Осінньо-поетична життєствердна зустріч з Оленою Ольшанською-Кучеренко
Відбулася чергова зустріч в рамках проєкту «Вечори поезії з Гончарівкою». Нашою гостею стала Олена Ольшанська – поетка з неймовірною глибиною життєвої мудрості, любов'ю та жагою до життя, з безмежним та небезпідставним оптимізмом, а ще бібліотекарка, волонтерка, викладачка та координаторка проєкту «Безкоштовні курси української мови у Запоріжжі», тренерка проєкту «Єдині».
Пані Олена поділилася, що з теплом згадує літературні зустрічі в Гончарівці, де презентували наживо свої обидві поетичні збірки.
Народилася Олена Ольшанська в Луганську, працювала вчителькою української мови та літератури. Та розпочалася війна, рідне місто захопили росіяни. У вересні 2014 р. Олена зрозуміла, що новий навчальний рік в школах Луганська не розпочнеться та треба виїжджати. Не могла зрозуміти, як таке може відбуватися в цивілізованому сучасному світі. І ось вже 9 років Олена проживає в Запоріжжі. Зізналася, що з її досвідом переселення, осмисленням цього пов’язана її творчість. Та в неї немає віршів про період повномасшабного вторгнення в Україну.
Перша поетична збірка «Перепрошивка» вийшла в 2016 році в Чернівцях. Термін «перепрошивка» відноситься до телефону, коли ми змінюємо внутрішнє наповнення, але зовні все залишається тим самим. Так і Олена ніби «перепрошила» свідомість, поглянула по-новому на свій новий етап життя в іншому місті.
Перший розділ збірки – «Голка», це те, що ранить. Вірші пронизані болем.
Другий розділ – «Нитка» – уособлює те, що лікує, зцілює. Третій розділ – «Шов» – це підсумки та філософські твори. Рани загоїлися, але шрами залишилися.
Друга збірка пані Олени «Лінії на долоні» вийшла в Запоріжжі у 2018 році. Малюнки для обкладинки створила миколаївська художниця Світлана Чабанова. Це не посібник з хіромантії та не підручник для провидців-початківців. Це вірші про зв’язок поколінь, про пошуки дому й любові – про лінії, що поєднують нас одне з одним та відбиваються на наших долонях. Перша лінія – роду – про дідусів, бабусь та прадідів, про кого могла дізнатися. Олена зізналася, що її підтримує знання того, що до неї жили люди, які мріяли, закохувалися, долали війни. Всі пережили все, значить і ми зможемо, бо продовжуємо рід людей, які здолали всі труднощі.
Друга лінія – серця, це вірші про любов. Третя лінія – життя. І ще є постскриптум – оповідання «Зимогір’ївський чорт».
Пані Олена зауважила, що є деталь, яка відрізняє її книги від інших – це каліграми, графічне зображення. Тобто це вірші, які записані у вигляді певного зображення. А ще в збірках є архівні фото її рідних – це ніби напівродинний фотоальбом.
Протягом вечора звучали вірші – багато гарних, щемливих віршів з невеличкими цікавими передісторіями їх написання. «Молитва», «Жінки мого роду» (про бабусь та прабабусь), «Остарбайтер» (про дідуся), «Лампа», «Ранковість» (історія кохання дідуся та бабусі), «Передчуття осені», «Два маленькі щасливі віршики»... Особливо всім присутнім сподобався вірш з такою веселою назвою – «Цибулька». Ідея цього поетичного твору така: якщо в невеличкій цибулинці так багато сили, що вона навесні проростає, тягнеться до сонця, то скільки ж паростків може тоді прорости з нас, людей!
Пані Олена зазначила, що сама укладає свої книги, визначає порядок віршів і що особливо для неї важливо, який саме твір закриває збірку.
Всі присутні отримали море позитиву від цієї сонячної, теплої поетичної зустрічі. Бажаємо пані Олені багато сил для творчості та чекаємо презентації нової поетичної збірки вже в стінах нашої Гончарівки!
Дивні справи Твої, мій Боже,
І прекрасні Твої дари!
Я лише уявити можу,
Як всміхаєшся Ти згори,
Коли поїзд руша з вокзалу,
А попереду вихідні,
Коли я не боюсь провалу,
Недовіри та западні.
Як любові пташина зграя
Б’ється в серце мені крильми –
Отоді (я напевне знаю)
Ти всміхаєшся, Боже мій.
Буду дякувати за кожне,
Найдрібніше з чудес Твоїх.
Дивні справи Твої, мій Боже,
І прекрасний Твій тихий сміх.