Тетяна Гладиш – поетка, яка малює дива
Поезія… Вона хвилює і збагачує, будить нашу уяву і дарує насолоду, вона плекає високі почуття і робить нас крилатими… Тому так важливо у вирі сучасного, такого бурхливого й непростого життя, зупинятися на мить і насолоджуватися високим поетичним словом.
Таку можливість херсонцям подарувала Тетяна Гладиш – поетка, письменниця, журналістка. Її творчий вечір «Я спробую намалювати диво» став для кожного відвідувача насправді дивом, сповненим високих почуттів – ніжністю, любов'ю, добротою; роздумами про життя у всьому його розмаїтті, про красу – поетичну, красу природи, людських стосунків.
Під час творчого вечора Тетяна читала вірші зі своєї поетичної збірки «Я спробую намалювати диво…». Більшість із них – про кохання. Кожна з поезій – це поєднання особливої ритмомелодики та неочікуваних метафор. Мелодійності їх звучанню надавав акомпанемент гітари у виконанні Віктора Ревенка.
Багато позитивних емоцій викликало у присутніх читання авторкою оповідань – для дітей про шкідливих котиків, що надруковане в дитячому журналі «Зернятко» (як і багато інших оповідань), а також для дорослих, що побачили світ у журналі «Дебют». Тетяна Гладиш – справжній майстер малої прози!
Крім того, що Тетяна Гладиш пише поезію й прозу, займається професійною журналістикою, вона ще й справжня майстриня з вишивки. Із собою Тетяна привезла вишиті роботи – натюрморти, пейзажі, листівки, – усі ці роботи сповнені сонця й добра, як і сама їх авторка.
Дуже дякуємо всім, хто брав участь у організації цього заходу та провів час разом із нами. Тетяні Гладиш бажаємо великого натхнення і щоб у її житті й надалі траплялися великі й маленькі дива.
Там, де сонце цілує хвилі
І до степу шепоче вітер,
Проросли в мого щастя крила,
Щоб піднятися і летіти.
Я люблю, щоб багато сонця,
Яке зранку вітають квіти,
Залилося в мої віконця.
Я не мислю без цього світу.
Мої крила несуть до нього.
Я кохаюся в морі світла.
Який гарний дарунок Бога –
Мені випало щастя жити!
Тетяна Гладиш
Лілія Віжічаніна.
Фото Альони Мовчан,
Анастасії Козак