Яворський Стефан. Поети про книгу
ПОЕТИ ПРО КНИГУ
Митрополита Рязанського та Муромського слізне з книгами прощання
Яворський Стефан
В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я i пестив, В путь,
моє сяйво, ідіть! втіхо Й окрасо моя!
Іншим щасливішим душам поживою будьте однині, Інші
блаженні серця нектаром вашим поїть!
Горе мені: мої очі розлучаться з вами навіки Та й не
спроможуться вже душу мою наситить.
Ви-бо едини були мені нектаром, медом поживним; 3 вами на
cвiті, книжки, солодко жити було.
Ви мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша. Ви
повсякчасна любов i раювання моє!
Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла, Шану
вельможних людей подарували мені.
Нині ж судилось мені — о мій смуток i біль нестерпучий!
В спомині тільки плекать тi не охмарені дні!
Кволі повіки мoї віковічная ніч замикає, Ваших легких сторінок
не турбуватиму я!
Вічності книгу відміннy перед моїми очима — Скоро до нього
прийду — має відкрити господь!
Кожен з сувоїв її свої вчинки й слова відчитає I по заслузі
у ній знайде заплату coбi.
Книго господня страшна! На судищі нашім останнім
Кожне злочинство i rpix навіч покаже вона!
В думці її розгортаю: тремтіння пронизує тіло,
В боліснім серці стримить тонка i бистра стріла!
Боже мій, отче мій! ти — невичерпної ласки безодня,
Bipи святе джерело, блaгocтi вищий вінець!
Ти єси моря й землі i найвищого неба владика,
Гори розбурханих вод вмить погамовуєш ти.
Ти управляєш, премудрий, кругами сузір'їв небесних...
Черв нерозумний, ніщо — боже! тебе я молю.
Зглянься i в книгу життя запиши моє марне наймення
Кров'ю святою Христа (з нім-бо спасіння моє).
Ви ж, мої книги, писання мої і дім мій, — прощайте!
Праці відданої плід — бібліотеко, прощай!
Братіє, старці i всі пожильці землі, — прощавайте...
Земле — гостино моя, мати моя, — прощавай!
В ніжні обійми прийми смертельне своє порождіння;
Наша душа — небесам, кості належать тo6i.
Примітки:
2008 року виповнилося 350 років від дня народження Стефана Яворського – видатного українського богослова, письменника, філософа,проповідника i церковного адміністратора. Людина талановита i енергійна, Стефан Яворський, нащадок збіднілого шляхетського роду, швидко зробив собі блискучу кар'єру, піднявшись до найвищих щаблів церковної iєpapxiї, здобувши титул «лавроносного поета» та визнаного не тільки в Україні та Росії, але i в Євpoпi теолога та філософа.
Яворський Стефан (світське iм'я Симеон) народився 1658 р. у галицькому містечку Яворові. Батьки С. Яворського у 1667 р. переселилися у с. Красилівку біля Ніжина. Вчився у Києво-Могилянській колегії, у польських школах (Львів, Люблін, Познань, Вільно). 1698 р. повернувся до Києва, став ченцем, з 1680 р. призначений професором Києво-Могилянської колегії, де читав курси поетики, риторики, философії i богослов'я, виконував обов'язки префекта. В 1700 р, висвячений на митрополита Рязанського i Муромського, через якийсь час став екзархом i блюстителем Всеросійського Патріаршого Престолу. Спочатку Яворський підтримав реформи Петра I, зокрема в галузі освіти. Ставши протектором Слов'яно-Греко-Латинської академії в Москві, він запроваджує її реорганізацію за взірцем Києво-Могилянської академії, але згодом почав підтримувати консервативні кола російського суспільства, виступати проти реформ Петра I. Помер 27 листопада 1722 р.
У 1721 р. С. Яворський склав каталог своєї бібліотеки i передав Благовіщенському монастирю у Ніжин. Каталог починався написаною латинською мовою елегією бібліотеці «Possesoris horum librorum luctuosum vale».
Вперше надруковано в oригiналі (латиною) у вид.: Маслов С. И. Библиотека Стефана Яворского. — К., 1914. — С. V-VI (Приложение), за автографом, що зберігався у Ніжинському монастирі (арк. 1-1 зв.).
Українською мовою елегію С. Яворського переклав М. Зеров (12 червня 1928 р.).
Текст подається за виданням: Зеров Микола. Вибране.— К., 1966.— С. 377-378.
