Сайт Інформаційно-бібліографічного відділу є частиною бібліотечного порталу lib.kherson.ua
Гість | Увійти
Версія для друку

29 серпня 2015 року після літніх канікул відбулося чергове 483-е засідання міського клубу любителів книги «Кобзар».
Сергій Володимирович Бистров зробив доповідь «З життя незвичайних книг» з особистого зібрання. Це була цікава змістовна розповідь про задум автора, народження книги, її долю.
По-перше, він представив книгу Г. К. Лукомського «Старинные усадьбы Харьковской губернии». Сьогодні книга Лукомського, видана в 1917 р., є бібліографічною рідкістю. Сергій Бистров представив першу книгу серії «Библиотека исторической мысли «Аверс» – «Старинные усадьбы Харьковской губернии», видану в Харкові в 2001 році. Ця серія задумана як перевидання маловідомих нашим сучасникам історичних та краєзнавчих публікацій минулого про життя та побут наших далеких предків, до яких потрапила і праця Лукомського. Дослідження старовинних садиб Харківської губернії проводилися в 1914 році мистецтвознавцем, архітектором Г. К. Лукомським та графом Н. В. Клейнміхелем, власником садиби в с. Лютівка, Богодухівського повіту. Вони об'їхали на автомобілі всю Харківську губернію, щоб скласти своєрідний реєстр її старовинних садиб, але амбітні плани подвижників зруйнувала Перша світова війна. Цій роботі не судилося завершитися - вона припала на час історичного розлому епох, і подальші події змінили не тільки творчі плани, але і долі цілих народів та поколінь. І все ж у 1917 році графом Клейнміхелем книга з описом архітектурних пам'яток шести повітів (Охтирський, Богодухівський, Валківський, Вовчанський, Сумський, Харківський) була видана.
Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии / Г. К. Лукомский. – Петроград, 1917. – 102 с. + [117 л. ил.].
У ній подано великий історичний та мистецтвознавчий нарис заселення та освоєння Харківщини з описом збережених садиб, їх історії та архітектури; представлені зразки самобутньої архітектури, благородства форм і «затишку пропорцій». Основну увагу в нарисі приділено розвитку архітектурних форм - від перших козачих садиб-фортець до періоду розквіту садибного будівництва при Катерині II та Олександрі I; розповідається про традиції дерев'яного та кам'яного храмового будівництва, внутрішнє оздоблення маєтків.
Книга була видана на крейдяному папері. Обкладинка, фронтиспис, титульний лист, заставки, кінцівки виконані художником Георгієм Нарбутом; вони відносяться до числа кращих робіт художника. Темою книжкових заставок, виконаних художником, послужили картини з життя українських селян, що перегукуються з лірикою Т. Г. Шевченка. Всі ілюстрації в книзі зроблені за фотографіями Г. К. Лукомського.
Сергій Бистров представив ще одну цікаву книгу зі свого зібрання:
Валуева-Мунт А. «Севастополь и его славное прошлое» (СПб., 1904), видану до 50-річчя першої оборони міста. Ця документально-історична повість про Севастополь та його героїв написана яскравою, образною мовою. Автору вдалося цікаво розповісти про історію міста з найдавніших часів, точно відтворити події Кримської війни, показати героїв Севастопольської оборони, жваво описати місто і його околиці. І це не випадково, адже автор книги Ганна Петрівна Валуєва-Мунт (1856-1902) - дитяча письменниця. Все життя вона співпрацювала в дитячих журналах, писала науково-популярні біографії відомих людей, видала кілька історичних та етнографічних творів, перекладала твори Ч. Діккенса для дітей. Її книги користувалися величезною популярністю.
Вершиною творчого шляху автора стала книга «Севастополь и его славное прошлое», видана в 1899 році в Санкт-Петербурзі А. Деврієном. Перевидання книги було здійснено в 1904 році. Більш детальні відомості про Г. П. Валуєву-Мунт можна знайти на сайті севастопольської морської бібліотеки ім. адмірала М. П. Лазарєва http://www.sevmb.com/recomend/kolredfo/p_1_at586_id241/
Значною мірою успіх книги «Севастополь и его славное прошлое» визначили блискучі ілюстрації, виконані відомим художником-баталістом Миколою Семеновичем Самокишем. Для книги він зробив 34 малюнка, які відрізнялися бездоганною чистотою техніки та історичною точністю. Для відтворення незабутніх подій Севастопольської оборони М. С. Самокиш використовував ряд фотографій з альбому британського фотографа Джеймса Робертсона «Севастополь в 1855-1856 гг.» (М., 1893). За художнім оформленням ця книга стала одним з кращих технічно довершених зразків книжкової графіки свого часу. 
По закінченню доповіді члени клубу ділилися враженнями про почуте, хвалилися своїми знахідками. Так, Будзинський Юрій Сергійович познайомив присутніх з брошурою «Молитовник для вжитку української православної людности» / ВНО Херсон. міської управи. Відділ нар. освіти. – Херсон : Друк. вид-ва «Голос Дніпра», 1941». Це дуже рідкісне і цінне місцеве видання. Брошура була надрукована в період німецько-фашистської окупації в єдиній працюючій на той час друкарні видавництва «Голос Дніпра» невеликим накладом 500 прим.
На сьогоднішній день «Молитовник» - вже четверте, виявлене херсонське книжкове видання періоду окупації. Відомі також «Deutsches lehrbuсh fur die III, IV und V klasse» (1941), «Довідник вулиць м. Херсона» (1942), в якому назви вулиць подано паралельно німецькою та українською мовами, та «Православний календар на 1943 рік» (1943 ). Цікаво, що всі брошури були видані українською мовою.
З передмови до «Молитовник»:
«Коли я молюсь чужою мовою, то хоч дух мій молиться, та розуміння моє залишається без плоду. Що мені робити? – стану молитися духом та молитимусь і з розумінням» (1 Кор. 14, 14-15).
Так ще св. ап. Павло визнав необхідним, щоб кожна молитва, кожний спів були перш за все зрозумілими для нас, найбільш приємними і для Бога, як не тоді, коли ми будемо звертатися до Бога з молитвою й співами нашою рідною мовою? Треба вже нам, українцям, назавжди залишити й від ворогів наших не слухати тієї вигадки, нібито наша мова не священна, нездатна й недостойна того, щоб нею молитися й співати Богові; ніби тільки для базарних та низьких життьових потреб вона придатна. Говорити й думати так це образа не тільки для нас, українців, а й для самого Бога, бо мови всіх народів мають одне джерело – душу людини, яка є образ Божий. Тому мова кожного народу є й повинна бути священною, і кожен народ, що себе й свою мову поважає, повинен вживати свою мову не тільки для звичайних розмов поміж собою, а й для освячення нею своєї душі молитвою й славленням Бога, і перший приклад цього дали нам святі апостоли, коли, в час зшестя на них Св.. Духа, заговорили різними мовами й говірками про величність Божу (Діян. 2, 9-11). Пора нам, народові українському, і свою рідну мову принести в дар Богові і цим найкраще її й себе самих освятити й піднести.
Нехай же в вінок славлення Бога від усіх народів вплететься ще одна квітка спід блакитного неба України, спід золотого її проміння, від побожного народу українського.
Благослови ж, Боже, прийми й освяти благодаттю Св. Духа цей дар єднання з Тобою Української Церкви. А ти, народе український, молись і співай рідною мовою для слави Божої і життям своїм виявляй величність Божу. Амінь».

Перша післявідпускна зустріч пройшла в теплій сімейній атмосфері. Мабуть, особливої теплоти їй додала присутність Катюші Бистрової - дочки доповідача і внучки нашого славного бібліофіла Бистрова Володимира Андрійовича. Його, а також Чернікова Володимира Андрійовича, який пішов з життя 19 серпня 2012 року, пом'янули бібліофіли у своєму колі.

 

 



Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
* Текст повідомлення

Вхід