Життя і наукова діяльність видатного вченого-юриста, професора Петра Омеляновича Недбайла

Життя і наукова діяльність видатного вченого-юриста, професора Петра Омеляновича Недбайла

Законність як правовий режим
суспільного життя є відносно
самостійним явищем
державно-правової сфери.
Петро Недбайло

Петро Омелянович Недбайло – видатний вчений-правознавець, член-кореспондент АН УРСР (з 1969 р.), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1967 р.), доктор юридичних наук (з 1957 р.), професор (з 1959 р.) народився 12 липня І907 р. в с. Ново-Новицьке Чернігівської губернії (тепер – Клинцовський район Брянської області Росії) у селянській родині.

Після закінчення 1930 р. Харківського юридичного інституту ім. Л. М. Кагановича працював слідчим окружної прокуратури у м. Луганськ, а згодом – у Харківському юридичному інституті – викладачем кафедри теорії держави та права.
З 1934 р. П. О. Недбайло – співробітник Науково-дослідного інституту радянського будівництва і права Центрального виконавчого комітету УРСР.

У 1935-1936 рр. працював у Державному арбітражі м. Харків. Протягом 1936-1937 рр. Петро Омелянович був курсантом школи однорічників 68-го стрілецького полку м. Ахтирка Харківської області. У 1937-1939 рр. навчався в аспірантурі Харківського юридичного інституту під керівництвом професора В. І. Слівцовського та працював над дисертацією на тему «Закон в социалистическом государстве».

1939 р. П. О. Недбайло був направлений на педагогічну роботу до Львівського державного університету ім. І. Франка. Працюючи деканом юридичного факультету (1940-1941 рр.) і завідувачем кафедри державного та адміністративного права, вчений брав активну участь у перебудові роботи університету й факультету на нових засадах, читав лекції та вів спецсемінари з теорії держави і права, одночасно читав лекції у Львівській обласній партійній школі.

Під час Другої світової війни Петро Омелянович служив помічником військового прокурора Одеського та Приволзького військового округів (липень 1941 р. - січень 1942 р.), обіймав на різних фронтах посаду заступника начальника Головної військової прокуратури Радянської Армії (січень 1942 р. - квітень 1946 р.). За заслуги перед Батьківщиною в роки війни він нагороджений медалями «За перемогу над Німеччи­ною», «За перемогу над Японією», «За трудову доблесть» і «XX років перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Демобілізувавшись у званні підполковника, П. Недбайло повертається до наукової та викладацької роботи в Львівський університет, обіймає посаду завідувача кафедри теорії держави і права та декана юридичного факультету (1946-1949, 1952-1954 рр.). Він зосереджує свої наукові ін­тереси на загальнотеоретичних проблемах закону та законності. Упродовж року після завершення плідної праці з оновлення кан­дидатської роботи молодий учений, який пройшов шлях війни, успішно захищає кандидатську дисертацію в Москві в Акаде­мії суспільних наук. Головні ідеї, що містяться в дисертації – закономірність верховенства закону в системі нормативних актів соціалістичної держави, а також підвищення ролі закону як тенденція розвитку радянського законодавства, ясно та чітко висловлені в його наукових статтях. 

11 грудня 1947 р. П. О. Недбайло отримав ступінь кандидата юридичних наук за успішно захищену в Академії суспільних наук (м. Москва) кандидатську дисертацію «Закон в социалистическом государстве», 8 травня 1948 р. вченого було затверджено в ученому званні доцента з кафедри «Радянське державне право», а 21 січня 1959 р. – професора з кафедри «Державне право».
З 1950-х рр. П. О. Недбайло досліджував правові норми, основні засоби й вимоги правозастосування, а також проблеми історії та теорії юридичної науки, визначення її предмета і функцій.

У 1954-1956 рр. П. О. Недбайло навчався у докторантурі Інституту права їм. О. Я. Вишинського АН СРСР, де 1 березня 1957 р. захистив докторську дисертацію «Применение советских социзлистических правовых норм», а 5 липня 1958 р. рішенням Вищої Атестаційної Комісії йому було присуджено ступінь доктора юридичних наук. Пізніше на базі цих досліджень вчений підготував та опублікував дві фундаментальні монографії: «Советские социалистические правовые нормы» (Львів, 1959) і «Применение советских правових норм» (Москва, 1960).

Одним із перших у радянській теорії права Недбайло звернув увагу на значення юридичних гарантій правильного застосування правових норм, що поклало початок розвитку досліджень цієї проблематики в радянському законодавстві. Авторські наукові пошуки в 1957 році завершу­ються у формі докторської дисертації «Застосування радянських правових норм». Згодом видаються монографії «Радянські со­ціалістичні правові норми» та «Застосування радян­ських правових норм», які стали ґрунтовним внеском у формування юридичної науки і нині продовжують позитивно впливати на її подальший розвиток. 

Наукову й викладацьку роботу Петро Недбайло поєднував з активною громадською діяльністю. Працюючи вже в Київському університеті ім. Тараса Шевченка з 1959 року (і до кінця своїх днів) виступав натхнен­ником й організатором двох всесоюзних наукових конференцій, присвячених законності й застосуванню норм права. Він очо­лював секцію науково-технічної ради Міністерства вищої та се­редньої спеціальної освіти УРСР, був ректором Київського місь­кого університету правових знань, відповідальним редактором міжвідомчого наукового збірника «Проблеми правознавства».
Тривалий час П. Недбайло був членом редколегії наукового журналу «Радянське право» (нині відомий як «Право України»). 

60-70-ті роки ХХ ст. – найбільш плідні у становленні Петра Недбайла як ученого-теоретика. Його велика наукова заслуга – обґрунтування зростання ролі норм права в розвитку суспільства, об'єктивної необхідності вдосконалення механізму правового регулювання, і зокрема максимального використання таких властивостей юридичних норм, як їх формальна визначеність, чіткість і ясність приписів. Ці ідеї вчений розвиває і пропагує саме на початку 60-х років XX ст., коли в юридичній літературі (та й не тільки в ній) були досить поширені уявлення про звуження сфери правового регулювання в міру успіхів соціалізму, про витіснення юридичних норм моральними тощо.

Важливою сферою діяльності П. О. Недбайла була участь у роботі міжнародних організацій, конференцій, нарад, суспільно-політичних конгресів. Протягом 1948-1949 рр. і з 1958 р. – протягом 12 років вчений представляв Українську РСР у Комісії ООН з прав людини, а у 1967 р. був обраний її головою. У складі наукових та урядових делегацій з візитом П. О. Недбайло відвідав Чехословаччину, Польщу, Францію, Швейцарію, Швецію. З 1959 р. вчений брав участь у роботі XIV, XV, XVII і XIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН, був доповідачем VI (юридичного) Комітету XVII сесії Генеральної Асамблеї ООН.

2 грудня 1968 р. на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН П. О. Недбайла удостоєно звання лауреата премії ООН «За видатні досягнення в сфері захисту прав людини», заснованої на честь Міжнародного року прав людини, яким Генеральна Асамблея оголосила 1968 р. у зв'язку з двадцятиріччям Загальної декларації прав людини. У майбутньому присудження премій за внесок у справу забезпечення достоїнства і цінності людської особистості було заплановано проводити кожні п'ять років. Вручення медалей лауреатам відбулося 9 грудня 1968 р. на урочистому пленарному засіданні Генеральної Асамблеї. У своєму виступі П. О. Недбайло вказав, що присудження йому високої і почесної премії ООН в галузі прав людини – це перш за все оцінка зусиль українського народу, народів інших країн у благородній справі забезпечення розквіту людської особистості, її гідності і цінності.

Загалом професор П. Недбайло – автор більше ніж 150 наукових праць з різних проблем правознавства, у тому числі монографії, навчальні посібники, статті, рецензії, в яких поєднувався теоретичний аналіз досліджуваних проблем з їх практичною значимістю.

Присудження Петру Омеляновичу Недбайлу почесного звання “Заслужений діяч науки і техніки Української РСР” (1967 р.) й обрання його членом-кореспондентом Академії наук УРСР (1969 р.) із задоволенням було сприйнято українською громадськістю як закономірне визнання внеску вченого у розвиток юридичної науки.

П. Недбайла запам’ятали у наукових колах як здібного орга­нізатора наукових досліджень, педагога, громадського діяча. Як учений П. Недбайло вмів дивитися вперед, під­тримував усе нове й прогресивне. Науковець прагнув ро­бити наукові відкриття, втілювати інноваційні ідеї. Зокре­ма, він багато зробив для запровадження та викладання навчального курсу з основ правової кібернетики (що вперше в нашій країні було здійснено в 1968 році в Київському уні­верситеті). Зазначений навчальний курс мав серйозне теоретичне та методологічне забезпечення й не був суто прикладним.

Неквапливий та небагатомовний, професор П. Недбайло користувався беззаперечним авторитетом у всіх науково-педагогічних колективах країни. Для нього існував лише один критерій при оцінці заслуг і переваг ученого – його робота, служіння науці, улюбленій справі. Кожен, хто звертався до нього, зустрічав увагу і справжню зацікавленість.
Помер П. О. Недбайло 31 жовтня 1974 р.

Безмежно відданий юридичній науці, він присвятив усі сили, весь свій час вирішенню актуальних наукових проблем підвищення ролі права і законності в суспільстві, відстоюванню прогресивних правових ідеалів.

Працелюбний, принциповий та вимогливий до себе й до своїх співробітників, демократичний і справедливий – Петро  Омелянович  Недбайло був і залишився в пам’яті всіх, хто його знав, видатним вченим, активним борцем за законність, талановитим вихователем молодих наукових кадрів, доброзичливою Людиною.

Документальна спадщина П. О. Недбайла зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського з 1977 р. У результаті науково-технічного опрацювання сформовано особовий архівний фонд члена-кореспондента АН УРСР П. О. Недбайла за № 217, який складається з чотирьох описів загальною кількістю 665 справ та налічує 8055 документів за 1930-1974 рр.

У фондах нашої книгозбірні збереглося окреме видання П.О. Недбайла – «Ввведние в общую теорию государства и права» (К., 1971 р.), збірка, де професор написав VIII розділ – «Україна в період розгорнутого будівництва комунізму» (К., 1967 р.) та наукова праця «Международная защита прав человека», яка увійшла до щорічника «Советский ежегодник международного права. 1968».

Пропонуємо ознайомитися з роботами вченого та літературою про нього:

1. Визначний теоретик права, педагог, державний діяч – Петро Омелянович Недбайло // Право України. - 2009. - № 8. - С. 172-177.

2. Вітрук М. Петро Омелянович Недбайло - видатний український правознавець / М. Вітрук, П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 2. - С. 3-12.

3. Доротюк О. Г. Громадська, наукова та правова діяльність Петра Недбайла у воєнний та післявоєнний період / О. Г. Доротюк // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Юриспруденція. - 2014. - № 12 т.1. - С. 50-52.

4. Доротюк О. Г. Особливості застосування правових норм у працях П. О. Недбайла / О. Г. Доротюк // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 1. - С. 50-57.

5. Недбайло П. Е. Международная защита прав человека / П. Е. Недбайло. – С. 35-54 // Советский ежегодник международного права. 1968. – М. : Наука, 1969. – 518 с.

6. Недбайло П. Е. Советское социалистическое право и законность в политической организации общества / П. Е. Недбайло. – С. 377-417 // Україна в період розгорнутого будівництва комунізму. Політична організація суспільства. – К. : Наукова думка, 1967. – 447 с.

7. Недбайло П. Марксистсько-ленінська філософія і юридична наука / П. Недбайло // Комуніст України. – 1967. - № 2. – С. 83-89.

8. Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права : предмет, система и функции науки / П. Е. Недбайло. - К. : Вища шк., 1971. - 160 c.

9. Петр Емельянович Недбайло // Советское государство и право. – 1975. - № 3. – С. 156.

10. Рабінович П. Петро Омелянович Недбайло (до 100-річчя від дня народження) / П. Рабінович // Право України. - 2007. - № 7. - С. 116.

11. Стащенко О. Концептуальні основи вчення П.О. Недбайла про право / О. Стащенко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 150-153.

12. Шипко Л. Історія формування, структура та документальний склад особового архівного фонду члена-кореспондента АН УРСР П. О. Недбайла / Л. Шипко. – С. 322-336. // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка України ім.. В. І. Вернадського. – К., 2012. - Вип. 34. – 536 с.

13. Юридическая процессуальная форма : теория и практика / общ. ред.: П. Е. Недбайло, В. М. Горшенев. - М. : Юрид. лит., 1976. - 279 с.