Культура фахового мовлення викладача вищої школи
Культура фахового мовлення викладача вищої школи
(пам'ятка читачеві)
Культура мовлення: чому вона важлива
Говорити правильно, володіти культурою професійного мовлення є дуже важливим, адже: по-перше, викладач – зразок для студентів. По-друге, від рівня культури викладача залежатиме рівень його авторитетності серед студентів не лише як освіченого фахівця, але й як просто культурної людини.
Культура мови – наука, яка займається проблемами нормалізації мовлення, розробляє рекомендації з умілого використання мови.
Культура мови – це такий вибір і така організація мовних засобів, які в тій чи іншій ситуації спілкування за умови дотримання сучасних мовних норм і етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних задач.
Сьогодні мовленнєва культура знаходиться у не найкращому стані. Існує навіть таке поняття як «Екологія мовленнєвого середовища», тобто те, що потребує захисту, порятунку.
Фактори забруднення мовлення людини:
а) велика кількість слів паразитів, ці слова доволі стереотипні: значить, ну, ось, як би, так би мовити тощо;
б) забруднення мовлення жаргонізмами;
в) примітивні слова та вирази;
г) порушення літературних норм вимови, вживання слів, побудови фраз;
д) забруднення мови іноземними словами;
е) катастрофічне звуження об’єму словни-кового запасу «середньої людини»;
є) збіднення виразних засобів мови.
Критерії культури мовлення
- правильна літературна вимова;
- правильний правопис;
- усталене наголошення слів;
- точність;
- логічність;
- змістовність;
- доречність, небагатослівність мовлення;
- відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
- різноманітність мовних засобів та стилю викладу;
- нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях у побудові висловлювань; виразність дикції.
Засоби та методи підвищення мовленнєвої культури викладача
- Свідомо і відповідально ставитися до слова.
- Стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником.
- Звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм.
- Читати художню літературу – джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші.
- Отримувати нові знання з різноманітних галузей науки та техніки, отримання інформації з періодичних видань, передач, телебачення, радіо тощо.
- Оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ тощо.
- Удосконалювати фахове мовлення. Для цього читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали, словники, енциклопедії тощо).
- Мати практику говоріння (ведення бесіди, переговорів, виступ перед широкою аудиторією, участь у дискусіях тощо.
- Намагатися не впадати в крайнощі - не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати.
- Оволодівати нормами літературної мови.
- Розвивати епістолярний жанр: писати листи, відточувати свій стиль.
- Пам'ятати: голос – це не тільки провідний елемент процесу спілкування – мови й мовлення, а й інструмент самовираження особистості та ілюстрація власного іміджу.
Пам'ятайте:
Праця над своїм мовленням викликає повагу і, без сумніву, дає результати.
Шляхів вдосконалення є безліч, а процес триває усе життя.
Список рекомендованої літератури:
1. Андрієнко Н. В. Суржик та культура мовлення / Н. В. Андрієнко // Педагогічна майстерня. – 2016. – № 1. – С. 43-47.
2. Борейчук О. Від влучного слова – до точного змісту / О. Борейчук // Дивослово. – 2012. – № 4. – С. 43.
3. Захарчук-Дуке О. Проблема культури мовлення у науковому полі сучасної лінгводидактики / О. Захарчук-Дуке // Українська мова і література в школах України. - 2014. – № 2. – С. 19-25.
4. Гамова Г. І. Культура ділового спілкування / Г. І. Гамова // Вивчаємо українську мову та літературу : наук.-метод. журн. – 2011. – № 9. – С. 36-37.
5. Гринищак І. О. Культура мовлення вчителя і сучасність: хто кого? / І. О. Гринищак // Педагогічна майстерня. – 2012. – № 1. – С. 16-19.
6. Дорошенко С. І. Культура усного мовлення: граматичний і синтаксичний аспекти / С. І. Дорошенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 7. – С. 3-8.
7. Івко О. Основи комунікативно-мовної культури / О. Івко // Українська мова та література. Сер. Шкільний світ. – 2012. – № 7(квіт.). – С. 4-12.
8. Кучерук О. Засоби естетичної виразності мови та їх вплив на учнів / О. Кучерук // Дивослово. - 1998. - № 3. - С. 13-15.
9. Олійник О. Б. Риторика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ольга Олійник; ред. С. П. Барандич. – К. : Кондор, 2009. – 169 с.
10. Панькова Н. Професійно-педагогічна культура вчителя: заняття-лекція / Н. Панькова // Українська мова та література. – 2016. – № 1/2(січ.) – С. 42-50.
11. Рязанова О. Естетика слова / О. Рязанова // Відкритий урок. – 2012. – № 2. – С. 50-51.
12. Семеренко Г. Мовна норма як основний критерій культури мовлення / Г. Семеренко // Українська мова й література в сучасній школі. – 2013. – № 7/8. – С. 17-19.
13. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет / М. Стельмахович // Дивослово: Укр. мова і л-ра в навч. закладах. – 1998. – № 3. – С. 20-21.
14. Скобочкіна Н. І. Прагмалінгвістичні основи мовної етики й мовленнєвого етикету / Н. І. Скобочкіна // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 19/20/21 (лип.) – С. 68-70.
15. Томан І. Мистецтво говорити / Іржі Томан; пер. с чес. В. І. Романця. – 2-ге вид. – К. : Політвидав України, 1989. – 293 c.
16. Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть: полілог поколінь / С. Єрмоленко та інші // Українська мова. – 2016. – № 4. – С. 24-40.
17. Юрченко А. С. Мовленнєва культура викладача / А. С. Юрченко // Все для вчителя. – 2014. – № 10. – С. 143-145.
Укладач: Л. М. Віжічаніна