Євген Кивлицький – перший директор Всенародної бібліотеки України

8 лютого виповнюється 160 років від дня народження Євгена Олександровича Кивлицького – одного з організаторів і першого керівника Всенародної бібліотеки України (ВБУ). Поле зацікавлень його було всеосяжним – історик, літератор, журналіст, укладач історико-географічного словника України, знавець старовинних літописів, бібліограф та бібліотекознавець – ось далеко не повний перелік його уподобань.

З 1891 по 1898 р. Є. Кивлицький працює помічником бібліотекаря Університету св. Володимира й одночасно викладає історію та географію в 4-й Київській жіночій гімназії.

Останні роки життя Є. Кивлицького були віддані ВБУ. 21 лютого 1919 р. Тимчасовий комітет для заснування Національної бібліотеки Української держави призначив його на посаду старшого бібліотекаря з наданням прав вирішального голосу на своїх засіданнях як фактичному завідуючому бібліотекою. Незабаром він очолює щойно організований єдиний бібліотечний відділ. Тимчасовий комітет створює Раду бібліотекарів, яка мала виконувати поточні справи – розробляти інструкції, правила, плани, розміщувати книжкові фонди, обробляти літературу, здійснювати каталогізацію і готувати звіти тощо. Спочатку нею керував комітет. Пізніше, коли було затверджено Тимчасовий статут бібліотеки, Рада постановила: «Директора бібліотеки не обирати, а обрати Голову Ради, який би виконував директорські обов’язки».

Головою комітет призначає Є. Кивлицького, покладаючи на нього адміністративне та організуюче керівництво установою.
Отже, з жовтня 1919 по вересень 1920 р. він фактично очолює Раду, тобто виконує обов'язки директора ВБУ. У бухгалтерському кошторисі за 1920 р. його посада називається директорською.

Бібліотечний фонд формувався в складних умовах: політичні перипетії 1918- 1919 рр., зміна влади. Гинули склади, фонди, книгозбірні.
У перші роки існування ВБУ зазнавала значних фінансових труднощів. Бракувало коштів на закупівлю книжок, співробітники по кілька місяців не одержували платні. Діяльність його як завідувача бібліотекою була справді подвижницькою. Йому вдалося накопичити 300 тис. томів літератури з різних галузей знань. Колекції, зібрання, окремі книги надходили з Київської духовної академії, Університету св. Володимира, із приватних бібліотек. Наприкінці 1920 р. фонд сягнув 465 977 томів.

Євген Олександрович безпосередньо займався створенням книжкового масиву ВБУ. Саме ним було закладено основи збереження і систематизації фондів.
Самовіддана праця Ради та всіх співробітників ВБУ дала змогу 23 серпня 1920 р. відкрити читальню. У вільному доступі було 25 тис. томів. На них було складено алфавітний каталог.
Чимало зусиль доклав Кивлицький, щоб бібліотека отримувала періодичні видання. З цього приводу він листувався з багатьма редакціями.

На початок 1920 р. фонд бібліотеки складався з наукової літератури різних напрямів знань на багатьох мовах світу. Для групування по галузях організуються перші відділи: україніки та загальний (колишній бібліотечний, очолюваний Кивлицьким), співробітники якого мали розібрати весь книжковий фонд (700-800 тис. томів), опрацьовувати нові надходження, каталогізовувати книжки, які залишалися в загальному фонді. Фонди недостатньо опрацьовувалися через відсутність каталожних карток.

У 1919 р. з ініціативи Є. Кивлицького починає виходити часопис «Книжковий вісник» (редактор – Г. Житецький). На жаль, побачили світ тільки номери за січень-березень та квітень-червень, а підготовлений за липень-вересень не вийшов. З червня 1920 р. починають виходити «Хроніка щоденної праці», «Хроніка тижневої праці», «Хроніка місячної праці».
Бібліотека дедалі впевненіше ставала на ноги завдяки титанічній праці Є.Кивлицького та його колег.

І раптом Академія наук отримала від Губнаросвіти листа зі звинуваченнями на адресу адміністрації бібліотеки, які стосувалися комплектування та зберігання фонду, його опрацювання, і руба – чому сталося зволікання з відкриттям читальні. Кивлицький та Житецький надіслали до Тимчасового комітету звіт про роботу бібліотеки за весь час її існування. Проте керівний склад бібліотеки та Тимчасового комітету було змінено.
У жовтні 1920 р. Кивлицький здає справи голови, але продовжує завідувати загальним відділом, брати участь у засіданнях Ради.

У середині грудня він подає до Тимчасового комітету заяву про звільнення з ВБУ, хоча на той час висунуті проти нього звинувачення були вже спростовані. Провини Є. Кивлицького перед бібліотекою не було ніякої. Це підтверджує і звіт про діяльність УАН за 1920 р., в якому сказано, що Всенародна бібліотека є однією з найсумлінніших і найпрацьовитіших установ Академії наук.

29 грудня 1920 р. Тимчасовий комітет надіслав Кивлицькому повідомлення про звільнення. Невдовзі після цього (4 січня 1921 р.) Євген Кивлицький помер.

Євген Олександрович прагнув, щоб культура його народу була повноправною серед європейських культур і не шкодував для цього ні сил, ні здоров'я. Саме Євгену Кивлицькому та його послідовникам ми завдячуємо тим, що ВБУ (нині НБВУ) є справжнім флагманом не тільки української науки, освіти, культури, а й європейської.

Більше про Є. О. Ківлицького можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:

1. Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : науковi працi НБУВ / Редкол.: О. С. Онищенко, П. Т. Тронько, Л. А. Дубровiна та iн. - К. : НБУВ, 1998. - Вип.1. - 481 c.
2. Гнатенко Л. А. До історії заснування, становлення та керівництва Національної бібліотеки України 1918-1920 рр. (у зв’язку з діяльністю Є.О. Ківлицького) / Л.А. Гнатенко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. – Київ : НБУВ, 1998. – Вип. 1. – С. 22–25.
3. Гнатенко Л. Євген Кивлицький – перший директор Всенародної бібліотеки України / Л. Гнатенко, М. Кучинський // Бібліотечний вісник. – 1996. – № 1. – С. 8-10.
4. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. слов. / [ред.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол.: Г. В. Боряк (голова) та ін.]. – Київ : НБУВ, 2017. – 614 с.
5. Ківлицький Євген Олександрович, старший бібліотекар, фактично виконував обов'язки першого директора ВБУ в 1919-1921 рр. // Степченко О. П. Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918-1934) / О. П. Степченко ; відп. ред. Л. А. Дубровіна. – К. : НБУВ, 2008. – С. 67–76.
6. Кучинський М. Багатовимірність таланту // Історичний календар : щорiчник : наук.-попул. та лiт. альм. / ред. А. В. Денисенко. – К. : Україна, 2001. – Вип.7. – С. 112-114.
7. Кучинський М. В. Є. О. Кивлицький – редактор «Киевской старины» // Київська старовина. – 1995. – № 1.
8. Кучинський М. Євген Кивлицький – редактор, педагог, бібліотекознавець / М. Кучинський // Пам'ять століть. – 1997. – № 4. – С. 134-139.