Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку

Родовий та кличний відмінки іменника

План-конспект заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Розвиток зв’язного мовлення. Розкажіть, що Ви прочитали останнім часом.

Говоримо українською

«Страви. Кухня»

  1. Прочитайте тексти. Зверніть увагу на лексику, яку використовують для позначення продуктів харчування.

Мамині страви

Смачно готує в цю пору мати. Як вона ворожить над борщем! Встає ще вдосвіта, чистить і промиває буряки, шаткує їх; нарізає картоплю, січе ножем капусту.
Всього потроху добавляє в горщик: і помідор кине, і петрушки всипле, і цибулину, і стручок перцю, і листок лаврового листя. А м' ясо кладе з кісткою: кісточка щоб була з мозком, а коли засмачує, то неодмінно старається засмачити старим салом, щоб чулось. Ех і борщ же тоді виходить, такий, що поки дочекаєшся обіду, то ладен власний язик проковтнути. Любить мати варити і всілякі капусники з грибами і без грибів, з кашею і без каші, а про різні юшки й говорити не доводиться. Особливо любить вона готувати юшку з риби, тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мама доводить усе до пуття, заливаючи водою та заправляючи необхідними спеціями... (Є. Гуцало).

  1. Поділіться власними улюбленими рецептами.
  2. Збагатіть свій словник українськими словами:

Свекла –

Тыква –

Рожь –

Картофель –

Фасоль –

Укроп –

Огурец –

Шампиньон –

Сельдерей –

Лук –

Крыжовник –

Боярышник –

Клюква –

Голубика –

Ежевика –

Земляника –

 

Шиповник –

Черника –

Кофе –

Топленое молоко –

Жаркое –

Жареная рыба –

Жареная свинина –

Уха –

Противень –

Сливочное масло –

Половник –

Солонка –

Блюдо –

Поднос –

Терка –

Чашка –

Перекладіть текст українською:

Почему Олимпийские игры так называются?

Почему  греческое  слово  «стадион»  понимают  люди,  которые  говорят  на  разных языках? Почему всегда спортсмены из Греции открывают праздник? Почему  из  Греции  приносят  Олимпийский  огонь?  Первые  Олимпийские  игры  проходили    в  Греции,  в  городе  Олимпии,  в  773  году  до  н.э.  (до  новой  эры)  в  честь  бога  Зевса.  В  Олимпии  стояли прекрасные  белые  здания,  был  большой  стадион,  несколько  школ,  в  которых  могли  заниматься  спортсмены.  Один  раз  в  четыре  года  в  Олимпии  проходили  самые  известные  в  Греции  спортивные соревнования – Олимпийские игры. Тысячи мужчин, стариков, детей из  городов  и  деревень  приезжали  в  Олимпию.  Многие  приходили пешком.  В  соревнованиях  могли  участвовать  только  мужчины  и мальчики из  Греции. Каждый греческий город посылал на  соревнования  своих  спортсменов.  Пять  дней  горел  Олимпийский  огонь, пять дней продолжались Олимпийские игры, и в Греции был праздник. Олимпийские игры объединяли все греческие города, кончались войны,  и в стране наступал мир. В каждом городе ждали новостей  из Олимпии. А в самой Олимпии на стадионе тысячи людей смотрели соревнования и умели «болеть» совсем так же, как миллионы людей «болеют» на стадионах сейчас, в наше время. Через  пять  дней  уходили  и  уезжали  из  Олимпии  люди, спортсмены  возвращались  домой  в  свои  города.  Олимпийских победителей встречали как героев. О них пели песни и писали стихи. Время разрушило Олимпию. Только в 1875 году ученые нашли это место на земле.  Тогда решили опять  возобновить Олимпийские игры.  Первые  «новые Олимпийские игры»   состоялись в 1896 году на  их  родине  –  в  Греции.  Так  же,  как  2000  лет  тому  назад,  они проходят раз в четыре года. Эти соревнования объединяют людей. Их символ – мир и дружба. Олимпийские игры  – это большие  спортивные соревнования. В разных странах спортсмены мечтают участвовать в Олимпийских играх, потому что это не просто соревнования, а большие праздники, на которые приезжает молодежь из Европы, Азии, Африки,  Америки и Австралии. Олимпийские  игры  происходят  через  каждые  четыре  года. Тысячи  людей  приезжают  в  город,  где  проходят  игры.  Все  ждут праздника. И вот наступает первый день. Люди собираются на самом большом  стадионе.  Они  стоят  на  трибунах  и  смотрят  туда,  откуда должны  выйти  спортсмены.  Играет  музыка.  На  стадион  выходят спортсмены из разных стран. И всегда впереди идут спортсмены из Греции. А потом на стадионе появляется один из спортсменов. У него в руках Олимпийский огонь. Многие люди в разных  странах несли этот огонь из Греции. Горит Олимпийский огонь. Поднимается белый Олимпийский флаг,  на  котором  пять  колец  –  голубое,  черное,  желтое,  красное  и зеленое. В каждом национальном флаге  есть один из этих цветов.  «Главное – не победить, главное – участвовать», – говорят об Олимпийских играх во всем мире.

ІІІ. Трішки граматики.

Вживання Кличного відмінка

Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте тощо.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення –о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Форму із закінченням -о мають:

Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а: Дарино, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.

Форму із закінченням -е мають:

- Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: письменнице, праце, Катрусе, Ганнусе, ялице, воле, робітнице, кице, богине, жрице, земле, Лесе, пісне, Ілле, Зоре, гривне, правице, лисице, балетнице, нене.

- Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий: груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.

- Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на -р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Олеже, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе, Довбуше, Боже, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, стороже, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре.

Форму із закінченням -є мають:

- Іменники – особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного: Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє, Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє.

- Загальні назви жіночого роду на -я, що виступає після голосного: мріє, поезіє, надіє.

Форму із закінченням -у мають:

- Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: тину, млину, обіду, сину, діду, тату, дядьку.

- Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, що виражають здебільшого пестливе значення і суфіксами -ник, -ач та ін.: півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику, зайчику, укладачу, глядачу, розподільнику, штовхачу, орачу, посівальнику, слухачу, будівельнику, грибнику, полковнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику, відбивачу, викладачу, копачу, погоничу.

- Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х: Аристарху, Генріху, Олегу, Людвігу.

Форму із закінченням -ю мають:

- Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню.

- Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду на -й: короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, добродію, водію.

- Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й): Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію, Овідію, Матвію, Василю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець: спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, іноземцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю.

- Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на -р: пролетарю, царю, Ігорю, Цезарю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю.

Практикум:

Завдання 1. Від поданих імен та імен по батькові утворіть форму кличного відмінка.

Андрій Валерійович, Галина Федорівна, Валерій Михайлович, Геннадій Микитович, Михайло Петрович, Володимир Олександрович, Олександр Григорович, Богдан Олегович, Віктор Антонович, Юрій Анатолійович, Ірина Василівна, Оксана Олексіївна, Інна Олегівна, Василь Степанович, Андрій Альбертович, Валентина Анатоліївна, Ігор Володимирович, Катерина Валер’янівна, Зоя Григорівна, Олександр Павлович.

Завдання 2. Від офіційних та пестливих форм того самого імені утворіть форми кличного відмінка.

Галина, Галя, Галинка, Галочка.

Дарина, Даруся, Дар’я, Даринка, Дарія, Одарка.

Надія, Надійка, Надя, Надієчка.

Михайло, Мишко, Михась, Михайлик.

Ольга, Оля, Олюся.

Тетяна, Тетянка, Таня.

Катерина, Катря, Катруся.

Ірина, Іра, Іринка, Іруся.

Іван, Іванко, Івась, Івасик.

Наталя, Наталка, Наталочка.

Завдання 4. Подані речення перекладіть українською мовою. Сформулюйте принципову відмінність вираження звертань в обох мовах.

1. Уважаемый директор, выражаем Вам свою благодарность за помощь!

2. Я не согласен с Вами, Василий Николаевич.

3. Люблю твои просторы, Украина.

4. Иван, я очень надеюсь на твой совет.

5. Земля моя, с тобой мои мечты!

6. Спасибо тебе за письмо, дорогой друг.

7. Господин профессор, Ваша лекция чрезвычайно интересна.

8. Не покидай меня, моя мечта.

9. Тяжёлый твой труд, шахтёр.

10. Мечта моя, ты иногда достигаешь небес.

Вхід