Визначна дослiдниця письменства та фольклору
12 травня 2023 року виповнюється 135 років від дня народження української та російської літературознавиці, фольклористки, мовознавиці, текстолога, бібліографа Адріанової-Перетц Варвари Павлівни. Закінчила в 1910 р. історико-філологічний факультет Вищих жіночих курів (Київ).
Першим опублікованим дослідженням В. П. Адріанової стала праця «Київський уривок псалтиру ХІV віку», що у 1908 р. побачила світ у другій книзі «Записок Українського наукового товариства в Києві».
У 1912 р. В. П. Адріанова склала екстерном іспити за курс історико-філологічного факультету Університету св. Володимира в Києві та була залишена при університеті для підготовки до професорського звання. Це був один із перших і взагалі небагатьох випадків у Російській імперії, коли при університеті для підготовки до професорського звання залишали жінку.
Доля Варвари Павлівни склалася так, що виїхавши з Києва до Петрограда в 1914 р., вона до кінця свого життя мешкала поза Україною. Проте Варвара Павлівна підтримувала дружні та творчі стосунки з багатьма українськими вченими.
У грудні 1921 р. з ініціативи чоловіка Варвари Павлівни, В. М. Перетца та під його керівництвом почало діяти Товариство прихильників української історії, письменства та мови у Петрограді. Серед членів-фундаторів новоствореного Товариства була і В. П. Адріанова-Перетц. Товариство стало складовою частиною Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук (далі – ВУАН) й у 1923 р. дістало нову назву: Товариство дослідників української історії, письменства і мови у Петрограді (Ленінграді). 4 січня 1926 р. за вагомий внесок у дослідження давньої української літератури В. П. Адріанову-Перетц обрали членом-кореспондентом ВУАН.
Варвара Павлівна досліджувала українську літературу XVI-XVIII ст., українсько-російські літературні, мовні, культурні взаємини, українську паломницьку літературу, український театр XVI-XVIII ст. та шкільні драми XVII-XVIII ст. тощо. Аналізувала пам’ятки давнього письменства, їхню мову, здійснювала текстологічну роботу (статті російською мовою «Фразеологія і лексика „Слова о полку Ігоревім"», 1966; «„Слово о полку Ігоревім" і пам’ятки російської літератури XI-XIII ст.», 1968), вивчала мову, стиль, символіку українського фольклору («Полтавські прислів’я в записах 1850-х років», 1927; «Казки про лисицю-сповідницю», 1932), народну етимологію («Стара українська етимологія слова „горілка"», 1928). Автор праць «Сцена та костюм в українському театрі XVII-XVIII вв.» (1925), «До історії пародії на Україні в XVIII віці» (1928), «З історії сатирично-гумористичної рукописної української літератури XVII-XVIII ст.» (1957) та ін. Варвара Павлівна стверджувала, що саме давньоукраїнські пародійні та сатирично-гумористичні твори перекидали місток до нової української літератури та літературної мови на народнорозмовній основі.
Вона виявила та опублікувала значну кількість пам’яток української історії й культури.
Більше про В. П. Адріанову-Перетц можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:
- Крекотень В. Визначна дослідниця письменства і фольклору. // Народна творчість та етнографія. – 1972. - № 5. - С. 70–74.
- Махновець Л. Є. Пам’яті В. П. Адріанової-Перетц // Радянське літературознавство. – 1972. - № 7. – С. 96.
- Шаповал А.І. Участь В. П. Адріанової-Перетц в українському науковому житті: епістолярний дискурс (до 130-річчя від дня народження вченої) // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2017.- Вип. 21. - С. 536–563.
- Шаповал А.І. Епістолярна спадщина В. П. Адріанової-Перетц в архівах України // Архіви України. № 2–3 (313–314), 2018. С. 227–248. URL: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/21.pdf
