Головна Про відділ Наші друзі Міський клуб любителів книги «Кобзар» «Читання - це моя релігія...»: 17 серпня 2013 року пішов з життя лікар, бібліофіл, публіцист, краєзнавець, історик медицини Гаррі Іванович Зубріс

«Читання - це моя релігія...»: 17 серпня 2013 року пішов з життя лікар, бібліофіл, публіцист, краєзнавець, історик медицини Гаррі Іванович Зубріс

30.09.2013 07:43

Осіння пора сприяє роздумам про швидкоплинність життя. Є дивовижний за красою та філософською глибиною вислів: «не час минає, проходимо ми...». І з кожним роком все більше і більше переконуєшся в цьому. Сьогодні, після річної перерви, члени клубу «Кобзар» зібралися на чергове засідання, на якому прозвучала сумна новина: 17 серпня після тривалої хвороби у віці 82 років помер широко відомий у місті лікар, бібліофіл, публіцист, краєзнавець, історик медицини Гаррі Іванович Зубріс. Інтелігентна, різнобічно обдарована, життєлюбна, дуже порядна і чуйна людина.
Більше 50 років Гаррі Іванович працював лікарем - акушером-гінекологом; паралельно з лікарською діяльністю займався історією медицини, краєзнавством, літературною творчістю, бібліофільством: «...З 55-го року я почав друкуватися в газеті «Кримський комсомолець». З 63-го - всерйоз зайнявся краєзнавством, закінчив Університет рабкорів... Більше 35 років співпрацюю з московською «Медичною газетою»... Читання - це моя релігія... » (з інтерв'ю Г.І. Зубріса).
Краєзнавчі нариси, оповідання і вірші Гаррі Івановича можна зустріти і на сторінках місцевих періодичних видань. Ним написані історії херсонських лікарень - ім. Ольги та Афанасія Тропіних, обласної клінічної лікарні ім. П. І. Юрженка.
Журналіст Тетяна Кондакова у своїй статті про Гаррі Івановича дуже тонко зазначає: «Нельзя считать краеведение, историю медицины, литературу – увлечениями Гарри Ивановича. Этому отданы годы, труд, с жаждой и с тонкостью, с терпением, соучастием – к современниками, к оставившим, к будущим… Проза Гарри Зубриса – это жизнь, открывшаяся врачу внутри его профессии, задев многих и многое, что граничит не только с медициной, но и с тем человеческим, которого в рассказах автора так немало. Оно, человеческое, в сущности, и является основой и творчества, и врачебства, и личности Гарри Ивановича». У цьому можна переконатися, познайомившись з нарисами і розповідями Г. І. Зубріса на сайті: http://www.proza.ru/avtor/garrizubris.
Гаррі Іванович дуже любив поезію. Дуже багато віршів знав напам'ять. Пам'ятаю, як на одному із засідань клубу, у відповідь на прохання почитати щось, він прочитав вірш свого улюбленого поета - Федора Соллогуба «Марнотрат».

Измотал я безумное тело,
Расточитель дарованных благ,
И стою у ночного предела,
Изнурен, беззащитен и наг.

И прошу я у милого Бога,
Как никто никогда не просил:
— Подари мне ещё хоть немного
Для земли утомительной сил.

Огорченья земные несносны,
Непосильны земные труды,
Но зато как пленительны весны,
Как прохладны объятья воды!

Как пылают багряные зори,
Как мечтает жасминовый куст,
Сколько ласки в лазоревом взоре
И в лобзании радостных уст!

И еще вожделенней лобзанья,
Ароматней жасминных кустов
Благодатная сила мечтанья
И певучая сладость стихов.

У Тебя, милосердного Бога,
Много славы, и света, и сил.
Дай мне жизни земной хоть немного,
Чтоб я новые песни сложил!

І ось Гаррі Івановича з нами вже немає... Сумно...

Ольга Лянсберг

 

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

     1 2 3
4 5 6 7 8 910
111213 14 151617
18 19 20 21 2223 24
25 26 27 28 293031