Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку

Ось і закінчилися канікули для слухачів Безкоштовних курсів української мови у Херсоні.
Зібравшись після тривалої перерви, ми обрали незвичайну тему засідання: «Щастя. Як його досягти?».  Спочатку визначили лексичне значення цього слова, його зміст в українських народних приказках та прислів’ях, які говорять: «кому щастя, тому й доля», «кому щастя, тому й півень несеться», «не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий», «в щасті не без ворога» тощо.
А ще ми обговорювали афоризми відомих людей про щастя. Ось тут розпочалася справжня дискусія, по завершенню якої все ж єдиної думки досягли: щастя – це коли в твоєму житті існує гармонія, а також – коли ти віддаєш іншим частку своєї душі.
Слухачі курсів розповіли про «гормони щастя» та при яких умовах організм починає самостійно їх продукувати. Усім відомо, що у цьому дуже допомагає шоколад. Тому на занятті ми з задоволенням ласували шоколадними цукерками.
Також слухачі курсів, використовуючи дані одного з соціологічних досліджень,  змалювали портрет щасливого українця.
Яким він є? Отож...

Щастя по-українськи: родина, дім, кохання…

Якщо вірити даним Київського міжнародного інституту соціології, який досліджував питання: «Хто щасливий в Україні», то портрет українського щасливця має бути таким:
«Молодий ( до 30 років) міський житель, у якого за плечима середня освіта. Він працює, має середній рівень матеріальних статків. Зазвичай це одружена людина».
Дослідження КМІСУ засвідчило, що 23% наших співгромадян упевнено назвали себе щасливими людьми. А ще 29%  - радше щасливими, ніж ні. До слова, 2001 року таких людей було лише 38%. Однак навіть у найближчих сусідів України щастя більше. У Польщі та Туреччині цей показник перевищує 80% ( згідно з даними міжнародного дослідження   «World Values  Survey» за аналогічний період). Вищий, ніж в Україні, він і в Угорщині, і навіть у Грузії. Щоправда. Більш нещасливі люди в Молдові.
Соціологи стверджують, що найважливіші складові щастя по-українськи – родина й особисте та – увага!  - інтимне життя. Далі – здоров’я та рівень матеріальної забезпеченості. Проте, як із подивом відзначають у КМІСІ, в Україні, на відміну від інших країн, робота немає великого впливу на рівень щастя – це всього - на - всього дев’яте місце за пріоритетністю. Можливо, припускають дослідники, винагорода за роботу в нашій країні не відповідає вкладеним в неї зусиллям та рівню соціальних  потреб. Тому й на умови праці та зарплатню українці не надто зважають, коли оцінюють себе у цьому бутті.

Також див.:http://24tv.ua/garvard_zavershiv_75richne_doslidzhennya_faktoriv_shhastya_n331987
Наступний етап роботи був дуже приємним. Слухачі отримали від викладача яскраві квіточки, на пелюстках яких мали написати один одному персональні побажання щастя. Ну і звісно на занятті ми не могли не згадати Ліну Костенко. А вона як ніхто інший знає, що є щастям для українців. Тож на згадку усі слухачі також отримали листівки з побажаннями щастя від Ліни Костенко.
Так, кожен з нас має право на своє уявлення про щастя. Але дане заняття допомогло усім ще більше зрозуміти, що все ж щастя не існує незалежно від нас, а передумови задоволення і щастя лежать у нас самих, у наших зусиллях. Той, хто не зрозумів цього, все життя чекатиме хвилини, коли доля подарує йому щастя, замість того, щоб зосередити всі зусилля на досягненні якоїсь мети і досягти її.
Тему щастя трішки зачепили і під час заняття з іншою групою слухачів мови. Окрім вивчення прислівника, слухачі мали чудову нагоду поспілкуватись один з одним, також оформити одне одному «квіти побажань» та насолодитись чудовими смаколиками від нашої найстаршої слухачки курсів – пані Олександри. Тож з упевненістю можна сказати, що щастя є – і знаходиться воно у простих речах! Як пише Ліна Костенко:

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.

                                                                                        «Пісенька з варіаціями» Л. Костенко
 



Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід