«Ми відповідальні за тих кого приручили»: бібліографічний огляд книжок про домашніх улюбленців
«Ми відповідальні за тих кого приручили»: бібліографічний огляд книжок про домашніх улюбленців
Якщо душа – це уміння любити, бути відданим
і вдячним, то тварини мають її більшою мірою,
чим багато хто з людей.
Джеймс Херріот
Щороку 30 листопада у багатьох країнах відзначається Всесвітній день тварин (World Day Pets). Офіційно воно було затверджено в 1931 році у Флоренції на Міжнародному конгресі прихильників захисту тварин. Ідея про заснування цього свята була озвучена на Міжнародному конгресі прибічників руху на захист природи, що відбувся у Флоренції (Італія) в 1931 році. Тоді різні екологічні організації та природоохоронні товариства заявили про готовність організовувати різноманітні масові заходи, спрямовані на виховання у людей почуття відповідальності за все живе на планеті, у тому числі і за домашніх тварин.
З того часу свято проводиться щороку і присвячується всім одомашненним людиною тваринам, щоб ще раз нагадати всьому людству про відповідальність за «братів наших менших». Не дивно, що девізом цього Дня стали слова Маленького принца з твору Антуана де Сент-Екзюпері: «Ми відповідальні за тих кого приручили», які звернені до всіх нас.
Домашній улюбленець часто замінює своєму господарю близьку людину, рятуючи від самотності та смутку, знімаючи стрес, а іноді й захищаючи від ворогів.
А зараз у цей важкий час війни нашим воїнам на фронті в боротьбі з ворогом допомагає велика кількість тварин. Наприклад, пес Патрон – український собака-винюхувач вибухівки. За цей досить короткий час він став улюбленим героєм для дорослих і дітей.
А скільки домашніх тварин через війну опинилися на вулиці, бо господарі вимушені були виїхати зі своїх домівок... Нагодуйте їх та дайте водички. Це ж зовсім не важко.
Відділ наукової інформації та бібліографії підібрав для вас, наші читачі, добірку книжок, головними персонажами яких є саме домашні тварини.
Брюс Кемерон. Життя і мета собаки
Оповідь у книзі ведеться від одного песика, який має багато життів і щоразу нове ім’я... Бо ж хто це вирішив, що лише кішки здатні до реінкарнації?
Перший, з ким знайомляться читачі – щеня Тобі. Він ділиться своїми першими враженнями про світ, в якому опинився, розповідає про братиків та сестричку, які заважали йому вдосталь насититися молоком мами, про перші вилазки в пошуках їжі до смітників, про те, як їхня сім’я потрапила до людей та як він подружився з іншими песиками. Тобі понад усе полюбив жінку, яку називав Сеньйорою, і вкінці свого зовсім короткого навіть по собачим міркам він життя зрозумів, що сенсом його життя було розвеселити свою власницю, змусити її посміхатися.
Продовжує оповідь золотистий ретривер Бейлі. Йому судилося стати найкращим другом восьмирічного хлопчика, бути свідком його дорослішання, його перемог та поразок. Багато пригод, смішних ситуацій та життєвих труднощів. А що потім?
Життя собаки закінчиться тут і розпочнеться деінде. Нове ім’я та інший господар, але та сама мета…
Вікторія Амеліна. Дім для Дома
Дом – це скорочено від Домінік. І, як ви вже здогадалися, саме від його імені ведеться оповідь у книзі.
15 років життя родини Ціликів у Львові очима пуделя Дома, хоча навіть більше його нюхом. 6 героїв і в кожного своя історія і свій запах: колишній підполковник радянської авіації Іван Цілик «пахне землею та хлібом, яблуками, серцевими ліками, і – несподівано для старого – машинним маслом, вітром і керосином», його дружина пахне «ірисками, міцним чаєм, пранням, пігулками від болю у горлі, мукою, нитками, й ще чомусь трохи – нафтою». Так ми знайомимося з кожним членом цієї родини.
Кожен із них намагається віднайти свій дім, бо ж мати десь квартиру і вважати її своїм домом – речі абсолютно різні. А поки що ці люди звідусюди і нізвідки, вони не знають своєї національності, не знають, де їхнє коріння. Пошук дому і пошук ідентичності – зрештою, це одне і те ж.
Це історія про Домине «собаче життя, сповнене радості та любові, й про їхнє людське, сповнене сумнівів, спогадів і бажань».
Андрій Кокотюха. Гімназист і чорна рука
Ця повість – своєрідний столичний детектив, замішаний на цілій низці перепетій, підступів, убивстві, помилковому ув’язненні бійця АТО й пошуку зниклого історичного артефакту. Але водночас, це авантюрна дитяча оповідка про школяра й собаку, котрі невчасно (чи, навпаки, саме враз) опинилися в поганому місці.
Гімназисту Юркові Туряниці та «майже його» псові Джентльмену доведеться зануритися в справжні кримінальні таємниці й добряче побігати старими вуличками Києва. Та, звісно, з того вийде неабияка пригода, якщо за справу береться простакуватий, але кмітливий приватний детектив Назар Шпиг.
Є тут і дрібні каверзи, і досить значні інтриги, трохи романтики та багато гумору, а також натяк на наступне розслідування, словом, усе, що треба для гарної детективної книжки.
Стівен Роулі. Лілі та восьминіг
Головні герої роману, написаного у жанрі магічного реалізму – Тед, якому 42 роки (а по-собачому - 294) та такса Лілі, якій 12 людських років (а це - 84 собачих). Разом вони роблять геть усе: грають в настільні ігри, переглядають фільми та дискутують, хто з акторів талановитіший, гуляють у парку та ходять за покупками, їдять піцу та обговорюють Тедів сеанс у психотерапевта. Цьому дивному тандему уже 12 років. Лілі не зрадить, не засудить і не почне критикувати Теда, а ще вона завжди знає, коли особливо потрібна: в такі моменти Лілі кидає все і просто сидить поряд.
Одного дня Тед помічає восьминога на голові Лілі. Чоловік наляканий та розгублений, такса теж. Лілі серйозно хвора. Чи означає це, що зовсім скоро вона помре? Тед не може думати про щось, окрім восьминога, та про те, як його позбутися і не втратити при цьому Лілі. Та чи можливо це?
Історія про справжню дружбу, про втрату друзів та про те, як побороти свої страхи.
Доді Сміт. 101 далматинець
З назви одразу зрозуміло, що ця книга – про далматинців.
Жили собі на світі дві щасливі сімейні пари: пан Любенький та пані Любенька, Понго та Леді Понго. Як і більшість людей, пан та пані Любенькі були впевнені, що вони є власниками собак, а двоє далматинців дозволяли їм так думати, хоч потай і підсміювалися з цього. Одного прекрасного дня Леді Понго народила щенят і здавалося, що щастя цього дружнього сімейства не має меж.
Проте чуже щастя завжди комусь «муляє очі». У цій історії роль лиходійки виконує Лютелла де Явол, яка викрадає всіх щенят після того, які пан і пані Любенькі відмовилися їх продати. Карколомні пригоди, випробування, смішні ситуації та щасливий фінал, адже добро завжди перемагає зло.
Оксана Лущевська. Бігль старший
Що робити, якщо батьки не дозволяють мати собаку? Але ж дуже-дуже хочеться? І що робити, якщо бачиш такого собі нещасного, але дуже гарного бігля практично на смітнику? Напевно, варто його взяти. Він же загине? Але ж батьки... о!
А чому б не прилаштувати старенького бігля до свого старенького сусіда? Ось тоді можна приходити до сусіда в гості, можна гуляти із собакою. А головне – вирішується одразу кілька проблем для кількох людей і собаки.
Так і вийшло в цій простій історії, написаній українською письменницею Оксаною Лущевською.
Ця книга ідеально підійде для маленьких читачів, які вже досить впевнені в своїх силах, але ще не хочуть чи не можуть братися за товсті книги.
Це видання поєднує в собі багато чудових елементів: ілюстрації, великі літери, тверда обкладинка, якісна поліграфія, і, звичайно, текст. Він не повчальний, хоча містить багато моментів, які говорять про емпатію, про винахідливість, про любов, про дружбу. Це майже оповідання, але достатньо велике, щоб стати повноцінною книжкою.
Брюс Кемерон. Ідеальне Різдво для собаки
Навряд чи проблеми, що навалилися на родину Ґоссів, є унікальними: непорозуміння між поколіннями, нездатність почути одне одного та звичка звинувачувати інших у власних невдачах.
Найстарший член сім’ї, дідусь Сандер – у депресії, бо не може змиритися зі смертю дружини. Мати сімейства Джуліана важко переживає «декретну ізоляцію», скучає за своєю адвокатською кар’єрою і мріє про повернення на роботу. От тільки це не так просто – на ній будинок, троє дітей і весь родинний побут. Її чоловік Гантер постійно пропадає на роботі в надії на підвищення. Донька Елла переживає підліткову кризу, а близнюки Ґаррет і Юен доводять усіх своїми дитячими витівками.
Добробут Ґоссів тріщить по швах... І коли одного дня Елла приходить додому з маленьким цуценям на руках, постає питання: чим чотирилапа несподіванка стане для кожного з них? Ще однією проблемою чи маленьким кудлатим дивом, що об’єднає родину? На Різдво може статися що завгодно...
Джеремі Стронґ. Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах
Це нова частина трилогії про собаку Стрілку від британського письменника Джеремі Стронга. Як ми пам’ятаємо з попередніх книжок, ракета на чотирьох лапах – це невгамовне собаченя, яке рухається надзвичайно швидко і невтомно бешкетує, чим постійно потрапляє у пригоди, у які втягує свого господаря Тревора та його дівчину Тіну. У цій частині Стрілка з своїми цуценятами та своїм господарем збираються святкувати Різдво, але, звичайно, як у будь-якій книзі Джеремі Стронга без пригод та смішних казусів просто не обійдеться…!
Впевнені, ви вже засумували за пригодами Стрілки, тож Джеремі Стронг радує нас новою частиною! Як завжди, «Ракета на чотирьох лапах» – це суміш добрих пригод, у яких герої краще пізнають себе та своїх друзів та гострого саркастичного гумору, над яким посміються не тільки дітлахи, а й дорослі.
Цікаво було спостерігати за Тіною та Тревором у цій частині – вони абсолютно по-різному дивляться на кохання та романтику, що є передумовою для ще більших пригод та оказій.
Р. Дж. Паласіо. Поні
Однієї ночі життя 12-річного Сайласа обернулося на жах: троє вершників забрали його батька. Хлопчина лишається сам на сам зі своїми тривогами. Хіба що поряд є Рукавиця, але він привид. Здається, життя поринуло в темряву.
Та якось на порозі з’явився загадковий поні – і Сайлас сміливо вирішує покинути домівку й вирушити в небезпечну подорож. Дорога буде моторошною та сповненою перешкод, бо хлопець муситиме не тільки знайти батька, а й подивитися у вічі власним страхам.
Це шлях дорослішання. Шлях, яким вестиме загадковий поні-провідник.
Клайв Стейплз Льюїс. Кінь та його хлопчик
Чергова (п’ята за написанням і третя за хронологією) історія з циклу «Хроніки Нарнії» вирізняється не лише появою нових головних персонажів, але й особливим орієнтальним настроєм.
Це оповідь про події, що сталися в Нарнії та на південь від неї під час правління королів Пітера й Едмунда та королев Сьюзен і Люсі. Це історія хлопчика Шасти, котрий живе на березі затоки в Калормені, із нерідним йому батьком – рибалкою Аршишем. Одного дня Аршиш зважується продати Шасту, і дізнавшись про це, хлопчик розуміє, що власне життя йому не належить. У роздумах і сумнівах про свою подальшу долю, він розмовляє із конем свого майбутнього господаря, без будь-якої надії на відповідь, але несподівано кінь озивається до нього людською мовою.
Так починається захоплива подорож до Орландії та Нарнії, так починається казка про відважних дітей та чарівних коней, котрі шукають свій дім і самих себе.
Казка, що захоплює й не відпускає до останнього слова. Казка не лише для дітей, але і для дорослих, чиї душі потребують тепла й магії дитинства.
Анна Сьюел. Чорний красень
Англійська письменниця Анна Сьюел присвятила цю книгу своїм улюбленим тваринам – коням.
Породистий, вихований, покірливий і вірний кінь Чорний Красень розповідає про своє життя, починаючи від безтурботного дитинства маленького нетямущого лошатка і до зрілого віку, коли, зазнавши за довгі роки служіння людям і добра, і кривд від різних хазяїв, зрештою знаходить своє щастя.
Оскільки всі події показані очима коня, читачеві легше зрозуміти цих благородних тварин, перейнятися їхньою долею. Книга викликає співчуття до кожної живої істоти, вчить милосердя й любові не лише до тварин, а й до людей.
Люсі Деніелс. Історії порятунку. Книга 7. Мурчак-суперзірка
Сором’язливий хлопчик Конор використовує свою морську свинку, щоб затоваришувати з однокласниками. Він раз по раз бере мурчака до школи, і тваринка стає сама не своя. Волонтери ветеринарної лікарні «Ковчег» переконують Конора, що ігровий майданчик – не найкраще місце для свинки.
А заразом знаходять спосіб перетворити мурчака на справжню суперзірку, яка допомагає лікарні!
Іван Андрусяк. Морськосвинський детектив
В одному багатоквартирному будинку жив собі великий, геніальний, славетний детектив Жерар. Ну, принаймні, він так про себе так думає.
Жерар – це .....морський свин. І до нього по допомогу звертаються усі тваринки-жителі не лише цього або сусідніх будинків, але й ті, що мешкають на вулиці та у дворі. Але Жерар береться за справу, лише отримуючи гарний гонорар. Зазвичай це були незначні крадіжки або побутові сварки, що дуже засмучувало Жерара, бо не було справи, гідної його генія.
Книга ж розповідає про три дуже заплутаних справи, які лише завдяки славетному детективу були розплутані. Судіть самі: прямісінько на вікні Жерара з'являється якась таємнича істота, яка настільки страхітлива, що місцевий хом'як непритомніє й падає з великої висоти. А грізний дворовий пес ціпініє, побачивши страшидло. А хто ж ще, як не геніальний детектив, бестрашно рушить до лігва хижаків, щоб знайти сліди зниклої мешканки бібліотеки та знайти поцуплені скарби (бо книги – це ж справні скарби).
Всі історії написані з гумором, зрозумілим як дітям, так і дорослим. А які неймовірні ілюстрації. То ж це книга для сімейного читання.
Бондаренко Катерина. Велика мрія маленького Равлика
Маленька дівчинка-равлик мала велику, навіть величезну, порівняно з розмірами її самої, мрію. І настільки ж нездійсненну. Вона мріяла про небо. Відчайдушно, як здавалося їй, безглуздо – як вважали всі довкола.
Чи вистачить сил маленькому равлику боротися за свою мрію? І чи справді можливо досягти того, що видається нездійсненним?
Бернардо Ачага. Мемуари корови
Бернардо Ачаґа, справжнє ім’я якого – Хосе Ірасу Ґармендія, – талановитий баскський письменник, твори якого перекладено багатьма мовами.
У книжці «Мемуари корови» головна героїня – Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною. У неї є внутрішній голос, який полюбляє їй дошкуляти, але водночас допомагає впоратися з тими проблемами, які постають на її життєвому шляху. Ця невпевнена тварина не пишається тим, що вона – корова, вона незадоволена своєю ідентичністю і воліла би бути котом чи конем.
Незважаючи на своє переконання в тому, що такі створіння, як вона, ведуть монотонне життя, вона все ж, після спонуки свого внутрішнього голосу, вирішує написати мемуари, щоб залишити щось після себе в цьому світі. Мо починає переповідати свої спогади післявоєнного періоду, описуючи життя корів того часу. Розповідає про свої стосунки з дурними коровами, які думають лише про те, щоб поїсти й поспати; зі своєю подругою La Vache qui Rit, яка хоче бути більше, ніж просто коровою; про свій спільний досвід з французькою черницею Полін Бернардет.
Цими мемуарами автор пропонує оригінальний погляд на життя. Буденні речі постають у цікавій несподіваній формі. Вустами корови Бернардо Ачаґа знайомить нас з історією, культурою, природою Країни Басків.
Українському читачеві пропонується поринути у цей неповторний особливий світ, пройти цю подорож разом із персонажами, дивуватися і захоплюватися, переживати їхні емоції, відкривати для себе нові грані дійсності.
Кейт ДіКамілло. Флора й Улісс. Неймовірні пригоди
За домашнього улюбленця в цій книзі слугує – білка.
Батьки Флорабелли розлучилися, дівчинка живе з мамою-письменницею й сильно страждає від браку уваги й любові, вона обожнює комікси, й одного дня рятує білку з нутрощів сусідського пилотягу, а на виході отримує білку-супергероя. Улісс володіє неабиякою силою, літає, розуміє людську мову й навіть складає вірші, тож, звісно, на них чекають ті самі, зазначені на палітурці «неймовірні пригоди»!
Історія Флори й Улісса зворушлива й весела, фантастична – як і годиться для навколокоміксового настрою, підкресленого також ілюстраціями Кіта Дж. Кемпбела, та життєва – як і годиться для підліткової повісті. Вона чарує сюжетними перепетіями та персонажами, особливо другорядними, і, як і всі книжки ДіКамілло чудово підійде для родинних рід-елаудів.
Напевно, вас здивувало, чому ж тут немає жодної книги про котиків? А все дуже просто – на нашому сайті є цілий огляд книжок про цих пухнастих, муркотливих улюбленців.
Читайте та насолоджуйтесь. І не забувайте про братів наших менших. Люди повинні навчитися дбайливо ставитися як до тих, кого вони приручили, так і до живої природи загалом.
Завдання людства – нести відповідальність за кожну живу істоту і пам’ятати, що вони – наші менші брати, а не об’єкти для гри та розваг.
Підготувала А. Кисельова
