В дар всем людям

Влада Дяченко

У дар – всім людям

Щоб прожити життя наповнено, треба навчитися віддавати людям всього себе, своє серце, своє кохання, ділитися тим, що важливо і дорого для тебе. Тоді це перетворитися на спадщину, яка не зникне, яка збережеться і житиме разом із пам'яттю про людину, яка її залишила.

Відомий бібліофіл, колекціонер, письменник, громадський діяч Михайло Андрійович Ємельянов народився 1923 р. на Тамбовщині у с. Савелове. З раннього дитинства він полюбив книги, яскраві картинки та дивовижні історії, які вчили життя та виховували смак. У 14 років він почав збирати книги Пушкіна і за кілька років сформував невелику бібліотеку. Його захоплення перервала війна, фронтові роки, повоєнна розруха. Лише в середині п'ятдесятих, коли Михайло Андрійович переїхав до Херсона, він знову повернувся до книги, уже більш усвідомлено.

Важливою подією у його житті в 1960-ті роки стало знайомство з херсонським художником Г. В. Курнаковим, тонким критиком, знавцем мистецтва, який допоміг Ємельянову відкрити для себе світ прекрасного, розширити коло збиральних інтересів. У цей період Михайло Андрійович починає збирати твори відомих художників минулого та сьогодення, колекціонувати екслібриси. Свою колекцію екслібрисів М. А. Ємельянов створював багато років, купуючи кожен екземпляр як цінну антикварну річ.

У 1965 р. разом із бібліофілом Володимиром Бистровим він опублікував каталог «Екслібриси херсонських книголюбів», в 1967 р. побачив світ ще один їх спільний каталог «Книжкові знаки Володимира Масіка», що висвітлював творчість одного з найкращих графіків України. Важливу частину колекції книжкових знаків Михайло Андрійович успадкував від Курнакова, також йому були передані зразки малої графіки з колекції херсонського краєзнавця Сергія Щербакова.

Михайло Андрійович – давній друг літературного та художнього музеїв. Він багато зробив для збереження пам'яті Заслуженого митця України Георгія Васильовича Курнакова, творча спадщина якого практично повністю увійшла до складу музейної колекції, ініціював проведення ювілейних читань пам'яті Г.В. Курнакова, випустив у світ книгу спогадів про нього.

У 2003 року напередодні 225-річчя від дня заснування міста Херсона Михайло Андрійович подарував херсонським музеям свою колекцію творів живопису та графіки, скульптури, медальєрного мистецтва та бібліотеку рідкісних книжкових видань. До літературного відділу Херсонського обласного краєзнавчого музею було передано унікальні видання творів А. С. Пушкіна, зокрема, «Пікова дама», ілюстрована відомим російським художником Олександром Бенуа, декілька унікальних зразків «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Херсонському обласному художньому музею ім. О. О. Шовкуненка було передано мальовничі роботи Георгія Курнакова, твори херсонських художників рубежу 19-20 ст.: Брюммера, Конопацького, малюнки Рахманова, Ремізова-Міс, акварелі Волошина, гравюри Масіка. Через п'ять років художній музей отримав ще один унікальний дар – колекцію екслібрисів, що налічує 650 екземплярів.

Як відомо, екслібрис – це книжковий знак, виконаний у техніці естампу, що означає приналежність книги власнику приватної бібліотеки. Його історія налічує не одне століття. Ще великий німецький художник Альбрехт Дюрер робив гравюри для збирачів книг, але, безумовно, як своєрідний вид графічного мистецтва, його почали розглядати та вивчати лише в ХХ столітті.

Любов до книги, прагнення універсальної освіченості – ці риси були притаманні цілому прошарку російської дворянської інтелігенції. Саме з цих кіл передреволюційного десятиліття вийшли перші вітчизняні колекціонери книжкового знака, серед яких Сергій Сільванський, відомий у Херсоні публіцист та громадський діяч, що випустив 1927 р. альбом «Провінційні книжкові знаки» з невеликим нарисом-дослідженням.

Справу Сільванського зі збирання книжкових знаків продовжив Георгій Васильович Курнаков. Йому особливо довіряв Сільванський. І, їдучи до Москви на початку 1930-х, розлучаючись із Херсоном назавжди, частину своєї унікальної колекції екслібрису він передав на постійне зберігання Курнакову. Георгій Васильович не лише зберіг, а й примножив колекцію книжкових знаків, звернувши на неї, як художник і дослідник, увагу своїх учнів та послідовників. Серед них був і Михайло Андрійович Ємельянов, який згодом став незмінним головою херсонського товариства книголюбів.

Вже після першого знайомства з колекцією книжкових знаків Ємельянова у зібраннях Херсонського обласного мистецького музею ім. А. А. Шовкуненка переконуєшся у важливому історико-культурному та образно-тематичному потенціалі екслібрису, який розкриває гостроту думки художника, представника своєї епохи, втілену в ємній та естетичній художній формі.

До колекції Ємельянова увійшли раритетні зразки, розроблені художниками «срібного» століття, екслібриси ХХ століття художників Німеччини, Великої Британії, Прибалтики, відомих радянських графіків, виконані для представників радянської інтелігенції, включаючи відомих херсонських бібліофілів та колекціонерів. Художню цінність становлять не лише унікальні відбитки авторського тиражу, а й рідкісні малотиражні друкарські екземпляри минулих років, що дають можливість отримати уявлення про авторів та художній процес минулих епох.

Серед майстрів книжкової графіки об'єднання «Світ мистецтва» у колекції Ємельянова знаходяться книжкові знаки К. Сомова, О. Остроумова-Лебедєва, Л. Пастернака, С. Чехоніна, М. Добужинського. Особливо привертають увагу два чорно-білих книжкових знаки останнього. Вони різні за емоційно-художнім забарвленням: скажімо, суворий дух Петропавлівської фортеці в екслібрисі для Ноттграф різко контрастує з мрійливим лицарем у книжковому знаку для Гржебіна, то в прийомах виконання в обох випадках Добужинський вдається до чорного силуету, прийому, який отримав особливе поширення у мистецтві станкової графіки на межі століть. Ліричний мотив лежить в основі екслібрису Анни Остроумової-Лебедєвої для С. Н. Кознакова у техніці кольорової ксилографії, яку на початку ХХ століття відродили з небуття саме «мирискусники».

В якості глибоких смислових символів для книжкового знака художника, письменника та бібліофіла Еріха Голлербаха Сергій Чехонін використовує зображення жертовника та полум'я. Віртуозність та відточеність ліній, високий естетизм образотворчих елементів характеризують малюнки пером цього художника, деякі з яких переводилися І. Н. Павловим у ксилографічні відбитки. Блискучою технікою штрихування, підвищеною експресією образів, авангардистськими пошуками примітні книжкові знаки художника А. Д. Силіна для Лозановського,  К. Березарка у техніці офорту. Великий інтерес становлять традиційні, що йдуть від середньовіччя, геральдичні книжкові знаки початку ХХ ст. Так у композиційній побудові екслібрису для бібліотеки професора Археологічного інституту Володимира Лукомського, книжкового знаку К. І. Дуніна-Борковського присутні деталі композиції та орнаменту, що співвідносяться з польсько-українською барочною традицією.

Примітним є також і англійський екслібрис початку ХХ століття, в якому архаїчна геральдична композиція із зображенням сови поєднується з риторичною повчальністю тексту. І в цьому неможливо не відчути дух старої доброчесної Англії, що любить повчання і поважає мораль. Німецькі екслібриси того ж часу вирішені у стилістиці модерну, що культивує вибагливі рослинні форми, криволінійні обрамлення та шрифт. Такими є книжкові знаки для юриста Конрада Хоффшульце, В. Фішера. Автор останнього гумористично обігрує прізвище замовника, представляючи його в образі рибалки. Частина німецьких екслібрисів витримана в дусі середньовічної вченості, що апелює до самопоглибленості та рефлексії. Не дивує смисловий набір образотворчих елементи: пісочний годинник, череп, перо і чорнильниця, готичний шрифт написів. Малюнок книжкового знаку, створений відомим німецьким художником Е. Деплером для художника-екслібриста барона Армінія Фелькерзама, який прославився створенням книжкових знаків для царської сім'ї в Росії, відрізняється ретельною витриманістю всіх стильових елементів, нетривіальною ефектністю подачі образотворчого мотиву та шрифтової композиції. «Стиль каролінгів» із зображенням святої правительки обирає для книжкового знака автор, мабуть, натякаючи на глибокий інтерес барона до середньовічної європейської історії.

Серед радянських естампів початку 1920-х років можна зустріти сюжетні книжкові знаки в різних стилях і комбінаціях, техніках виконання, що відрізняються глибиною характеристики власника, оригінальністю композиції та високою технічністю виконання художника. У цьому випадку наведемо приклад книжкового знаку Дмитра Митрохіна для архітектора Бакланова. Набір інструментів креслення, покладений у загалом трактовану композицію нагадує про конструктивістські пошуках як радянських архітекторів цього періоду так і молодих художників-авнгардистів, з якими був близький автор екслібрису, професор поліграфічного факультету ленінградського ВХУТЕМАСУ. Серед майстрів ксилографії цього часу відомий художник Володимир Фаворський. Ним у 1922 р. виконано екслібрис для польського власника бібліотеки, історика та архіваріуса, який очолював міський архів Варшави Олексія Бахульського. Примітними є також екслібриси в цій же техніці Івана Рерберга. Найбільшого майстра радянської графіки Олексія Кравченка представлено в колекції декількома роботами, серед яких екслібрис у техніці ксилографії бібліотеки Анісімова, виконаний художником за сюжетом, запозиченим зі старовинного церковного журналу. Малюнок характеризується оповідальним характером, своєрідністю стилю, нагадуючи ілюстрацію до житій святих. Великий інтерес становлять роботи латиських художників-графіків 60-х років Отто Медніса та Олексія Юпатова, які поєднують специфічні можливості техніки ксилографії з національною своєрідністю образного трактування, лаконічністю графічного висловлювання.

Важливим завоюванням друкованої графіки ХХ століття є поява та активне впровадження в художню практику нових різновидів високого друку, зокрема, ліногравюри. Відображення цього прогресуючого процесу можна спостерігати й на прикладі розвитку графіки малих форм. Серед авторів екслібрису, які віддали свою перевагу цій техніці можна назвати Всеволода Воїнова.

Звернення до теми праці та побуту народу – одна з найпопулярніших тем нового радянського мистецтва, що знайшло втілення у плакатній графіці. І тут не можна не відзначити загальні закономірності розвитку образно-мистецької основи плакату, відмінними властивостями якого є наочність та дохідливість змісту, використання великомасштабних фігур та предметів, контрастних плям, великого шрифту і малих форм графіки. У монументальному трактуванні образного ладу книжкового знаку для Чернишова до радянського плакату залишається лише крок.

У розділі екслібрисів для представників херсонської еліти різних років слід виділити два екслібриси за ранніми малюнками майбутнього французького кубіста Михайла Андрєєнко-Нечитайло для книг Сергія Сільванського. Композиція. 1915р. - Це повний чарівності наївний танець крихких ляльок у феєрії квітів та зірок, розсипаних дугоподібним візерунком, що ніби відбиває ритми вальсу. Тонкість і виразність ліній, гармонія чорно-білих плям, дитяча безпосередність образного трактування роблять цей твір надзвичайно привабливим. Екслібрис кінця 1910-х рр. із зображенням старовинного пам'ятника, увінчаного фігуркою Меркурія, виконаний на малюнку 1914 р., відрізняється глибиною філософського задуму, ємністю художнього образу, майстерністю графічного виконання. Серед авторів екслібрисів епохи модерну виступає також Федір Зільберштейн, один з експонентів Херсонського товариства любителів витончених мистецтв, лікар, практикував у Миколаєві, який виконував книжкові знаки для себе та свого брата Володимира, земського лікаря у Херсонському повіті.

Увагу Георгія Курнакова привертає книжковий знак із видом природи київського художника Володимира Масіка. У колекції також представлено кілька екслібрисів для херсонських колекціонерів Михайла Ємельянова, Володимира Бистрова 60-х рр.

Книжковий знак – мистецтво, яке завжди асоціюватиметься з інтелектуальною культурою та культурою читання книги, яка, незважаючи на розвиток нових інформативних технологій, все одно буде затребувана в майбутньому. А екслібрис, більшою мірою, ніж будь-який інший вид образотворчої творчості, зможе дати досить промовисте визначення своєї епосі та людині в ній. Колекція Михайла Ємельянова, передана в дар музею, а отже місту та його мешканцям, які пам'ятатимуть про її власника віками.

Коментарі

Напишіть свій коментар

Календар подій

     1 2 3
4 5 6 7 8 910
111213 14 151617
18 19 20 21 2223 24
25 26 27 28 293031