«Всю силу, що мав я і маю, на роботу невпинну вклав»: ім’я Бориса Грінченка на мапі Херсона
Гончарівка провела теплу онлайн-зустріч для херсонців поважного віку, зібравши їх у дружньому віртуальному колі.
На початку заходу слухачі насолодилися піснею на слова Ліни Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день» у виконанні Ольги Богомолець – твором, що вміє торкатися найтонших струн душі. Опісля учасники практикували культуру спілкування українською мовою: обговорювали коректне вживання слів і висловів, милозвучність та особливості стилістики.
Центральною темою зустрічі стала постать Бориса Дмитровича Грінченка – видатного українського письменника, педагога, етнографа, лексикографа, літературознавця, активного громадського та політичного діяча, на честь якого названо одну з вулиць Херсона. Учасникам розповіли про його шлях від учителя на Харківщині до провідного діяча українського культурного руху, про роботу у херсонському земстві, літературну спадщину та титанічну працю над чотиритомним «Словарем української мови».
Учасники онлайн-зустрічі з особливим інтересом ознайомилися й з маловідомими сторінками життя Бориса Грінченка, зокрема з його бібліографічною та освітньою діяльністю. Під час обговорення слухачі дізналися, що митець був не лише письменником і просвітителем, а й укладачем важливих бібліографічних покажчиків, дослідником фольклору та активним організатором культурного руху. Його наполеглива праця сприяла популяризації української книги і стала фундаментом для розвитку національної освіти.
Окрему увагу приділили й педагогічним поглядам Грінченка. Саме він одним із перших в Україні наголошував на необхідності навчати дітей рідною мовою, виховувати в них почуття національної гідності, усвідомлення власної культурної приналежності. Ці ідеї стали провідними у діяльності товариства «Просвіта», яке письменник очолив у Києві.
Особливе зацікавлення викликав херсонський період життя Бориса Грінченка. Цей етап, попри складні обставини, став важливою віхою у творчому та громадському становленні митця. У 1885–1887 роках, працюючи статистиком у Херсонському губернському земстві, він переживав внутрішній конфлікт між вимушеною канцелярською службою та своїм справжнім покликанням – літературною та фольклорною працею. Саме Херсонщина стала місцем, де він активно записував народні тексти, спостерігав за життям селян, збирав мовні та етнографічні матеріали. Цей досвід суттєво збагатив його подальші дослідження й став ґрунтом для низки важливих творів.
Учасники зустрічі також дізналися про херсонський щоденник Грінченка – унікальний документ, що відображає його внутрішні переживання, шляхові нотатки та побутові спостереження того часу. Ці записи дозволяють по-новому поглянути на письменника – як на людину, яка, попри тягар обставин, наполегливо продовжувала творчу роботу та тримала в серці любов до України.
Особливу атмосферу зустрічі створило читання поезій Бориса Грінченка. Прозвучали його проникливі й актуальні до сьогодні твори: «Землякам» – пристрасний заклик до національної гідності та пробудження; «Праця єдина з недолі нас вирве» – вірш, сповнений віри в силу щоденної праці як шляху до свободи; «На землю вже тихий скрізь вечір лягає…» – лірична поезія, що передає тишу, спокій і внутрішню зосередженість.
Слухачі відзначили, що поезії Грінченка напрочуд гармонійно поєдналися з темою зустрічі, адже вони відображають головні риси характеру митця – працелюбність, чесність, непохитність і любов до рідної землі.
Завдяки таким заходам Гончарівка не лише зберігає пам’ять про визначних українців, а й підтримує культурну єдність херсонців, нагадуючи про духовні орієнтири, які залишили нам діячі минулого.
