Болховітінов Є. О.

Церковний ієрарх, бібліограф за покликанням : до 255-річчя від дня народження Є. Болховітінова

"Честь і слава тим бібліографам i бібліотекарям, які,
прирікаючи себе на невдячну працю в матеріальному плані,
складанням покажчиків полегшують працю вченим у відшукуванні статей
і здобувають право на вдячність від імені науки..."
Болховітінов Є.

29 грудня 2022 року виповнюється 255 років від дня народження Болховітінова Євфимія Олексійовича (у чернецтві – Євгенія)  – церковно-освітнього діяча, історика, археографа, археолога, бібліографа, письменника, перекладача, бібліофіла. Одного із основоположників російської і української біобібліографії.

Від 1822 р. до кінця життя був митрополитом Київським та Галицьким, жив і працював у Києві.

Брав діяльну участь у всіх сферах церковного життя, здійснив вагомий внесок у розвиток Київської духовної академії (КДА). 18 грудня 1823 р. відкрив і очолив Академічну конференцію, яка згідно зі Статутом КДА була аналогом сучасної вченої ради. 21 березня 1824 р. з ініціативи митрополита Євгенія розпочав роботу Цензурний комітет при КДА з правом видавати і цензурувати книги, навчальні посібники й програми, статті та проповіді, написані викладачами духовних шкіл Київського духовно-учбового округу.

У 1826 р. ініціював створення першого повного каталогу бібліотеки Київської духовної академії. Його укладачем був бібліотекар‑священник і професор А. Пушнов (1792–1845). У каталозі загалом зафіксовано 4488 назв книг.

Значну увагу приділяв друкарні Києво‑Печерської лаври, яка за часів його керівництва єпархією вважалася однією з найкращих в імперії. Займався поповненням фондів церковних бібліотек та впорядкуванням парафіяльних і монастирських архівів.

Митрополит Євгеній благословив відкриття Київського університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка); обраний його першим почесним членом (1834).

Митрополит Євгеній здобув визнання як один з основоположників вітчизняної біобібліографії. Найвідоміша його праця у цій галузі – «Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина греко‑российской церкви» (1818, 1827, перевиданий 1971, 1995), у якому зібрано матеріали про життя і літературну діяльність діячів науки, культури та освіти 16–19  ст. (з них до 130 персоналій – українського походження). Окремі статті про письменників спочатку публікувалися у журналах «Друг просвещения» (1805–1806), «Улей» (1811–1812), «Сын отечества» (1821–1822). Вже після смерті митрополита історик М. Погодін видав його «Словарь русских светских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших в России» (1838, 1845, 1971), що охоплює відомості про майже 720 осіб. Ці дві капітальні праці митрополита Євгенія прирівнюються до першоджерел, оскільки матеріали, які використовував учений і на які він посилався, переважно втрачені; частина їх сконцентрована у найбільших бібліотеках та архівах Росії й України.

Зазначені «Словари…» митрополита Євгенія є першими біобібліографічними посібниками в Україні, що охоплювали значну кількість осіб, оскільки інші загальні біографічні чи енциклопедичні українознавчі видання протягом 19 ст. не виходили (друкувалися лише окремі галузеві чи фахові).

Митрополиту Євгенію належить низка праць, які теж частково створені за хронологічно‑біографічним принципом. Спільно з єпископом Амвросієм (Орнатським) підготував «Историю российской иерархии» (1807–1815, Т. 1–6). У цьому виданні, зокрема, описано історію духовних центрів України (лавр, монастирів), навчальних закладів (академій, колегіумів, семінарій) з короткими відомостями про ігуменів, архімандритів, ректорів та префектів.

Відредагував переклад російською мовою твору історика церкви, бібліографа, філософа Бурхарда Адама Селлія (у чернецтві – Никодима) Schediasma litterarium de scriptoribus, qui historiam politico-ecclesiasticam Rossiae scriptis illustrarunt («Каталог писателей, сочинениями своими объяснявших гражданскую и церковную Российскую историю», 1813, 1815), додавши до нього свою передмову. Підготував та видав «Киевский синопсис» (1823, 1836), ілюстрований «Киевский месяцеслов с присовокуплением разных статей к Российской истории и киевской иерархии относящихся» (1832).

Як один із перших дослідників історії Києва Є. Болховітінов написав і видав дві ґрунтовні праці – «Описание Киевософийского собора и киевской иерархии: с присовокуплением разных грамот и выписок, объясняющих оное, также планов и фасадов Константинопольской и Киевской Софийской церкви и Ярославова надгробия» (1825) та «Описание Киево‑Печерской лавры» (1826, 1831). Ці монографії стали першою спробою історико‑археологічного та іконографічного опису давньоруських храмів і складають золотий фонд вітчизняної церковно‑історичної науки.

Важливими для науки є й праці вченого з історії слов’янсього книгодрукування.

Залишилися незавершеними кілька історичних студій митрополита Євгенія – «История России», «История русской церкви», «Змиевы валы».

Митрополит Євгеній виявляв особливий інтерес до біобібліографічних видань, каталогів, систематичних списків різних видавництв та книгарень, об’яв, листівок, частину з них виписував з-за кордону.

Точний обсяг особистої бібліотеки митрополита Євгенія, що містила книги 15 – початку 19 ст., переважно наукові трактати, твори грецьких та римських класиків, історичні праці, довідкові видання з усіх галузей знань, періодику, а також географічні, історико‑археологічні атласи, карти та архіву (охоплював низку рукописів, датованих 11 – початком 19 ст.) не встановлено, оскільки ще за життя він частково передав їх до різних закладів, найбільше – до бібліотек КДА та лаврської. Протягом життя вчений зібрав майже 13 тис. од. зберігання, з них 9 тис. книг і 4 тис. рукописів; 3853 томи (1678 назв), 2032 назви рукописів (у 212 збірниках) були перевезені зі Пскова й Санкт‑Петербурга до Києва в 1826 р. Загального каталогу бібліотеки митрополита складено не було, лише у 1990-ті роки Є. Рукавіцина-Гордзієвська описала виявлені нею книжки, що належали вченому, але її каталог не може вважатися достатньо повним. Книги в бібліотеці митрополита Євгенія розміщувались за систематично‑форматним принципом і були відокремлені від документів особового походження (грамот, дипломів) та рукописів. Виокремленими були два розділи – «Загальна історія і біографії» (110 назв) та «Російська історія i географія» (231 назва).

Своєю бібліотекою митрополит дозволяв користуватися історикам, колекціонерам старожитностей, письменникам. Фактично ця приватна бібліотека була громадським надбанням ще за життя митрополита Євгенія.

У 1838 р., після смерті митрополита Євгенія, його книжкове зібрання за заповітом було розподілено між бібліотеками Києво‑Софійського собору (310 рукописних і 346 друкованих збірників (загалом 1812 назв), КДА (145 географічних, історичних, археологічних карт, атласів, креслень і планів, колекція гравюр), семінарії (6 тис. т.) та консисторії (170 номерів (176 т., 66 назв) збірників законів, царських і синодальних указів). Саме матеріали митрополита Євгенія склали найбільшу частку серед тогочасних рукописних зібрань цих бібліотечних закладів.

Упродовж 20–30‑х рр. 20 ст. вцілілі видання із зібрання митрополита були передані до фондів Всенародної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Рукописні збірники (майже 3 тис. назв) поповнили Відділ рукописів (нині – Інститут рукопису НБУВ). Книжки митрополита (по маргіналіях виявлено понад 1500 назв), що знаходяться у відділі стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ, були перерозподілені по нових колекціях штучного походження. Оскільки екслібрис митрополит Євгеній не застосовував, то відшукати його книги вдалося завдяки численним поміткам власника та дарчим написам.

У колекціях інкунабул, видань кирилицею, гражданського друку та в колекції видань М. Новикова відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ зберігаються власницькі конволюти митрополита Євгенія з його автографами, позначками на полях, записами на корінцях і титульних аркушах тощо.
Своїми напрацюваннями митрополит безкорисливо ділився з іншими бібліографами.

Наукова спадщина митрополита Євгенія й досі повністю не вивчена. У 1867 р. С. Пономарьов склав список із 107 праць вченого (66 друкованих, 23 рукописних, 7 упорядкованих, 11 перекладів), який є джерелом посилань.

Завдяки різнобічним інтересам, вагомим напрацюванням в різних галузях знань, створенню капітальних словників духовних і світських письменників митрополит Євгеній увійшов в історію науки як видатний археограф, історик, пам’яткознавець, один з основоположників вітчизняної біобібліографії.

Більше про Є. Болховітінова можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:

  1. Андрусенко Г. Конволюти митрополита Євгенія (Болховітінова) з бібліотеки Києво‑Софіївського собору в колекції видань М. І. Новікова у фондах НБУВ / Г. Андрусенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вер­надського. – 2014. – Вип. 40. – С. 261–272.
  2. Рукавіцина-Гордзієвська Є. В. Бібліотека київського митрополита Євгенія Болховітінова / Є. В. Рукавіцина-Гордзієвська // Рукописна та кнжкова спадщина України. – Київ. 1998. – Вип. 4. – С. 212–241.
  3. Рукавіцина Є. В. Євгеній Болховітінов і біобібліографія України / Є. В. Рукавіцина // Бібліотечний вісник. – 1995. – № 2. – С. 11–28.
  4. Рукавіцина-Гордзієвська Є. В. Київський митрополит Євгеній (Є. О. Болховітінов): Біобібліографія. Бібліотека. Архів : біобібліогр. довід./ Є.В. Рукавіцина-Гордзієвська; Національна академія наук України; наук. ред. Г.І. Ковальчук - К. : НБУ ім. В. І. Вернадського, 2010. - Покажч.: с. 545-853. - 855 с.
  5. Сарбей  В. Г. Митрополит Євгеній (Є. О. Болховітінов) / В. Г. Сарбей // Київська старовина. – 1993. – № 1. – С. 73–83.
  6. Церковний ієрарх, учений за покликання : до 250-річчя від дня народження Є. Болховітінова (1767-1837) / підгот. О. Рожнятовська // Дати і події. - 2017. - N 2. - С. 127-131 - Бібліогр. наприкінці ст.

Календар подій

123 4 5 67
8 9 10 11 121314
15161718192021
22232425262728
293031