народного господарства.
Сообщение о национализации типографий // Новая заря. – 1919. – № 24 (24 апр.).
«Национализация типографий. С 20 апреля 1919 г. все типографии Херсона перешли в собственность Украинской Советской Республики. Комиссарами типографий назначены: б. Губернской – М. Сорокоумов, б. Ходушиной – т. Заверюха, Наровлянского – т. Кузьмин, Шрайбера – М. Сорокоумов, б. Заранкина – И. Щеглов, Георгиевских кавалеров – т. Вишневский, Поряденко – Цыгорлаш, Дорфмана – т. Дембский, Дорфмана и Блюмкина – т. Дикарев».

Усі націоналізовані друкарні стали називатися народними. Найбільші з них – Народні друкарні №1 (колишня Губернська) і №2 (колишня друкарня Ходушиних) були об'єднані в одну на базі друкарні Ходушиних. Вона стала називатися Народна друкарня №2.
З цього моменту колишня друкарня Ходушиних стала поліграфічним центром Херсона.

***
Засідання закінчилося традиційним чаюванням і обговоренням організаційних моментів у роботі клубу.







Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід