Баладі «Човен» Євгена Гребінки - 190 років
Віршованій баладі Є. Гребінки «Човен» цього річ виповнюється 190 років. Вона була написана в 1833 році.
Це роздуми поета про майбутнє життя, зображення всіх негараздів та випробувань життя людини. Емоційної напруженості баладі надає образ човна, який є дуже глибоким. Човен у баладі – це уособлення особистості, яка опиняється в життєвому морі нестандартних ситуацій. Образ човна містить характерні елементи трагічності, що притаманно більшості романтичних творів.
Складне протистояння оточуючого світу і особистості створює в поезії напруження і конфлікт.
Вірш написано неповторною художньою мовою. Поет використовує типові для фольклору образи і порівняння, а ритміка поезії нагадує народні пісні.
Море життя у поезії постає перед читачем небезпечним та грізним і хоча море розбиває човен, ліричний герой не робить висновку, що така доля очікує кожного, хто наважується вирушити в далекі мандри по життєвому морю.
Балада «Човен» є автобіографічною, бо її автор колись був змушений покинути рідний край і вирушити у таке ж далеке і небезпечне плавання. Ліричний герой балади, попри свій страх, вважає плавання необхідним і не відмовляється від нього. Він впевнений, що для досягнення своєї мети, не треба сидіти і чекати дива, а треба діяти, навіть якщо на перешкоді стоїть страх чи невпевненість.
Човен
Заграло, запiнилось синєє море,
I буйнiï вiтри по морю шумлять,
I хвиля гуляє, мов чорнiï гори
Одна за другою бiжать.
Як темная нiчка, насупились хмари,
В тих хмарах, мов голос небесноï кари,
За громом громи гуркотять.
I грає, i пiниться синєє море.
Хтось човен на море пустив,
Бурхнув вiн по хвилi, ниряє на волi,
Од берега геть покотив;
Качається, бiдний, один без весельця.
Ох, жаль менi човна, ох, жаль мого серця!
Чого вiн пiд бурю поплив?
Ущухнуло море, i хвилi вляглися;
Пустують по пiнi мавки;
Уп’ять забiлiли, уп’ять простяглися
По морю кругом байдаки;
Де ж човен дiвався, де плавле, мiй милий?
Мабуть, вiн не плавле, бо онде по хвилi
Бiлiють iз його трiски.
Як човновi море, для мене свiт бiлий
Iзмалку здавався страшним;
Да як заховаться? не можна ж вiк цiлий
Пробути з собою, одним.
Прощай, мiй покою, пускаюсь у море!
I, може, недоля i лютеє горе.
Пограються з човном моïм.
Літературна спадщина Є.П. Гребінки із фондів Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара:
- Гребінка Є.П. Байки: юмор, сатира / Є. П. Гребінка; худож. Ю. В. Северин, ред. В. О. Соботович – Х., 1962. – 54 c.
- Гребінка Є.П. Байки. Поезії / Є. П. Гребінка ; авт. передм. та прим. С. Д. Зубков, іл. Г. С. Зубковського – К., 1990. – 246 с.
- Гребінка Є.П. Ведмежий суд: вибранi твори: для серед. шк. вiку / Є. П. Гребінка – К., 1980. – 222 c.
- Гребінка Є.П. Вибране / Є. П. Гребінка; вступ. ст. С. Зубков. – К., 1964. – 510 c.
- Гребінка Є.П. Вибрані твори / Є. П. Гребінка ; вступ. ст. С. Зубков. – К., 1971. – 278 c.
- Гребінка Є. Ведмежий суд / Є. Гребінка // На крилах поезії: вірші українських поетів кінця ХVIII - початку ХХ ст. : збірник. – К., 1980. – С.21-35.
- Євген Гребінка // Рідне слово: українська дитяча література. Хрестоматія : у 2-х кн. Кн. 2. – К.,1999. – С. 180-187.
Дослідження творчості Є.П. Гребінки:
- Баранов В. Вічний, як сам народ: до 200-річчя від дня народження Євгена Гребінки / В. Баранов // Київ. – 2012. – № 2. – С. 168–169.
- Задорожна Л. Феномен творчості Євгена Гребінки: до 200-річчя від дня народження Євгена Гребінки / Л. Задорожна // Дивослово. – 2012. – № 2. – С. 48–51.
- Олач О.В. У пошуках ідеалу. Література українського романтизму / О. В. Олач // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2016. – № 10/11. – С. 25–32.
- Ткачук М. П. Євген Гребінка в контексті українського романтизму / М. П. Ткачук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. – № 1(січ.). – С. 7–11.
- Цибаньова О. С. Євген Гребінка / О. С. Цибаньова. – К. : Молодь, 1972. – 303 c. – (Життя славетних).
Матеріал підготувала О. Михайленко