Соціальна справедливість – запорука стабільності й благополуччя суспільства

Соціальна справедливість – запорука стабільності й благополуччя суспільства
(пам’ятка читачеві)

Дорогі друзі!

26 листопада 2007 року Генеральна Асамблея проголосила 20 лютого Всесвітнім днем соціальної справедливості, що відзначається щорічно починаючи з 2009 року. Вона також запропонувала всім державам-членам присвятити цей спеціальний день проведення на національному рівні конкретних заходів відповідно до цілей і завдань Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку та двадцять четвертої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї. Проведення Дня повинно сприяти подальшому нарощуванню зусиль міжнародного співтовариства у викорінюванні убогості, забезпечення повної зайнятості, гідної роботи, рівноправності чоловіків і жінок, соціального добробуту та соціальної справедливості для всіх.

Серед людських цінностей соціальна справедливість посідає суттєве місце як світоглядна цінність і розуміння того, що дійсно є благом для людини та соціуму.

Соціальна справедливість є основоположним принципом мирного та благополучного існування, як безпосередньо в самих країнах, так і у відносинах між ними. ООН підтримує принципи соціальної справедливості, пропагуючи рівність серед жінок та чоловіків, права корінних народів та мігрантів. Сприяє забезпеченню соціальної справедливості, долаючи перешкоди, що виникли перед людьми через їх відмінності по статі, віку, расової, етнічної та релігійної приналежності, культури або наявності інвалідності.

Метою цього міжнародного свята є привернення уваги широкої громадськості, органів державного управління, організацій і компаній до вирішення проблем соціальної справедливості на місцях.

Соціальна справедливість – це і узагальнена моральна оцінка суспільних відносин, і один із основних загальнолюдських соціальних ідеалів, конкретне розуміння і зміст якого змінювалося протягом історії, і сьогодні немає єдиного розуміння його змісту. При визначенні соціальної справедливості найчастіше її співвідносять із соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності і нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у життєвому положенні різних суспільних груп.

Реалізація принципу соціальної справедливості в суспільстві означає, що при цьому здійснюється справедливий:

• розподіл діяльності;
• розподіл доходів;
• розподіл праці;
• розподіл соціальних благ (прав, можливостей, влади);
• розподіл винагород, визнань;
• розподіл рівня та якості життя;
• розподіл інформації та культурних цінностей.

У сучасній доктрині права виділяються кілька аспектів поняття «справедливість»:
- справедливість як рівність можливостей в реалізації своїх здібностей та захисту своїх прав і законних інтересів;
- справедливість розподільча – справедливий розподіл благ, виходячи з потреб кожної людини, юридичної рівності людини та з урахуванням її праці і заслуг перед суспільством і державою;
- справедливість соціальна – справедливий доступ до соціальних благ, справедливість відплатна – справедливість відповідальності за вчинені правопорушення.

Найчастіше соціальна справедливість розуміється як прояв порядності у сфері розподілу багатств, благ і доходів між членами суспільства. Як правило, виділяються чотири основні підходи до проблеми соціальної справедливості з точки зору розподілу благ:

• «егалітарний» – усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто має місце рівний розподіл благ між індивідами;
• «утилітарний» – товари і послуги розподіляються таким чином, щоб максимізувати загальну користь усіх членів суспільства;
• «роулсіанський» (на основі концепції Роулса) – максимізується корисність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних працівників;
• «ринковий» – справедливість встановлюється ринком: результати конкурентних ринкових процесів справедливі тому, що вони винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий.

До грошових форм відносять: пенсії, допомоги, стипендії, дотації, що становлять частину доходів громадян. У натуральній формі це: отримання продуктів харчування, технічних засобів пересування, протезування, працевлаштування громадян, які частково втратили працездатність, утримання непрацездатних у будинках для людей похилого віку та інвалідів. Законодавство передбачає послуги соціально-побутового характеру: оплата житлово-комунальних послуг, проїзд у громадському транспорті, санаторно-курортне, медичне обслуговування та лікування, соціально-трудова реабілітація інвалідів тощо.

Категорія «соціальна справедливість» має історичний характер, наповнюється елементами якісного змісту в однотипних суспільно-економічних формаціях і сутнісно нового змісту. При первіснообщинному ладі соціальна справедливість означала передусім рівність у розподілі добутих благ. За рабовласницького – не асоціювалася з рівністю і означала відмінність у становищі окремих індивідів і соціальних груп залежно від їх достоїнств (Аристотель розглядав соціальну справедливість як доброчесність). За феодалізму – пов'язувалася з достоїнствами окремих людей і соціальних верств, зумовлених, у свою чергу, благородним походженням.

За капіталізму, наявності дрібних товаровиробників, а також малих за обсягом капіталістичних підприємств соціальна справедливість пов'язується з можливістю продати товар залежно від величини втіленої в ньому індивідуальної праці (для дрібних товаровиробників) і привласнити рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал (для малого, середнього бізнесу), а також з можливістю продати свою робочу силу залежно від величини її вартості для юридично незалежних найманих працівників.

На завершальному етапі нижчої стадії капіталізму держава в деяких країнах починає виконувати окремі соціальні функції (наприклад, у Німеччині), що певною мірою послаблює рух ринкової економіки до посилення соціальної несправедливості. Досягнення певної соціальної справедливості можливе лише за виконання державою широкомасштабних соціально-економічних функцій, зокрема запровадження прогресивного оподаткування, зростання соціальних витрат на відтворення робочої сили належної якості, охорони довкілля, тощо. У колишньому СРСР соціальна справедливість асоціювалася передусім з однаковим відношенням до засобів виробництва, однак насправді зростало відчуження найманих працівників від цих засобів. У 90-х роках XX ст. в Україні проблема соціальної несправедливості набула особливої гостроти.

Повномасштабна війна в Україні поставила питання соціальної справедливості особливо гостро. Мільйони людей змушені були залишити свої домівки, шукаючи безпеки в інших регіонах країни або за кордоном. Уряд України продовжує фінансувати пенсії та соціальну допомогу, намагаючись забезпечити гідні умови життя для всіх громадян, незважаючи на складну економічну ситуацію. Багато викликів і проблем постає перед суспільством та державою в умовах війни та вирішення їх має відбуватись у рамках забезпечення соціальної справедливості.

Зростання інфляції та цін, а також скорочення кількості вакансій ускладнили проблему працевлаштування, збільшивши чисельність соціально незахищених категорій громадян. У цей складний час, більш ніж коли-небудь, важливо підтримувати принципи соціальної справедливості, забезпечуючи рівні можливості та солідарність серед усіх членів суспільства.

Російська агресія проти України наносить невимовних втрат – як людських, так і матеріальних. Українцям довелося зіткнутися із зруйнованою інфраструктурою, втратою житла, транспортних засобів, роботи, просто елементарних засобів для існування. Величезна кількість людей покинули дім. За останніми даними, таких людей нараховується близько 5 мільйонів осіб.

Статус України як соціальної та правової держави задекларовано Конституцією держави. Утвердження соціальної справедливості має безпосередній вплив на рівень добробуту, демократизації та стабілізації суспільного розвитку, євроінтеграції та подолання пережитків тоталітарного режиму, побудови громадянського суспільства. Недосконалий зміст законодавства соціального характеру негативно позначається як на становищі кожної людини, так і суспільства в цілому та загострюється в умовах війни, набуває особливої гостроти для соціально незахищених верств населення.

Розуміння соціальної справедливості змінюється залежно від історичних, соціально-політичних та економічних викликів.

У цьому переконують події в Україні, що розпочалися 24 лютого 2022 року, які зокрема спричинили різку переоцінку матеріальних і духовних цінностей, зокрема і розуміння поняття соціальної справедливості. Універсальна соціальна допомога, що буде адресно надаватися громадянам, які потрапили у складні життєві обставини внаслідок війни, стане основним засобом подолання бідності та реагування на складні життєві обставини. Запровадження відповідної допомоги дозволить, зокрема, суттєво підвищити пенсії для понад 55% українських пенсіонерів.

Лише перемога України у війні дозволить показати високі темпи відновлення економіки та стрімке зростання фінансування соціальних витрат, що мають відповідати принципам соціальної справедливості Побудова системи надання соціальних послуг, аналогічної до кращих європейських практик, забезпечення громадян своєчасною, доступною, якісною підтримкою, є пріоритетними завданнями Міністерства соціальної політики України та сфери соціального захисту.

Відтак із початком російсько-української війни спостерігається активізація процесу підготовки та прийняття законодавчих актів соціального змісту: Закони України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо запровадження комплексного огляду системи соціального захисту ветеранів війни», «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб, постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях», тощо.

Законодавчий процес саме в соціальному векторі у надзвичайно складний і трагічний для держави та всіх її громадян час дає підстави для оптимістичних прогнозів щодо утвердження України як правової держави, пріоритетними цінностями якої є людина, захист її прав та свобод, а конституційне положення про соціальну цінність людини, її життя та здоров’я, честі та гідності, недоторканості та безпеки набуває неформального змісту.

З точки зору соціальної справедливості в суспільстві оцінюються такі поняття як право, політика, суспільні явища і факти, правова поведінка тощо. Вона є механізмом врегулювання норм взаємовідносин людей між собою, між державою, їх права та обов’язки, без чого існування суспільства неможливе.

Отже, саме в соціальній справедливості закладено основні соціально-правові вимоги, сформульовані в нормах права через права та обов’язки громадян. Реалізація даних правил поведінки гарантується державним примусом, який здійснюється відповідними державними органами. Оскільки Україна позиціонується як правова держава, варто вказати на визнання і дію принципу верховенства права, правового порядку, що ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушеним робити те, що не передбачено законом, як головної ознаки правової держави.

Російсько-українська війна 2022 року має негативні впливи на різні сфери життя суспільства, зокрема соціальної. Тож за умов війни зростає важливість оновлення законодавчого супроводу, унормування соціальних відносин, що ґрунтуються на неухильному дотриманні принципів соціальної справедливості.

Соціальна справедливість є умовою забезпечення та підтримання позитивних стосунків між громадянами країни та не може бути досягнута в умовах відсутності поваги до прав і свобод людини. Виокремлено вибудовування чіткої системи соціального захисту в українському законодавстві, що ґрунтується на європейських цінностях, задекларованих зокрема у Європейській соціальній хартії та Європейському кодексі соціального забезпечення.

Радимо почитати:

1. Бородкін М. В. Ознаки юридичних фактів у праві соціального забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Право. 2017. № 42. С.132–135.
2. Васильчук К.С. Роль держави в забезпеченні права на соціальний захист: історико-правовий аналіз. Держава та регіони. Сер. Право. 2020. № 1. Т. 2. С. 8–13.
3. Гнатенко К.В. Принципи соціального забезпечення - основа галузі права соціального забезпечення. Прикарпатський юридичний вісник. 2020.  № 2. С. 52–55.
4. Грабовський С. Соціальна справедливість: вона справді є і за неї варто боротися https://www.radiosvoboda.org/a/24905870.html (дата звернення 15.02.2024).
5. День соціальної справедливості. Ідея соціальної справедливості https://economy.cg.gov.ua/index.php?id=45280&tp=0 (дата звернення 15.02.2024).
6. Димова О. В. Модернізація українського суспільства в контексті формування нових поглядів на соціальну справедливість. Політикус. 2020. № 5. С. 50–55.
7. Димова Олена Валентинівна. Модернізація українського суспільства в контексті теорії справедливості Джона Ролза. Політикус. 2020. № 3. С. 19–23.
8. Клименко А. Сучасний стан правового регулювання соціального забезпечення громадян України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 6. С. 72–77.
9. Колосова О. О. Соціальна політика на теренах України: правові аспекти становлення та розвитку. Молодий вчений. 2016. № 12 ч. 4. С. 591–594.
10. Мозоль Н.І. Проблема соціальної справедливості в умовах воєнного стану http://lsej.org.ua/11_2022/9.pdf (дата звернення 18.02.2024).
11. Новікова О.Ф. Соціальна справедливість у процесах вимушеного переселення: оцінка та пріоритети досягнення. Демографія та соціальна економіка. 2019. № 2. С. 109-120.
12. Головніна О. Г. Основи соціальної економіки. Київ. 2013. 647 с.
13. Про День соціальної справедливості. Указ Президента України від 4 листопада 2011 р. № 1021/ 2011. Урядовий кур’єр. 2011. 9 листоп.
14. Сасіна Л. О. Проблема соціальної справедливості в Україні http://www.repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/18001/1/Сасіна%20стаття%20-%20проблема%20соціальної%20справедливості.pdf (дата звернення 15.02.2024).
15. Сковронський Д.М. Феномен соціальної справедливості у творчості філософів античності. Juris europensis scientia. 2021. № 2. С. 26–29.
16. Соціальна політика в умовах поглиблення соціальної нерівності в Україні. К. 2010. 375 с.
17. Стожок Л. Еволюція соціального страхування в Україні. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2019. № 4. С. 81–94.
18. Ткаченко Ю. Роль держави у сфері соціального забезпечення: історичний екскурс. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 1. С. 128–131.

Підготувала Т.С. Федько.