Кожна подарована книжка – то цілий всесвіт!

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара завжди бере активну участь у фестивалі книги і читання «Книжковий Миколай». Наша Гончарівка – улюблена локація як для багатьох гостей, які вже неодноразово бували у нас в гостях, так і для багатьох херсонців, які дуже цінують літературні зустрічі в бібліотеках.

Більшість поважних гостей Гончарівки підтримують гарну традицію: після виступів дарувати бібліотеці примірники своїх книжок. Ось і цього разу у нас залишився не лише солодкий післясмак від спілкування з цікавими людьми, а й стосик книжкових подарунків від поетів та письменників.

Павло Правий (Бондаренко) вже вдруге зустрічався з учасниками клубу любителів історії «КЛІО». Цього разу він презентував свої книжки «Картонні герої. Таємниці радянського Агітпропу» (К., 2017), «Бандеровцы. Красным по Черному. Ангелы и Демоны Великой Войны» (К., 2017) та «Волынская резня: правда, которая никому не нужна» (К., 2018).

Поставивши собі за мету максимально об’єктивно висвітлити діяльність ОУН та УПА в ході Другої світової війни у книжці «Бандеровцы. Красным по Черному. Ангелы и Демоны Великой Войны», історик не міг обійти увагою і проблему Волинської трагедії. У книжці «Волынская резня: правда, которая никому не нужна» автор, на основі численного комплексу документальних джерел, аргументовано доводить, що Волинська трагедія була результатом дуже суттєвих геополітичних процесів. Павло Правий у своїй книзі розвінчує міфи про завершення Другої світової війни, показуючи, що саме Тегеранська конференція стала відправною точкою в поділі світу союзниками антигітлерівської коаліції, а світ би сьогодні був іншим, якби… не «Волинська трагедія».

Книжка Павла Правого «Картонні герої. Таємниці радянського Агітпропу» – це  збірка історико-публіцистичних есеїв про таких героїв радянської епохи, як Дзержинський, Марінеско, Матросов, Галан, Стаханов, які нав’язували суспільству свої ідеали. Та чи були вони тими взірцями для наслідування? І де межа між реальною людиною та іконою, на яку її перетворювали ідеологія та пропаганда? Це дослідження є настільки багатим на маловідомі чи зовсім невідомі факти, що викличе неабиякий інтерес не лише в пересічних фахівців, які шукають правду, а у фахівців: істориків, політологів, журналістів та психологів.
Після зустрічі зі своїми шанувальниками Павло Правий передав примірники кожної з цих книжок до бібліотеки.

Приємні та незабутні враження відвідувачі бібліотеки отримали від творчих зустрічей з поетками з Києва – Тетяною Шептицькою, Світланою Дідух-Романенко, Валентиною Захабурою, Оленою Задорожною та Оленою Гетьманець.

Олена Задорожна подарувала бібліотеці свою поетичну збірку «Дорогами схимника» (К., 2017). Відомий український поет і видавець Сергій Пантюк у своїй передмові до цієї збірки зауважує: «…поезія Олени Задорожної – не жіноча у звичному для нас розумінні, це поезія жінки на війні. Жінки, яка пахне війною, живе нею, віддає себе всю, хоча й ненавидить». Збірку розпочинають вірші, присвячені Майдану.

Кидай вогонь в обличчя
Кидай вогонь у воду
Кривава зима столична
Червінь на бетонних сходах
Печуть полум’яно рани
Щулить сіра бруківка
Облущені ресторани
Спогади як ластівки
Зминаєш до болю рани
Солоним застлало ранок
Пульсують тобі у скронях
Обличчя бранців і бранок
Знов роздирає пам'ять
Кудись відлітає спокій
Частка тебе в цих каменях
І в синяві високій
Десь надгоріло серце
Випечене коктейлями
Краплина надії на денці
Польоти обмежені стелями
Кидай вогонь у воду
Кидай пісок в обличчя
Тримай у руці свободу
Може комусь згодиться

Багато віршів у збірці присвячено сьогоднішній війни. У них – багато болю, відчаю, смерті…

«ще вчора ніч розривали «гради»
розіп’ятий спокій здригався від болю і втрат
а зараз у пальцях прив'яла з морозу м’ята
а ній запах дитинства і тіні полишених хат».

Все ж поетка вірить, що війна колись завершиться і настане мир:

«Я люблю цей поїзд. Він дарує ілюзію миру.
І здається я чую,
Ось-ось нарешті запахне в повітрі прянощами…».

Велику місію митців у нашому житті, особливо в його складні моменти, знаходимо в словах Олени Задорожної у вірші «Замовляння»: «залишаються тільки вірші коли відбирає мову нам»…

Ще один подарунок, який отримала наша бібліотека – поетична збірка від Олени Гетьманець «Віддзеркалення» (Київ, 2016). Це книжка перехресних перекладів. Олена Гетьманець – поетка, перекладач, волонтерка, учасниця багатьох виступів перед українськими вояками в зоні АТО, зокрема, і на передовій. Автор трьох поетичних збірок: «Вітражі», «За межею», «Опозиціонер. Вінок сонетів». Вадим і Марина Друзь – «поетичне подружжя», яке мешкає в Росії, але цікавиться українською літературою і перекладає твори сучасних українських авторів, має спроби писати українською. Через відомі обставини така книжка у Росії сьогодні вийти не змогла б. Ця книга особлива. У ній – три автори, три перекладачі, дві мови. Автори оригінальних поезій цієї збірки є одночасно перекладачами власних творів і творів своїх колег. Це збірка як дзеркало, в якому кожен твір відбивається в іншій культурі. Якщо взяти в руки цю збірку і прочитати її однією мовою, «не звертаючи увагу» на парні сторінки, а потім перевернути і почати читати іншою мовою – останній вірш стане перший і навпаки.

Сповнена любові, ніжності, жіночності поетична збірка Світлани Дідух-Романенко «Світла і тіні» (Київ, 2015). Назва збірка вказує на те, що це вірші про темне і світле, споконвічну боротьбу добра і зла, про кохання, ніжність, пристрасть і віру, а також про відчай, зраду, зневіру і сумніви. Збірка складається з шести розділів: «Жінки, кохання та інші катастрофи», «Звуки зМови», «ЇЇ історіЇ», «ОРГАнізМ», «З вогню і диму» та «НЕзРИМА».
У цій книжці – цілий світ жіночої душі – глибокий, мудрий, ніжний, і такий незбагненний.

Хочеться тиші.
Чаю із чашок,
Купованих просто для настрою.
Світла мрійливого,
Ніжно-пастельного в хаті.

Хочеться сонця,
Грайливою бути й пухнастою.
І не брехати,
Ніколи в житті не брехати.

Хочеться миру.
Щоб друзі на кухні,
Щоб співи і сміх,
І, як завжди, не в ноти все.

Хочеться щастя,
На тисячу років, для всіх.
І не боротись,
Ніколи в житті не боротися.

Хочеться жити,
Носити з книгарень книжки,
Їсти по шостій страшні калорійні смаколики.
Не опускати і
Не відпускати
ТІЄЇ руки.
І не втрачати коханих.
Ніколи. Ніколи… Ніколи!

_________________

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара дякує за подарунки нашим чудовим гостям з Києва.
Шановні читачі, ці книги подаровані вам! Приходьте до бібліотеки, читайте їх та діліться враженнями!