Бару Мирон Йосипович – український вчений-правознавець

Бару Мирон Йосипович – український вчений-правознавець

«Реалізація права на працю починається
зі вступу в трудові правовідносини.
Цей вступ з самого початку гарантується законом…»
М. Й. Бару

Бару Мирон Йосипович народився 16 березня 1907 року у місті Житомирі.

Трудову діяльність М. Й. Бару розпочав у 14 років секретарем Губернського суду м. Житомира, де працював з 1921 до 1925 р. У 1925 р. здійснилась його юнацька мрія – він став студентом правового факультету Харківського інституту народного господарства, який закінчив з відзнакою у 1929 р. і отримав спеціальність юриста.

Закінчивши інститут з відзнакою, М. Й. Бару мав можливість залишитися в ньому на викладацькій роботі, але він пішов на практичну роботу і почав працювати консультантом Наркомторгу УРСР, де пропрацював з 1929 до 1931 р. Набувши практичного досвіду, він приймає рішення повернутися до інституту і розпочати в ньому науково-педагогічну діяльність. З 1931 р. М. Й. Бару працює викладачем у Харківському юридичному інституті (тепер Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) і водночас займається науковою діяльністю.

Враховуючи те, що в 30-40 рр. ХХ століття в СРСР у сільському господарстві широко впроваджувалося колгоспно-кооперативне будівництво, М. Й. Бару підготував кандидатську дисертацію на тему «Відшкодування шкоди в колгоспі», яку захистив у 1939 р. у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

У період Другої світової війни Мирон Йосипович перебуває на фронті на посадах військового слідчого та помічника військового прокурора Волховського та Ленінградського фронтів, але з 1 червня 1943 р. його відкликають з лав діючої Армії та направляють на викладацьку роботу до Саратівського юридичного інституту. Після визволення м. Харкова від німців М. Й. Бару повертається до Харківського юридичного інституту і починає працювати на кафедрі цивільного права і цивільного процесу.

У 1954 р. на базі викладацького складу кафедри цивільного права і цивільного процесу було утворено нову кафедру інституту – трудового, земельного і колгоспного права, яку очолив М. Й. Бару. З притаманною йому енергією він почав займатись проблемами трудового, колгоспного та земельного права та підготовкою фахівців для цієї кафедри. Під його науковим керівництвом на кафедрі підготували і захистили свої дисертації професори О. Т. Барабаш, О. І. Процевський, П. І. Жигалкін, доцент Г. С. Гончарова та інші науковці.

Сам Мирон Йосипович в цей час підготував докторську дисертацію на тему «Відплатність та безоплатність у радянському цивільному праві», яку захистив у Всесоюзному інституті юридичних наук у 1958 році. У 1959 р. він отримав науковий ступінь доктора юридичних наук, а у 1960 р. – вчене звання професора.

М. Й. Бару був талановитим педагогом та відомим правознавцем і однаково поглиблено досліджував як проблеми цивільного, так і трудового права. Головними напрямами його наукових досліджень, зокрема, були проблеми авторських прав і відшкодування шкоди за нормами цивільного законодавства, проблеми трудової честі та гідності працівників, взаємні права і обов’язки сторін трудових правовідносин тощо. Наукова школа під керівництвом професора досліджувала проблеми, пов’язані з реалізацією немайнових інтересів у трудовому праві, а також із підвищенням юридичних гарантій працівників у трудових правовідносинах.

Мирон Йосипович опублікував понад 200 наукових праць. Найважливіші з них: «Охорона трудової честі за радянським законодавством» (1966 р.), «Основи радянського трудового законодавства» (1974 р.), підручник за його редакцією «Радянське трудове право» (1975 р.) «Охорона прав авторів, винахідників, раціоналізаторів» (1984 р.). праці М. Й. Бару публікувалися у періодичних виданнях: «Радянське право» (з 1991 р. «Право України»), «Советское государство и право» (з 1992 р. «Государство и право»),   «Социалистическая законность» (з 1991 р. «Законность»). «Советская юстиция».

Маючи величезний науковий потенціал як фахівець у галузі цивільного права, М. Й. Бару привніс до трудового права новий погляд на його предмет та зміст трудових правовідносин. Моральну оцінку праці, що виражає немайновий елемент у трудових правовідносинах, він справедливо пов’язував з трьома різновидами прав: правом на трудову честь, на заохочення, на просування. Ці та багато інших його наукових позицій відкрили нові напрями наукових досліджень та знайшли належну реалізацію у законодавстві про працю.

Незважаючи на те, що левову частку свого життя видатний вчений присвятив проблемам трудового права, він завжди залишався вірним своїй «першій любові» – цивілістиці. Про це свідчить хоча б те, що вже працюючи завідувачем кафедри трудового права, він захистив докторську дисертацію на тему «Відплатність та безоплатність у радянському цивільному праві» (1958 р.), основні положення якої й в умовах сьогодення не втратили своєї цінності.

Про те, що М. Й. Бару залишався цивілістом, свідчить і той факт, що в широкому колі його наукових інтересів впродовж всієї наукової діяльності особливе місце займали дослідження з проблем житлового, авторського та патентного права.

Цивільно-правові дослідження М. Й. Бару мали чітко виражену практичну спрямованість – удосконалення чинного законодавства та аналіз судової практики.

Викликає інтерес наукова розробка М. Й. Бару про проблеми місця та ролі оціночних понять у трудовому праві, застосування норм з оціночними поняттями. Автор розглядав їх як своєрідний прийом, відмінний і від усунення прогалин у праві, і від трактування чинних правових норм. Сутність оціночного поняття полягає в тому, що нормотворчі органи свідомо надають правозастосовну можливість вільної оцінки ситуації з огляду на конкретні обставини справи.

Мирон Йосипович як вчений-педагог чимало зусиль віддавав викладацькій справі. Його яскравим лекціям, виступам на практичних заняттях та на засіданнях студентського наукового гуртка завжди були притаманні теоретична глибина, зразкова логічність методики викладання матеріалу. Його виступи були емоційно насиченими, висвітлювали питання, пов’язані з практикою.

Мова вченого була доступною для сприйняття її змісту, що значною мірою сприяло засвоєнню складної правової матерії.

Видатний учений був напрочуд чуйною і доброзичливою людиною з щедрою душею. Своїми знаннями він охоче ділився з усіма бажаючими, чим заслужив любов і пошану.

Серед напрямів творчих пошуків М. Й. Бару фундаментально вивчав тему права на працю. Над цим питанням він працював усе своє життя, визнаючи, що право на працю посідає за своїм значенням особливе місце серед усіх прав громадян. Проблема юридичної природи цього права тривалий час була дискусійною, і тільки талант такого вченого, як Мирон Йосипович, дозволив зробити цінні висновки і фактично покласти край з’ясуванню питань про співвідношення права на працю з обов’язком працювати, та про те, є це право суб’єктивним для кожного громадянина або воно є елементом загальної правоздатності.

Свого часу М. Й. Бару зазначав, що у разі відмови у прийнятті на роботу можна пред’явити позов до суду. У ті часи він висловлював цю думку обережно, але вона виявилася правильною. Досліджуючи гарантії права на працю, М. Й. Бару прагнув до викорінення фактів зловживання у трудових відносинах, і деякі праці він присвятив саме цій проблемі. Вчений вважав, що такі явища, як зловживання правом, трапляються не лише у цивільному, а й у трудовому праві.

М. Й. Бару сформулював визначення зловживання правом. Це не є дисциплінарний проступок – це неправомірне користування своїм правом. Ці дії юридично не заборонені, але вони не схвалюються ні в моральному, ні в будь-якому плані. Це шкідливе явище, яке суперечить інтересам суспільства. Випадки зловживання правом нерідко завуальовані, але вони інколи призводять до суспільної дестабілізації.

М. Й. Бару був членом вченої ради з присудження наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. 

За багаторічну плідну працю Мирону Йосиповичу було присуджено Державну премію УРСР (1984) та звання заслуженого працівника вищої школи України. У 1997 році М. Й. Бару було нагороджено відзнакою  Президента  України – орденом  "За заслуги" III ступеня.

В останні роки життя Мирон Йосипович досліджував проблеми законності, моралі та справедливості у трудових правовідносинах. У 1988 р. він написав свою останню працю «Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість». Вчений звернувся до нового покоління з порадами, як будувати соціальну, правову державу, як писати закони, якими вони мають бути. І якщо виявиться колізія між правовою нормою та справедливістю, то ситуацію, наголошував М. Й. Бару, слід вирішувати на користь останньої. Це свого роду його «заповіт».

Помер М. Й. Бару 23 квітня 1998 року.

У фондах нашої книгозбірні можна ознайомитися з відомими роботами вченого:

Бару М. И. Охрана прав авторов, изобретателей, рационализаторов / М. И. Бару. – К. : Вища шк., 1984. – 65 c.
У роботі викладено права авторів, винахідників і раціоналізаторів у роки радянської влади. Монографія складається зі вступу та двох розділів: Права автора і Права винахідника та раціоналізатора. Читачеві пропонується не тільки теоретичне висвітлення питань авторського і винахідницького права, а й зміст діючих правових норм, що регулюють відносини при створенні творів науки, літератури і мистецтва, а також з приводу технічної творчості – відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Висвітлено всі види (судові, адміністративні тощо) правової охорони і захисту прав авторів та винахідників. Наприкінці кожного розділу пропонуються приклади завдань, які потрібно вирішити, спираючись на діюче законодавство та на викладений матеріал.
Призначена для викладачів системи професійно-технічної освіти.

Бару М. И. Производственная бригада / М. И. Бару. – С. 49-55 // Проблемы социалистической законности : респ. межвед. науч. сб. / М-во высш. и сред. спец. образования УССР, Харьк. юрид. ин-т; ред. В. Я. Таций. - Х. : Вища шк., 1976 - Вып. 16. - 1985. - 161 с.
У збірнику висвітлюються питання реалізації прав трудових колективів у світлі Закону СРСР про трудові колективи та їх роль в управлінні підприємствами, установами та організаціями. Розглядаються деякі проблеми трудового права: підвищення гарантій реалізації права на працю, правові засоби забезпечення тривалої роботи на одному підприємстві, бригадна організація праці тощо. Особлива увага приділяється новітньому законодавству про зміцнення трудової дисципліни, матеріальну відповідальність робітників та службовців. Праця М. Й. Бару присвячена організації праці виробничої бригади, проаналізовано Типове положення та правовий статус бригадної форми організації праці.
Для науковців, викладачів вузів, аспірантів, студентів.

Советское трудовое право : под общ. ред. А. И. Процевского. - К. : Вища школа, 1981. – 360 с.
У підручнику на основі новітніх нормативних актів та практики їх застосування висвітлюються загальнотеоретичні та практичні питання трудового законодавства: предмет і принципи радянського трудового права, джерела, правове становище профспілок СРСР, значення і сутність колективного договору.
У підготовці підручника взяв участь доктор юридичних наук, професор М. Й. Бару, який написав II, III і V розділи.
Розрахований на студентів юридичних інститутів і факультетів. Буде корисний також викладачам вузів, науковцям, господарському та профспілковому активу.

Бару М. И. К вопросу о защите права на труд в стадии заключения трудового договора / М. И. Бару // Радянське право. - 1981. – № 5. – С. 47-49

Бару М. Й. До питання про класифікацію умов трудового договору / М. Й. Бару // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 70-72.

Бару М. И. Нужны ли дополнительные основания для расторжения трудового договора / М. И. Бару // Радянське право. – 1983. – № 6. – С. 47-49.

Бару М. И. Охрана трудовой чести / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1979. – № 9. – С. 24-28.

Бару М. И. Оценочные понятия в трудовом законодательстве / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1970. – № 7. – С. 104-108.

Бару М. И. Правовая оценка трудовых соглашений с бригадами «шабашников» / М. И. Бару // Социалистическая законность. – 1978. – № 3. – С. 54-55.

Бару М. И. Правовой режим поощрительных фондов на предприятия / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1968. – № 7. – С. 29-35

Бару М. И. Признание трудового договора недействительным / М. И. Бару // Советская юстиция. – 1972. – № 4. – С. 7-8.

Бару, М. Й. Роль профспілок у додержанні законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни / М. Й. Бару // Радянське право. – 1970. – № 3. – С. 18-22.

Бару М. И. Соотношение правовых и иных социальных норм в регулировании трудовых отношений / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1973. – № 1. – С. 52-58.

Бару М. Істотна прогалина в законодавстві про юридичні особи / М. Бару, О. Пушкін // Радянське право. – 1965. – № 1 – С. 60-62.

Бару М. Перебудова і деякі питання трудового права / М. Бару, Г. Гончарова // Радянське право. – 1988. - № 2. – С.23-27.

Бару М. Регулювання трудових відносин у нових умовах господарювання / М. Бару, Г. Гончарова // Радянське право. – 1989. – № 11 – С. 62-66.

Бару М. И. Трудовой коллектив и некоторые вопросы трудового права / М. И. Бару // Радянське право. – 1983. – № 12. – С. 34-36.

Бару М. И. Трудовое правоотношение и профессиональная подготовка / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1965. – № 9. – С. 40-47.

Бару М. И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1971. –  № 10. – С. 45-50.

Бару М. Й. Удосконалити положення про профком колгоспу / М. Й. Бару // Радянське право. – 1971. – № 2. – С. 63-65.

Бару М. Й. Усунути неясності в правозастосувальній практиці / М. Й. Бару // Радянське право. – 1974. – № 8. – С.58-62.

Бару М. Й. На шляху до нового трудового кодексу / М. Й. Бару // Право України. - 1995. –  № 5–6. – С. 26-27.

Бару М. Й. Чи потребують судового захисту трудові спори до виникнення трудових правовідносин? / М. Й. Бару // Право України. – 1996. – № 5. – С.63-64, 73.

Бару М. Й. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість / М. Й. Бару // Право України. – 1998. –  № 2. – С. 66-68.

Література про нього:

1. Жернаков В. Огляд «круглого столу», присвяченого 100-річчю з дня народження М. Й. Бару / В. Жернаков, В. Борисова // Вісник академії правових наук України. – 2007. – № 4. – С.295-303.
2. Наш ювіляр Мирон Йосипович Бару [Електронний документ] – Режим доступу: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/8731/1/Udaltsova.pdf
3. Рогожин А. Й. Бару Мирон Йосипович / А. Й. Рогожин. – С. 199 // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред..) та ін. – К. : «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 1. – 672 с.
4. Жигалкін П. І. Бару Мирон Йосипович / П. І. Жигалкін, Г. С. Гончарова. – С. 286 // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України; редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. - К. : Координац. бюро ЕСУ НАН України, 2001. - Т. 2 : Б - Біо : [3644 гасла] / наук. ред.: І. М. Блюміна [та ін.], наук. консультанти та рецензенти В. В. Вечерський [та ін.]. - 2003. - 871 с.