Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку
Наш відділ > Клуб любителів історії "КЛІО" > Засідання клубу любителів історії "КЛІО" > Україна в Другій світовій війні: формуємо неупереджений погляд

В останні роки спостерігається значне посилення суспіль­ного інтересу до історії Другої світової війни та, зокрема, місця і ролі в ній України. А 2015 рік став особливим: віднині в нашій державі, як і в багатьох європейських країнах, 8 травня відзначатиметься День пам'яті і примирення, а 9 травня – Пе­ремоги над нацизмом.
Друга світова війна була й залишається однією з найбільш складних і заполітизованих тем історіографії. У радянські часи комуністичним керів­ництвом СРСР був створений ідеологічний міф про Велику вітчизняну війну, який став своє­рідною калькою для всіх, хто писав про війну. У контексті будь-якої розповіді про воєнні події на­лежало нагадувати про переваги соціалістичного ладу над капіталістичним, морально-політичну єдність радянського суспільства, дружбу наро­дів СРСР, керівну роль Комуністичної партії та її вождів, талант радянських полководців і ма­совий героїзм рядових бійців.
Ці абстрактні фрази створювали глобальне по­лотно, увінчане сакральним словом: «Перемога». Те, що в нього не вписувалося – реальні і штучні труднощі війни, мільйони невиправданих жертв і трагедії цілих народів, варварське насильство комуністичної влади над власними громадяна­ми і багато іншого, «незручного», вважалося дру­горядним, випадковим, дрібним, не вартим осо­бливої уваги.
Один із популяризаторів міфу про Велику Вітчизняну війну - начальник Головного політуправління Ра­дянської армії Олексій Єпішев – на заклик опи­сувати правду війни різко відповів: «Кому нужна ваша правда, если она мешает нам жить?». Зви­чайно, коли генерал говорив слово «нам», він мав на увазі передусім ту частину суспільства, яка була основою тоталітарного комуністичного ре­жиму, що панував тоді в СРСР і яскравим речником якого він був.
І хоча держава, яка так боялася правди про війну, давно перестала існувати, це питання залишилося актуальним й для нас, громадян Укра­їни початку XXIст. Чи потрібна нам Правда про війну? Може, краще залишити в архівних доку­ментах бездарних воєначальників невиправдані поразки і втрати, репресовані народи, загублені без необхідності життя наших земляків? Чи тре­ба нам знати про долі звичайних людей, яким судилося прожити життя, мало придатне для при­годницького фільму чи роману?
Незаангажовані вітчизняні й зарубіжні істо­рики, досліджуючи війну, дійшли переконання, що минуле треба приймати у всій його повно­ті й писати про нього так, як диктують історич­ні джерела й професійне сумління. Вони добре пам'ятають про своє суспільне призначення: шу­кати й писати правду про минуле. Це, здавалося б, просте завдання стає надзвичайно складним, коли мова заходить про участь України у Другій світовій війні.
На черговому засіданні клубу любителів історії слухачі мали можливість ознайомитися з двома цікавими виданнями. Перше – книга Федора Моргуна «Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу». У ній автор переконливо доводить, що головна спроба геноциду українського народу – це Друга світова війна. Її натхненниками й організаторами виступили не тільки зовнішній ворог СРСР – фюрер фашистської Німеччини Адольф Гітлер, але й внутрішній завуальований ворог української нації – Йосип  Сталін.
Сторінки книги Ф. Моргуна вражають уяву сенсаційними фактами, глибоким аналізом подій великого лихоліття. Автор є безпосереднім очевидцем та учасником подій Другої світової війни. Він дивом вижив під час фашистської окупації, був тричі поранений у боях за визволення України і є об’єктивним дослідником-істориком, що здійснює ґрунтовний науковий аналіз цих подій, побудований на фактах, документах, працях вітчизняних і зарубіжних істориків, політиків та полководців.
Ще одна книга, яка привернула увагу кліовців – це монографія Володимира Дмитрука «Вони боролися за волю України», в якій на основі глибокого аналізу архівних документів та спогадів учасників національно-визвольної боротьби розкривається закономірність виникнення УПА як сили, покликаної самим народом, розглядаються найважливіші етапи боротьби українських повстанців ОУН і УПА за незалежність нашої Батьківщини.
Книга цінна тим, що в ній представлено низку документів, маловідомих широкому загалу читачів. Частина з них зберігалася під грифом "Таємно" або "Для службового користування". Автор здійснив спробу перевірити та впорядкувати ряд статистичних даних, які в радянську добу свідомо перекручувалися чи висвітлювалися з ідеологічних позицій. Посилаючись на чисельні архіви та спогади очевидців, Володимир Дмитрук увічнює пам'ять синів та дочок української землі, мільйони яких було замордовано, убито, знищено у катівнях та голодоморами більшовицькою владою у ХХ столітті в Україні.

Усі, хто бажає прочитати ці книги та сформувати своє об’єктивне бачення подій ІІ світової війни та долі в ній України, можуть це зробити, завітавши до нашої бібліотеки.

Турченко Ф. Україна в Другій світовій війні (1939-1945)



Вхід