Історія поширення кави в Україні у XVII-XVIII ст. за даними археологічних та писемних джерел
Черговий захоплюючий "Вечір історії з Гончарівкою" провів для його відвідувачів давній друг Гончарівки музеєзнавець Андрій Лопушинський.
Від пана Андрія присутні дізналися унікальну інформацію про історію поширення кави як напою та як ритуалу на території України.
Уже на початку ХVІІІ ст. каву пили українські військові та духовенство, а також іноземці, які компактно проживали на території України – греки, вихрещені турки, волохи, болгари та «персіяни», звичні до цього напою.
У другій половині ХVІІІ ст. кава вже широко вживалася і українцями середнього достатку. У 1769 р. в Києві фунт кави (409,5 грам) продавали за 40-45 копійок.
Оптова закупка обходилася дешевше – 13 рублів за пуд (16 кг). Так, у 1769 р. пустинно-миколаївському архімандриту Єпіфанію Могилянському обитель придбала пуд кави. У 1759 р. для київського митрополита Арсенія, який навіть мав окремого слугу для приготування кави, було закуплено пуд кави. Генеральний підскарбій Яків Маркович регулярно купував по цілому й по половині пуду кави, про що залишив нотатки у своєму щоденнику.
Каву й дарували. Митрополит Арсеній у 1761 р. отримав у подарунок «око» (1.2 кг) кави зі Стамбулу від ієромонаха Пахомія.
До появи громадських кав’ярень поціновувачі кави насолоджувалися нею вдома або «на робочому місці». Щоденники, фінансові звіти, листи описують вживання кави козацькими старшинами та духовенством у домашніх умовах. Археологічні дослідження показують факт знаходження кавових піал у місцях перебігання служби військових: козаків у курені-вартівні в Батурині та турків у Хотинській фортеці. Більша частина кавових піал була знайдена біля в’їзних воріт фортеці.
Проте вже у 1772 р. чернець Києво-Печерської лаври Єпіфаній повідомляв, що він наглядає за монастирським трактиром у Василькові, де, серед іншого, дбає про поповнення запасів проданої «водки, вина, чаев, кофиев» та інших припасів. Можливо, саме завдяки монастирським трактирам кава поступово ставала громадським напоєм. Трактири були на всіх основних шляхах із Києва: на Вишгород, на Білогородку, на Васильків, на Трипілля, на Бровари та, імовірно, у них подорожнім також пропонувалася кава. Вживали каву і в шинках великих міст. Так, у магістратському шинку Чернігова було збудовано окрему кавоварну піч.
Іноді писемні джерела подають наявність великої кількості кав’ярень, наприклад, у Кам’янці-Подільському (10 шт), Ніжині (6 шт), Бахчисараї (62 шт) а іноді археологія розкриває факти, невідомі з писемних джерел. Так, тільки завдяки знахідкам турецьких кавових піал стало відомо про вживання кави козаками на Кам’янській та Олешківській Cічах на Херсонщині.
Турецька художня кераміка, у тому числі і кавові піали, в Україні зустрічається в таких місцях як Київ, Ніжин, Чернігів, Лубни, Кам’янець-Подільський, Хотин, Глухів, Батурин, Новобогородицька фортеця (м. Дніпро), о. Хортиця, Ізмаїл, Очаків, Білгород-Дністровський, Кам’янська та Олешківська січі(Херсонщина), Перекоп, Бахчисарай, Кафа(Феодосія), фортеця Чембало(Балаклава) та інших місцях.
Вживалась кава і зранку, і в обід, і ввечері: зранку з «хлібом», в обід – після їжі. Заключна частина бенкету майже завжди супроводжувалася питтям кави. Інколи кава рекомендувалася як засіб від похмілля.
Кава також рекомендувалась як основа для розчинення ліків.
У XVIII ст. в Україні пиття кави ставало певною традицією, коли з друзями за кавою вели дружні розмови або усамітнювались і відпочивали. Кава також починала входити в подарункову традицію, хоча одночасно була повсякденним напоєм, доступним людям середнього достатку.
Загалом у світі кава стала елементом дипломатичного та ділового етикету, а в домашньому побуті кава є символом родинного затишку та гостинності.
Друзі! Нагадуємо вам: наші "Вечори історії з Гончарівкою" відбуваються щосереди і розраховані на всіх, хто цікавиться історією та прагне здобувати об'єктивні та унікальні знання. Тому приєднуйтесь!
Рекомендуємо почитати:
- Дзюба О. Інтер’єр та мода як ознаки стилю життя козацької старшини ХVІІІ ст. URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Dziuba_Olena/Interier_ta_moda_iak_oznaky_styliu_zhyttia_kozatskoi_starshyny_KhVIII_st.pdf?PHPSESSID=fo5t6laps0fn2cu3ir7g9aulo2 (дата звернення: 03.08.2023)
- Нетудихаткін І. Старожитня кухня Київських митрополитів XVII-XVIII ст.: меню, рецепти та протокол трапези». Київ: Горобець, 2018.
- Пивоваренко О. Їжа у повсякденному житті козацької старшини як природня необхідність та соціальна ідентифікація. URL:http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2016/49/articles/4.pdf (дата звернення: 03.08.2023)
- Сокирко О. Кулінарна мандрівка в Гетьманщину: Секрети й таємниці староукраїнської кухні середини XVII-XVIII ст. Одеса: Темпора, 2022.
- Яременко М. Насолоди освічених в Україні XVIII століття (про культуру вживання церковною елітою чаю, кави та вина). URL:https://chtyvo.org.ua/authors/Yaremenko_Maksym/Nasolody_osvichenykh_v_Ukraini_XVIII_stolittia_pro_kulturu_vzhyvannia_tserkovnoiu_elitoiu_chaiu_kavy (дата звернення: 03.08.2023)
- https://yizhakultura.com/authors/17
