Рева Н. Професія - бібліограф

Н. Рева, Л. Рева

Професія - бібліограф

З якого б боку ми не підходили до визначення шляхів розвитку економіки і політики, соціаль­ної й духовної сфери, вирішальним фактором завжди буде людина, її політичний та інтелек­туальний статуси, громадянська позиція. Важливим інструментом пізнання і практичної діяльності людини є бібліографія. Розвиток практич­ної бібліографії сприяє соціальному, науковому, про­мисловому і будь-якому іншому прогресу суспільства.

Бібліографія - дивовижна галузь діяльності. Во­на виховує абсолютну точність, ерудицію і грунто­вність в усіх аспектах. Без неї не можуть розвиватися не лише літературознавство, мистецтво, мовознавст­во, історія, але й будь-яка інша наука. Це основа, на якій зростає сучасна культура [1].

В наш час розширилися функції бібліографа. Він виступає як організатор і технолог інформаційної ін­дустрії, менеджер в інформаційній сфері, хранитель і носій історичної пам'яті тощо. Неможливо уявити без використання бібліографії діяльність науковця, інже­нера, вчителя, лікаря, інших фахівців. Будь-яке від­криття, винахід обов'язково розпочинаються з уваж­ного вивчення літератури з даного питання.

Особливу роль відіграє бібліограф у довідково-бібліографїчному обслуговуванні користувачів бібліо­тек. Досвід показує, що належно поставлене довідко­во-бібліографічне обслуговування позитивно впливає на всю діяльність бібліотеки, дозволяє глибше вивча­ти запити користувачів, інформувати їх про широке коло видань з різних галузей знання, і, як наслідок, сприяє введенню в обіг раніше незнаних, маловідо­мих документів.

Змістовні і різнобічні консультації бібліографа підвищують авторитет бібліотеки, соціальну ефектив­ність її діяльності. Закономірно, що завдяки добре на­лагодженому довідково-бібліографічному обслугову­ванню підвищується загальна культура обслугову­вання читачів за рахунок економії часу на пошук не­обхідної літератури.

Що ж властиве професії бібліографа? Безсумнів­но, він повинен бути всебічно освіченим, володіти рі­знобічними енциклопедичними знаннями, бути фахі­вцем високої кваліфікації, відзначатися належною бібліотечно-бібліографічною культурою, ентузіаз­мом, професійним патріотизмом. Бібліографу мають бути притаманні самовідданість, чесність, відповідальність за доручену справу, а також такі властивості, як допитливість, уміння працювати з людьми, глибо­ка внутрішня культура, творчий склад розуму.

Бібліограф усе своє життя вчиться, адже без цьо­го він не зможе бути справжнім фахівцем. Постійне оновлення професійних знань стало вимогою XXI століття. Бібліограф має навчитися самостійно опа­новувати знання, трансформувати їх у життєву, в то­му числі професійну компетентність. Забезпечення відповідного рівня роботи бібліографа досягається шляхом симбіозу інтелектуальних якостей, технічних та технологічних нави­чок. Високий кваліфікацій­ний потенціал бібліотечних працівників є одним із складників, що гарантує успіх їхньої діяльності.

Професійне самопізнання бібліографа - це по­шук відповідей на важливі, значимі для професії пи­тання. І тому часто-густо бібліографічні відділи нази­вають мозком бібліотек.

У різні роки науковці і практики бібліотечної справи робили спроби визначити особливості профе­сії бібліографа.

У виданні 1919 року зустрічаємо такі роздуми щодо цього фаху: «...Бібліограф не тільки реєструє свій матеріал, але й розкладає його по групах, а всяке таке групування вимагає ознайомлення... з змістом належного до реєстрації матеріалу, а в останнім раху­нку безперечно сполучене і з класифікацією науки. Але і в такому навіть разі бібліограф нібито повинен ставитись до матеріалу пасивно. Він бо тільки систе­матизатор; його завдання знайти відповідне місце в зарані виготованій схемі, дати належний індекс своє­му об'єктові. Отже, бібліографія, як дисципліна суто описова, жодного місця для суб'єктивізму не має. Та­кий висновок спочатку видається безперечним, але то тільки, спочатку. Перш за все - чи може бібліограф при сучасному розвитку знання зостатися пасивним відносно матеріалу, чи може орієнтуватися в ньому, лишаючись тільки реєстратором і класифікатором? Очевидно, ні. <...> Ми бачимо, як останніми часами бібліографія поволі наближається до оглядів літерату­ри, які складаються найкращими знавцями свого предмету; ми бачимо, як так звана "толкова бібліогра­фія" (bibliographie raisonnee) витісняє в спеціальних галузях бібліографію формальну... І це становище біб­ліографії не тільки не принижує її, а навпаки підно­сить, бо тоді вона перестає бути ремеслом, що вимагає тільки технічної виучки, і робиться знанням, яке по­требує високого інтелектуального розвитку» [2].

У періодиці 20-х років XX ст. знаходимо статтю російського письменника В. Брюсова, який, зокрема, пише: "Праця бібліографа - чорнова, але абсолютно необхідна для розвитку знань. Бібліограф повинен мати покликання до цієї професії, бути особистістю і авторитетом" [3].

Ми знаємо імена багатьох українських бібліографів-класиків, зокрема М. Комарова, X. Алчевської, Ю. Меженка, Ф. Максименка, І. Бойка, М. Гуменюка та ін. - людей широкої ерудиції, глибоких енцикло­педичних знань, великого, доброго серця. Не маючи наукових ступенів, вони багатьом допомогли стати кандидатами і докторами наук.

Сьогодні багато сил, енергії, ентузіазму практич­ній бібліографічній роботі віддають бібліографи Наці­ональної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, державних та обласних універсальних наукових бібліотек, публічних бібліотек. Це бібліографи-ентузіасти Л. Бєляєва, Г. Зленко, О. Кізлик, В. Омельчук, В. Патока, Р. Жданова та багато інших. Широко відо­мою є діяльність зарубіжних бібліографів: Б. Ясинського, що займався українікою в Бібліотеці Конгресу США, О. П'ясецької - бібліографа бібліотеки Оттавського університету, М. Тарнавської з Філадельфії - автора нового виду бібліографічного посібника -"Автобібліографії" (1998. - 247 с.) та ін.

Чи потрібен у наш час, час автоматизованих ін­формаційних технологій, фах бібліографа? І чи здатні бібліотекарі-бібліографи прийняти глобальний ви­клик інформаційного суспільства та зробити свою професію однією з найбільш затребуваних? Ці рито­ричні запитання звучать зі сторінок бібліотечної пре­си. Така постановка проблеми є нині актуальною, оскільки засвоєння нових інформаційних технологій означає для бібліографії вихід із тупика, яким для неї була і багато в чому залишається традиційна техноло­гія (рукописна чи машинописна) [4].

Запровадження в життя нових інформаційних технологій дає змогу активізувати інтеграційні проце­си у формуванні інформаційних ресурсів, їхньому взаємовикористанні, сприяє розвитку суспільства, де Інтернет мирно сусідить з багатомільйонними наклада­ми газет і безліччю журналів та тижневиків. Застосо­вуючи новітні технології та прогресивні форми орга­нізації бібліотечної роботи, бібліографи залишаються незамінними - і при доборі матеріалів до баз даних, і в довідково-бібліографічній роботі, і при підготовці бібліографічних посібників.

Професія бібліографа, як і інших інформаційних посередників, поступово стає однією з основних у біб­ліотеці. Проте сучасний рівень розвитку суспільства, в якому бібліотека була, є і буде системним духовним і культурно-цивілізаційним феноменом, що має у своє­му арсеналі книгу як важливий документ історії, духо­вне джерело людської мудрості, величезне досягнен­ня культури, вимагає для її популяризації професіона­ла нової формації, який би умів використовувати тра­диційні і телекомунікаційні технології паралельно, за­безпечуючи всезростаючі потреби користувачів, був здатний орієнтуватися в мінливих умовах життя сус­пільства та приймати адекватні рішення.

Яким повинен бути бібліотечний працівник в пе­рехідний час? Це питання хвилює багатьох. Цьому присвячені колективні дослідження, проведені бібліо­теками України і Росії, розвідки окремих науковців [5].

Практична робота в Інституті біографічних до­сліджень НБУВ дозволяє зробити висновок, що жо­ден процес, який виконується в цьому підрозділі біб­ліотеки, не може бути виконаний без знань методики і практики бібліографічної роботи.

Наш Інститут працює над проектом «Підготовка матеріалів до Українського біографічного словника (УБС)», над створенням бази даних біографічної та біобібліографічної інформації "Український біографі­чний архів" - літери А-Б.

Доктори і кандидати наук - співробітники Інсти­туту - ведуть домени в базах даних відповідно до сво­го фаху. При наявності високого фахового рівня, але без знання методики бібліографічної роботи, немож­ливі добір, наукове опрацювання джерел, аналітико-синтетичний аналіз публікацій біографічного спряму­вання, структурування, редагування біографічної та біобібліографічної інформації в картках для бази да­них. Тут потрібний синтез фаху вченого та професії бібліографа.

Розвиток та диференціація різних наук зумовили і виникнення надзвичайно великої кількості довідко­во-бібліографічних засобів, що становлять певну систему ресурсів української біографістики. Серед них і такий вид довідкового видання, як альманах. Інститут біографічних досліджень (спільно з компанією "Євро-імідж", Інститутом історії України НАН України, То­вариством "Україна - Світ" та іншими організаціями взяв участь у підготовці однотомного видання меморіального альманаху "Видатні діячі України минулих років" та шеститомного альманаху "Золота книга української еліти", присвяченого 10-й річниці незале­жності України, що вийшов у серії "Золоті імена України". Укладання списків прізвищ українських ді­ячів для цих видань, вивчення довідково-бібліографі­чних публікацій, рукописних матеріалів, архівних джерел, українських і міжнародних сайтів в Інтернеті для добору матеріалів, написання біографічних ста­тей - все це вимагає високого наукового фахового рі­вня працівників Інституту та бібліографічних знань, що і створює імідж сучасного науковця-біблІографа.

Таким чином, в умовах інформатизації суспільст­ва в бібліографічній діяльності відбувається інтегра­ція знань і професійних навичок, підвищується значи­мість фахівців-бібліографів у роботі інформаційних служб. На жаль, рівень підготовки спеціалістів-науковців як технологів і організаторів інформаційної сфери в наш час не відповідає запитам та вимогам суспільства. Використання інформаційного потенціалу, закладеного у фондах бібліотек, гальмується їхньою недостатньою комп'ютерною та телекомунікаційною базою. Отже, нагальною проблемою є розвиток інфо­рмаційно-телекомунікаційної інфраструктури бібліо­тек; перетворення їх у центри інформаційних елект­ронних ресурсів; модернізація цих установ на прин­ципово новій, сучасній технічній та технологічній ба­зі і, відповідно, - професійне зростання бібліографів.

Список використаної літератури:

1. Лихачев С. Д. Поэзия труда библиографа // Библиография в моей жизни : сб. очерков. - М., 1984. - С. 44.

2. Бем А. З теоретичних питань бібліографії. Су­б'єктивний характер бібліографії // Книгарь. - 1919. - Ч. 25-26. - С. 1662, 1666.

3. Брюсов В. О значений библиографии для науки // Библиогр. известия. - 1929. - № 1-4. - С. 6.

4. Зайцев В. Объединить всех, кто связан с Книгой, библиотекой, чтением: [Звернення до трудящих 27 трав. на загальнорос. святі бібл. працівників] // Библ. газ. - 2002. - № 9. - С. 1; Костенко Л., Сорока М. Біб­ліотека інформаційного суспільства // Бібл. вісн.. -2002. - № 3. - С 33-38; Моргенштерн И. Г. У библиогра­фии есть будущее // Библиография. - 2001. - № 1. -С. 3-9; Теплицкая А. В. Обеспечение читателей электронной информацией (на примере РГБ) // Библиогра­фия. - 2002. - № 1. - С. 3-10.

5. Чачко А. С. Библиотекари как социально-профессиональная группа : Автореф. дис.... д-ра пед. наук. - М., 1991. - 30 с; Рева Н. М. Професія - бібліограф // Рева Н. М. Рекомендаційна бібліографія художньої літе­ратури і літературознавства на Україні. - К., 1992. - С. 185-188; Хіміч Л. О. Особистісний фактор у процесі обслуговування користувачів наукових бібліотек Украї­ни в період соціальних перетворень 80-90-х років XX ст. : Автореф. дис.... канд. іст. наук. - К., 1998; Український бібліотекар: минуле, сучасне, майбутнє: матеріали на­ук. конф. - К., 2000; Денисенко В. А. Социологический портрет специалиста в интерьере ЦБС // Библиотека. - 2002. - № 3. - С. 23-25; Чачко А. С. Современная библиотека в процессе трансформации. - К., 2003.

Редколегія журналу "Бібліотечна планета" щиро поздоровляє Ніну Максимівну Реву із сімдесятип'ятирічним ювілеєм, бажає їй здоров'я, щастя і творчої наснаги на довгі роки.

// Бібліотечна планета. - 2004. - № 3. - С. 33-34.