Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Новини
25.07.2017 11:57

Читайте найкращі книги!
Сьогодні в Україні щороку з'являється значна кількість...

06.07.2017 12:52

Операція «Guten Morgen» та інші пригоди у херсонському готелі
Літо для учасників клубів «КЛІО» та «Дивослово»...

26.06.2017 11:51

"Виктор Гошкевич и его мир: семья, окружение, древности": презентація книги
Херсонці люблять історію рідного краю і з задоволенням...



Галерея


Гість | Увійти
Версія для друку
Книжковий майданчик > Знайомтесь: новинка > Літературознавство. Художня література

Недавно в нашей библиотеке состоялась встреча с херсонским поэтом Александром Бутузовым. Александр Глебович презентовал свою последнюю книгу «Секреты тишины» и подарил библиотеке несколько экземпляров. Это восемнадцатая поэтическая книга поэта, продолжающая традиции русской поэзии и при этом наполненная современными подходами к трактовке мифологем, использованию аллюзий и метафор. В ней собраны воедино стихи из ранее изданных книг А.Г. Бутузова на русском языке. Предисловие к сборнику написал сын поэта Глеб Бутузов, переводчик и комментатор герметических текстов, автор книг и статей о психоанализе и философии творчества:

АЛЛЕГОРИИ ЖИЗНИ И ПОЭЗИИ АЛЕКСАНДРА БУТУЗОВА

Бутузов Александр Глебович родился в семье военнослужащего 25 июня 1941 года в городе Херсоне, но детство его прошло в глухом городке Оренбургской области - Бугуруслане, куда семья была эвакуирована в самом начале войны. Его рождение удалось зарегистрировать с запозданием в г. Кирсанове Тамбовской области, где семья проживала несколько месяцев. В 1958 г. Александр закончил с золотой медалью среднюю школу в г. Херсоне, в 1964 году - Крымский государственный медицинский институт и с той поры живет и работает врачом в г. Херсоне.
Увлекаться поэзией Александр Бутузов начал, как это обычно бывает, в шестнадцатилетнем возрасте и, почти как у всех, его первым кумиром стал Сергей Есенин. Однако, уже через год, на первом курсе института, он сразу и на всю жизнь полюбил творчество Александра Блока (в школьном учебнике Александр Блок, представленый фотографией, на которой похож на пожилую женщину, и ничего не говорящим отрывком из поэмы «Двенадцать» - никак не мог возбудить любопытство). Тогда же Александр Бутузов начал сочинять первые стихотворения и через год стал активным членом студенческой поэтической студии «Молодые голоса», которой руководил известный крымский поэт, член Союза писателей СССР, доктор медицинских наук Анатолий Милявский. В январе 1962 года в газете «Крымская правда» публикуется первое стихотворение Бутузова «Осенняя скрипка» и с тех пор его стихотворения изредка печатают другие областные газеты. Говоря об остальных членах литературной студии, следует отметить, что известным российским поэтом стал Егор Самченко, украинскими - Ярослав Креминский и Владимир Гаухман.
На старших курсах института Александр Бутузов все глубже интересуется не только телесными недугами, но и душевными болезнями, а размышления о сути человеческого бытия приводят к увлечению философией. Он занимается в научном студенческом кружке на кафедре психиатрии (профессор А.Н. Корнетов), осваивает методики гипнотерапии под руководством доцента Н.И. Плюйко. Членство в кружках психиатрии и философии открывает доступ в институтской библиотеке к произведениям, запрещенных тогда Фрейда и Юнга, изданиям Фромма, Фореля. Осипова, которые излагали научный материал с большим литературным талантом и даже иногда в форме поэм и эссе («Так говорил Заратустра» Ницше, «Воспоминания. Сновидения. Размышления» Юнга, «Религия. Сладострастие. Жестокость.» Осипова и др.).
Дружба Александр Бутузова с поклонником его поэзии, известным крымским библиофилом, доцентом мединститута С.М. Доценко давала возможность читать произведения Бердяева, Соловьева и не издававшихся долгие годы Мандельштама, Мережковского, Минского, Пастернака и других.
По окончании медицинского института Александр Бутузов 13 лет работает врачом-психиатром в областной психиатрической больнице, интересуется творчеством душевнобольных, использует литературную эрудицию в лечении больных неврозами мегодикой библиотерапии, разработанной А.М. Миллер на кафедре психотерапии Харьковского ИУВ (профессор И.З. Вельвовский) и продолжает активно сочинять стихи. Однако, в связи с тем, что результаты его литературной деятельности остаются известны лишь узкому кругу коллег и друзей, а работа врача и медицинского администратора (заместителя главного врача областной больницы и заведующего областной консультативной поликлиникой) - отнимает много времени и сил, Александр Бутузов к 1983 году практически перестает писать. Однако, на основе сочиненных ранее стихотворений в 1996 году в издательстве «Приднепровская правда» выходит его первый поэтический сборник «Калитка дня», не избежавший редакторских и издательских просчетов, но это событие играет не последнюю роль в том, что Александр Бутузов вновь начинает активную литературную работу. Причем, неожиданно для коллег (а, возможно, и для самого себя) - уже не на русском, а на украинском языке, который, по мнению поэта, более близок к этническому подсознанию славян и обладает большей образностью и теплотой. Начиная с 2000 года, одна за другой выходят книги, в которых поэзия Бутузова совершенно не похожа на прежнюю и отличается от нее не только языком, но, в первую очередь, тематикой и содержанием. Пятнадцатилетнее молчание поэта сгустило краски художественной палитры и сделало их неузнаваемо иными. В поэтической речи становится более заметной ироническая интонация, как следствие врачебной профессии поэта, ежедневно сталкивающегося с человеческими драмами, болью и несправедливостью, задумывающегося над скрытой нечеловеческой логикой внешне нелогичных и трагических событий и судеб. Профессия не могла не влиять на его творчество, которое служит лекарством и для него самого. Названия поэтических сборников говорят об этом: «Срібне сонце» (2002), «Скляний скрипаль» (2003), «Мистецтво самоти» (2004), «За холодними річками» (2007) и т.д.
Кроме книг на украинском языке автор издает литературные пародии «Гримасы Пегаса» (2006), книгу лирики «Изнанка времени» (2007) и книгу стихов для детей «Каникулы у бабушки» (2008).
С 2004 года Александр Бутузов - член Национального союза писателей Украины; с 2007 по 2010 год - главный редактор областного литературного альманаха «Степ». Его лучшие стихотворения публикуются в областных и всеукраинских поэтических альманахах и хрестоматиях.
В 2009 году выходит книга избранных стихотворений «Дивина буття» на украинском языке, после чего Александр Бутузов возвращается к русскому языку и в 2009 году издает два новых сборника стихотворений «Заблудившийся ангел» и «Свет вечерний», в 2010 году  - «Аллегории бытия» и в 2013 году - «Осеннюю скрипку».
Разобраться в поэтическом феномене Александра Бутузова непросто и нам кажется уместным предварительно высказать несколько принципиальных взглядов на искусство и поэзию вообще.
С точки зрения древней традиции искусство понимается как средство трансценденции, способ выхода за пределы средств выражения в область, которая невыразима. Жюль Ренар в XIX веке конкретизировал эту концепцию: «Поэт, не ищи себе другой судьбы: ты пришел в этот мир, чтобы стать сознанием бессознательного».
В конце XX века большинство ученых начало признавать, что рациональная наука много потеряла, оторвавшись от герметического знания и что серьезной проблемой философии стал отрыв ее от поэзии. И когда заходит речь о «лирической поэзии» или «философской поэзии», мы произносим лишние слова «лирика» и «философия» - ибо только такою и может быть поэзия. Слово «лирика» донесло до наших дней лиру Аполлона (бога света и пения), которая перешла в руки лирников Руси и, превратившись в кобзу, зву чала в руках украинских кобзарей, физическая слепота которых, по Божьему умыслу, была платой за духовную дальнозоркость.
Здесь уместно процитировать окончание стихотворения о слепом даре «тайновидения» и глухом даре «тайнослышания»:
Все вместит в стихотворение -
От стрекоз и до планет -
Даром тайноговорения,
Навредив себе, поэт!
(«Если девушка на выданье»)

Поэзию Александра Бутузова трудно классифицировать, что красноречиво говорит о ее подлинности: практически каждое стихотворение имеет метафизический смысл, уносящий читателя за пределы стихотворения. При этом нередко используются бытовые образы в нарочитой иронической тональности и тем сильнее стимулирующее паттерны подсознания и разрушающие наши стандартные представления о жизни:

То прилежно склоняется к пяльцам,
Пополняя смешной реквизит.
То худым, укоризненным пальцем
Невзаправдашней внучке грозит.

То волнующей арией Тоски
Завлекает, сменив гардероб.
А в сарае замешкались доски
С отдаленным намеком на гроб.

(«Переулок закончится скоро»)

Кривобокий раввин Шагала
(Нам его испугаться впору),
Как шашлык на толстых мангалах
Осторожно вращает Тору.

(Святое писание)

Накоплены в библиотеке
Змеиная мудрость и яд.
И так же, как зелья в аптеке,
На полках расставлены в ряд.

(Змея)

Интересной находкой можно назвать и то, что поэт, прибегая к аллюзии, древнегреческим и библейским мифологемам, широко использует образы и сюжеты сказок:
Густея море дышит тяжело,
Поет подобно Вещему Баяну...
И, напрягая выдумки весло,
Мы подплываем к острову Буяну
И проклинаем наше ремесло.

(«В конце концов все в мире -болтовня»)

Башмачок пришелся впору
И сиротка, в шелк одета.
После разных приключений
Встала с принцем под венец.
К сожалению, не скоро
Мы поймем, что пик сюжета -
Лишь пролог к ее мученьям,
А не радостный конец.

(Интрига)

Спонтанный символизм подлинного творчества, когда Образ, словно верно настроенная струна, отзывается на вечно звенящий камертон древнего Символа, отражая этот Символ независимо от воли автора и его разума, Карл Юнг называл «проявлением архетипического подсознательного («Психоанализ искусства»). Мы же выразимся более современно: это отражение надсознательного, т.e. высших сил, к которым стремится творческое сознание, лишь изредка достигая их:
И оттого, что легче пуха
Поэтов души и сердца,
В стихах слова Святого Духа
Звучат от первого лица.

(«Вот ангел с арфою поет»)

И, повторяя мирозданья суть.
Наутро солнце заблестит радушно,
Проснутся птицы и умерших души
Со щебетом на небо унесут.

(«Через пески лежит к разгадке путь»)

Разбирая в Сефироте числа
У окошка сгорбился старик.
Кошка, выгнув спину коромыслом,
Показал вечности язык.

«Сыплет ночь скороговоркой звездной»)

За пределами неба и суши
Ад заполнен до хруста костей.
А в раю тихо старятся души,
Не прижившихся в мире детей
.
(«Начинаются метаморфозы»)

Большое место в творчестве Александра Бутузова занимают стихотворения о сути искусства и поэзии, из раздела «Аллегории искусства» можно насобирать целую коллекцию афористичных строк:

Слагать стихи - искусство птицелова:
Терпение и чуткость служит снастью.
И на приманку сердца ловит слово
Поэт, пленненный сам недоброй страстью.

(«Слагать стихи - искусство птицелова»)

Все, чем живут земля и высь –
Без сожаления и транса –
Из пятимерного пространства
Искусно вылепила мысль.

(Мысль)

Повторяя свойства хлорофилла
Каждой жилкой, бьющейся в руке,
Чувства разрушительная сила
Силой мысли заперта в строке.

(Свет вечерний)

Чем дальше от жизни искусство
Тем больше похоже на жизнь.

(ART ET VITA)

Для убедительного подтверждения высочайшего качества работы поэта с метафорами достаточно лишь нескольких примеров:
Гуляет ветер в бушлате матроса
И глупой шляпе измятого фетра.
Море на пляж наползает косо,
Как шляпа на лоб ледяного ветра.

(Феодосия)

Площадь - словно гроб.
Сделанный на вырост.

(Площадь)

В обрамлении балкона,
Затаив в лице каприз,
Как с портрета, без наклона,
Ты часами смотришь вниз.

(Картина)

Баланс воображения и символа, верно составленная смесь из живого мгновенного Образа и вневременного Знака - вот секрет настоящей поэзии, хорошо известный Бутузову, стихи которого начисто лишены описательности, морализаторства, умиления, банальных эпитетов и избитых истин, наводняющих сегодня опусы бесчисленных дилетантов и графоманов.
Редкая, идущая от алхимиков интуиция и диалектичность помогают поэту зашифровать и донести до нас непередаваемые движения души на основе соединения мифологем и обыденности, ипостасей Бога и Люцифера, разочарования и оптимизма.
Ярким примером стихотворения, пронизанного интуитивной символикой, может служить «Алголь»: если бы стихотворение было переведено на латынь и попало на глаза средневековому философу, тот бы ни секунды не сомневался, что набрел на герметическую рукопись алхимика. Приводим это короткое стихотворение полностью, заметив, что автор, сочиняя его, понятия не имел об алхимии:

Шкатулкою из черного железа
Казался мир, пустой и бесполезный,
На дне клубился странствий алкоголь.

Ориентиром странствий Одиссея
Маячила в созвездии Персея
Звезда двойная - хитрая Алголь.

Вот в океане бледного сиропа
Плывет ковчег Всемирного Потопа,
И пьет вино, не просыхая, Ной.

«Вам не достичь земли, - поют наяды,
- И вновь на мачту, возвратившись, сядет
Надежды голубь, слабый и ручной».

Но мы плывем. Безмолвствует Глагол.
Во тьме насмешкой светится Алголь.


Этот стих - не что иное, как история неудавшегося Magnum Opus алхимика. Алголь (Ras Al-Gol - на арабском «голова демона») действительно находится в созвездии Персея и древние арабские астрономы по изменчивости яркости и спектра определили ее двойственный характер, как и у двойного Меркурия. Рожденный из крови Медузы крылатый Пегас тоже представляет собой летучий аспект Меркурия.
Следующие образы стихотворения октаэдр из железа, голубь надежды на albedo, т.е. «побеление», который не принес зеленую оливковую ветвь известия о близости земли - Сульфура Философов, из-за чего Божественный Логос молчит - говорят о том, что тайна Алголь («двойного демона») не разгадана и адепт должен вновь отправиться в царство Таната.
Объединение рифмой слов «алкоголь» и «алголь» удачно не только в поэтическом, но в герметическом смысле, ибо слово «алкоголь» (на арабском al-cohol) означает «тонкий порошок», что было первичным названием Философского Камня алхимиков (вот вам и «in vino veritas»!)
Такая расшифровка символики, казалось бы, простого стихотворения может показаться надуманной, однако благодаря ей читатель книги легче поймет, что волшебство поэзии сродни таинству алхимии в ее изначальной сути.
Читатель вместе с автором «... плывет, как и Гомер, / В морях бессмертных аллегорий»: вероятно, поэтому один из разделов книги и носит название «Аллегории бытия».
Если вы любите неожиданные метафоры и рифмы - в этой книге вы их найдете предостаточно; если вам по душе интеллектуальные поиски и пародоксы - вас удовлетворит высокий уровень эрудиции автора.
Но если вы умеете видеть скрывающийся за художественным Образом первичный Символ, то вас ждет немало удивительных открытий.
Одно из стихотворений сборника заканчивается строчками:
«А жизнь - души бессмертной растворенье
Во времени, пространстве и словах»
.
Это определение справедливо и по отношению к поэзии Александра Бутусова.

Глеб Бутузов Торонто. Канада.


«Життєдайна енергія українського слова наповнює дух нації…»

Нещодавно у фонд нашого відділу поступив І том академічного 12-томного видання «Історія української літератури». Це початок втілення в життя нового проекту Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
«Історія української літератури» подає розгорнуту панораму зародження і розвитку вітчизняного письменства X-XXI ст., його родових, жанрових і художніх форм, унікальних пам'яток і письменницьких особистостей. 
Вихід у світ цього видання – знакова подія в житті суспільства, за якою стоїть тривала робота великого колективу авторів і видавців.
Перший том присвячений літературі раннього і зрілого Середньовіччя, що хронологічно збігається з епохою Київської Русі та літературі пізнього Середньовіччя, розвиток якої позначений ренесансними віяннями. В ньому зовсім  по-новому розглядається і подається процес розвитку українського письменства. В кожному з розділів представлено історико-культурні обставини, усна словесність, літературний процес, перекладна література, оригінальна література, у додатках подано літопис подій, іменний покажчик, покажчик анонімних творів. Авторами першого тому є Юрій Пелешенко, Віра Сулима, Петро Білоус, Олександр Александров, Ганна Павленко, Тетяна Трофименко, Євген Джиджора, архієпископ Ігор (Ісіченко), Мирослав Трофимук, Микола Корпанюк, Ярослав Мишанич, Руслан Ткачук, Оксана Сліпушко, Дарія Сироїд; наукові редактори Юрій Пелешенко та Микола Сулима.
У пропонованій історії української середньовічної літератури значною мірою використано досвід вітчизняних дослідників, насамперед І. Франка, В. Перетца, М Грушевського, М. Возняка, Д. Чижевського, Л. Махновця, В Скрекотня, О. Мишанича та інших, а також праці зарубіжних учених. Автори першого тому, беручи до уваги досягнення сучасної літературної медієвістики, прагнули охопити якомога більше вцілілих на сьогодні тогочасних творів, щоб якнайширше й найоб’єктивніше висвітлити літературний процес X - першої половини XVI ст. Так, у першому томі докладно розглянуто біблійні, богослужбові книги, апокрифи, перекладні проповіді, досить широко представлено гімнографію епохи Київської Русі.
Ми чекаємо всіх, хто цікавиться історією української літератури: вчених-гуманітаріїв, викладачів, студентів гуманітарних факультетів, учителів-філологів.


Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енцикл. довід. : на честь 50-річчя засн. в Україні Премії ім. Т/ Шевченка / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; наук. ред. Т. В. Майданович ; вступ. сл. Б. І. Олійника. - 3-тє вид., змін. і допов. - К. : Криниця, 2012. - 861 с. : портр.
Пропонований довідник знайомить читачів з лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка. У статтях довідника вказано прізвище, ім'я і по батькові, дати життя за старим і новим стилем, місце народження та смерті за колишнім і сучасним адміністративним поділом; зазначено фах, навчальний заклад, у якому діяч здобув освіту, подано перелік основних місць творчої діяльності, а також мистецькі й літературні твори, провідні ролі в театрі й кіно, архітектурні споруди. Статті про колективних лауреатів (архітекторів, науковців, театральних і кіно діячів) окреслюють творчий внесок кожного зі співавторів. У матеріалах про хори та капели висвітлено історію створення і творчу діяльність цих колективів. У статтях наведено почесні звання, яких удостоєний митець.
До багатьох статей подано бібліографію про творчість митця. Статті довідника розміщено в алфавітному порядку. До персоналій, пов'язаних спільним творчим доробком, застосовано систему посилань, а тих, кого вміщено як співавтора, набрано курсивом. Окремо наприкінці статті виділено, за яку працю діячеві присуджено звання Шевченківського лауреата.
Зазначимо, що за  своїми особливостями довідник не може всебічно   висвітлювати життя й діяльність того чи іншого письменника, художника, музиканта, архітектора. Книгу проілюстровано фотопортретами митців.


Зінаїда Павлівна Тулуб (1890-1964) : біобібліогр. покажч. / уклад. А. М. Колесніченко [та ін.] ; редкол.: О. С. Онищенко (голова) [та ін.] ; вступ. ст. М. Г. Жулинського. - К. : НБУ ім. В. І. Вернадського, 2012. – 144 с.
Біобібліографічний покажчик присвячено життю та творчій діяльності видатної української письменниці, поетеси Зінаїди Павлівни Тулуб (1890-1964) - автора широко відомих історичних романів «Людолови», «В степу безкраїм за Уралом», а також поезій, п'єс, кіносценаріїв, перекладів.
У посібнику відображено публікації творів 3. П. Тулуб, а також праці вчених, фахівців, дослідження яких присвячені життю та творчості видатної української письменниці. Вступна стаття директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академіка НАН України М. Г. Жулинського «Тернії творчого духу» розповідає про талант та складну долю письменниці.
Покажчик включає бібліографічні відомості про архівні документи, книги, матеріали наукових конференцій, дисертації, автореферати дисертацій, статті з енциклопедій, довідників, збірників, журналів, газет українською, російською та англійською мовами, видані в Україні та за її межами з 1896 по 2012 р. (станом на травень).


Рой О. В сетях интриг : роман / О. Рой. – М. : Эксмо, 2010. – 384 с. – (Капризы судьбы). 
Однажды преуспевающий американский литератор русского происхождения стал невольным свидетелем одного странного разговора. Две яркие женщины обсуждали за столиком фешенебельного ресторана, как сначала развести, а потом окольцевать олигарха. Павла Савельцева ошеломила не только раскованность подруг в обсуждении интимных сторон жизни (в Америке такого не услышишь!), но и разнообразие способов выйти замуж. Спустя год с небольшим господин сочинитель увидел одну из красавиц – с младенцем и в сопровождении известного бизнесмена. Они не выглядели счастливыми. А когда в их словесной перепалке были упомянуты название московского кладбища и дата смерти жены и детей, в писателе проснулся дух исследователя. В погоне за новым сюжетом Савельцев сам стал его героем…


Томенко М. В. Теорія українського кохання / М. В. Томенко. – Вид. 3-тє, доповнене й перероблене. – К. : Генеза, 2010. – 128 с.
У своїй праці автор досліджує дуже цікаве питання: у чому ж феномен українського кохання? Як каже сам Томенко у передмові: «Це радше бажання підняти голос на захист української традиції від псевдо української шароварщини й апологетики чи від розчинення у хаосі маскультурного цинізму». Автор також робить великий акцент на розрізненні понять кохання й любов, яке, до речі, притаманне далеко не всім мовам, серед яких і українська, а також намагається виокремити власне структуру творення українського кохання. Для цього він звертається по допомогу до творів українських діячів, а також до їх епістолярної спадщини.
Дуже цікавою є підбірка «співавторів» книги. Томенко простежує, як сприймали кохання українські діячі – від Сковороди до Олеся Гончара, від Марка Вовчка й Анни Керн до Олени Теліги й Соломії Крушельницької. Окрім цього, привертає увагу так званий короткий словник українського кохання, де ми знаходимо епітети до слів кохання, любов, жінка і чоловік.
Автор виводить концепцію кохання від серця, або кохання за серцем, яке є невід’ємною складовою етнопсихології, ментальності українця. Найперше Томенко звертається до філософії Г.Сковороди, водночас розвінчуючи міф про начебто нетрадиційні стосунки мандрівного філософа з його учнем М. Ковалінським. Автор детально пояснює, що у листуванні Сковорода вживає термін «caritas» на позначення любові, що базується на засадах етики й моралі.
Аналізуючи твори інших письменників (Т.Шевченко, Л.Українка, І. Франко, В. Винниченко, М. Костомаров, М. Стельмах, М. Вороний та ін.), автор виробляє таку своєрідну схему: серце – душа – кохання – любов. Співставивши семантично два останні поняття, Томенко зупиняється на думці, що кохання можна окреслювати як самозречення, принесення себе в жертву власним почуттям і пристрастям, а любов, яка найчастіше виникає з кохання, є взаємопідтримкою, прагненням щонайперше допомогти, а вже потім – «отримати щось для свого духовного життя, а отже, для себе». Зазвичай кохання припиняється тоді, коли закінчується загадковість і неповторність. Він приходить до беззаперечного висновку, що ідеалом українського кохання-любові є «прагнення здобути любов, не втративши кохання».
В. Винниченко, постать якого М. Томенко також уводить до кола співавторів, досить повно визначив своє ставлення до цих почуттів: «Кохання – це зойк крови, це бездумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі... Любов – це вростання, це просякання до найтемніших куточків одної істоти другою. Любов приходить пізно, за коханням… Любити одночасно можна тільки одного. Врости можна тільки в одну душу… Кохання приходить зразу.., любов приходить помалу, з стражданням… Кохання любить тільки себе і для себе… Любов оддає себе для любого».
У своїй роботі Томенко окремо описує ставлення до цієї проблеми чоловіків і окремо жінок, а також показує еволюцію філософських тенденцій у цій сфері у хронологічних рамках. Пропонуємо читачеві пройнятися духом цієї книги й спробувати самому розібратися у власних почуттях.


Нещодавно побачила світ нова збірка поезій талановитого письменника Херсонщини Олександра Глібовича Бутузова – „Янголи бажань”. За словами самого автора, до цієї збірки увійшли його найкращі вірші.
А ось саме і деякі з них:
                                                        

ОСІНЬ

Ховаючи довгу думу,
Вона була мовчазною.
А задля розваг і суму
Мастила долоні хною.
Прикраси були з бурштину,
А очі — відтінку вохри.
Носила в руці жоржину,
А в голосі — ніжний охрип.
В тонких крижаних дзеркалах
Руді відбивались коси.
Вона співчуття чекала,
Її назвали Осінь.


***
             Серце – дорогоцінний камінь
з гранями гострими.
Розум поширюється думками –
зграями в просторі.
Бажання – невгамовні бджоли
з намірами гріховними.
Віра – в долоні жолуді,
в котрих дуби приховані.
Творчість – зваблена кармелітка,
пошук  неймовірного.
Кохання – жовтогаряча квітка,
                  можливо, даремно зірвана.

***
У травах чути кожен крок,
Але любов пішла нечутно.
Вітри розповідають смутно:
Як нам далеко до зірок
Незрозуміла і сумна,
Приходиш ти лише в нічницях
І знов стоїть в твоїх зіницях
Усе, чого в житті нема.

 

**
Ось ходить любов по дворах,
Де люди чекають весілля.
Вона ж бурмотить від безсилля,
Як та божевільна стара.
Назустріч, пред очі журні,
Тому і опущені долу, Любові занедбану долю,
Живу ще, виносять в труні.

Спорожнені шафи й столи
На дрова мерщій розтрощили.
І спадщину розпорошили,
А сиріт в притулок здали.

Знов ходить любов по дворах
І сіє спокуси насіння...
Даремне було голосіння,
Яким нас лякала стара:

Немає більш дивних химер,
Аніж у поета у скриньці –
Тому він завжди наодинці,
До того ж сліпий, як Гомер.


НАПІВНАСПІВ

Є в самоти
Напівім'я:
Напів – це ти,
Напів – це я.

Тому життя –
Напівчутки,
А почуття –
Напівплітки.

Тому я звик,
Що у жалоб
Напівязик – Напівжало.
Життя мине.
Уже мина.
Тебе й мене
Напівнема.

***
Летючі риби. Птахи співочі.
Зелене море. Блакитний гай.
Слова освідчень. Кохання очі.
Ми наче в раї. Та це не рай.
Сліпуче сонце. Стрімкі комети.
Безодні морок. Безглуздя лад.
Байдужість часу. Кінця прикмети.
Ми наче в пеклі. Та це не ад.
Двозначні долі. Дволиці люди.
Моління й співи. Усе дарма.
Усюди пекло. І рай усюди.
Ми поміж ними. Чи нас нема.


***
Де піщаний узорчастий килим
Зберігає серпневі пригоди,
Ходить вересень пляжем спустілим.
По гомілки заходить у воду.
А мартин, що кульгає недбало,
Раптом легко зринає у небо...
І для щастя потрібно так мало,
Що, нарешті, нічого не треба.

***
Осінній день іде за ріг –
Не клич його, бо вже запізно.
Ми розійдемося нарізно,
Хоч і не клали це в зарік.
Життя – незрозумілий дар,
А небуття і смерть – тим паче.
І серце бавиться і плаче
Попри байдужий календар.
Дні не складаються в роки.
Душа на диво не старіє...
Але дрібними стали мрії
І нескінченними – думки.

ТАНГО ОКОЛИЦЬ

Нічого не жаль анітрохи.
На вулиці натовп і чад,
Заношені чорні панчохи
Та викличні очі дівчат.
Вздовж вулиці танго лунає
Про зраду і про каяття:
До кого той голос волає
В провулках, де бруд і сміття.
Де хлопці, до бійок охочі,
Зухвало прохожих цькують? –
Спокусливий голос жіночий
Співає про спрагу свою,
Про те, що коханці не винні,
Бо молодість зникне за мить.
Навколо ж – п'яниць бурмотіння
І подих важкий підворіть...
Лунає в околицях танго,
Надсадне й п'янке наче мак –
Страждань паперова троянда,
Кохання цукерковий смак.


Наступає літо. Прийшла пора відпусток і канікул. Нарешті можна зробити те, на що не вистачило часу протягом року - почитати цікаву книжку. Бібліотека, враховуючи потреби читачів, - захопити з собою на відпочинок цікаву та невеличку книжку, підготувала виставку в відділі абонементу "З книгою у літньому рюкзачку". На виставці представлені видані в зручному форматі у видавництві "Фоліо" книги сучасних українських письменників: А. Кокотюхи "Повзе змія", "Тайны и загадки Украины", "Леонид Черновецкий", "Виталий Кличко", "Иван Кожедуб", "Евгений Кушнарёв: под прицелом", С. Жадана "Ворошиловград", "Жара", "Цитатник", "Марадона", "Ефіопія", Н. Сняданко "Чебрець в молоці", "Комашина тарзанка", "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки", Т. Малярчук "Як я стала святою", "Божественна комедія", О. Ірванця "Рівне/Ровно (Стіна)", "Хвороба Лібенкрафта", "Мій хрест", "Загальний аналіз", Л. Дереша "Немного тьмы (на краю света)", "Культ", О. Вільчинського "Дерева на дахах".  Якщо ви хочете дізнатися більше про ці та інші твори сучасної української літератури, звертайтеся до огляду.      

30.11.2015 23:29
Олена

Особисто мені бути в курсі усіх новин в сучасній літературі допомагає літературний журнал "Дніпро".Завжди цікава інформація, новинки, відгуки та коментарі. Саме те, що необхідно для тих хто полюбляє українську літературу. Раджу спробувати.http://www.dnipro-ukr.com.ua/anons.html

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід