Формування життєтворчих компетентностей дітей і дорослих засобами казкотерапії

Формування життєтворчих компетентностей дітей і дорослих засобами казкотерапії

Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті сміливими й мудрими,
долати перешкоди й біди і не забувати добра світового,
бо тільки цим і вимірюється наша людська сутність.
Валерій Шевчук

Тест на визначення того, чи варто Вам займатися методом казкотерапії

Відповіді: Так чи Ні
1. Чи любите Ви казки, міфи, легенди, притчі?
2. Ви пам'ятаєте свою улюблену казку дитинства?
З. Чи легко Вам фантазувати, вигадувати історії?
4. Коли від вас потребують комусь щось пояснити, чи часто Ви використовуєте приклади з казок, розповідаєте притчу чи анекдот?
5.  У Вас гарне почуття гумору?
6.  Вас рідко дратують люди?
7.  Ви вмієте уважно слухати багатослівного співрозмовника і при цьому «шукати в ньому гарне»?
8.  Коли Ви дивитеся на людину, у Вас виникають фантазії, асоціації на зразок «він схожий на одного казкового героя»?
9.  Ви вмієте мріяти?
10.  Ви досить часто замислюєтеся про сенс явищ, слів, подій?
11. Чи можна про Вас сказати, що Ви – філософ?
12.  Ви любите пригоди?
Якщо стверджувальних відповідей більше, ви можете сміло використовувати метод казкотерапії у своїй діяльності.

Одним із пріоритетних напрямів бібліотерапії є казкотерапія, яка використовує терапевтичний вплив жанрів народної та літературної казки. Казка відображає моделі поведінки, цінностей, переконань, життєвих ситуацій. Важливою рисою цього жанру є те, що добро завжди перемагає зло.
Казки люблять всі – і діти, і дорослі, адже казки лікують душу, а через душу – зцілюють тіло.
Відомий український педагог Василь Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитинстві, назавжди відкладають у серці "зернятка людяності, з яких складається совість". Казки не лише приносять естетичне задоволення, а й змушують нас замислитися над проблемами реального життя – вибором друзів, поведінки, правильного рішення. Люди інтуїтивно тягнуться до казки, шукають у ній прихований зміст, щоб заново відкрити в собі те, що вже відомо, але сховано в глибині серця.
Сьогодні слово «казкотерапія» знайоме й часто вживане. Казкотерапію використовують у дитячих садочках, школах, кризових центрах, лікарнях – скрізь, де діти можуть отримати допомогу.
Про те, що казкою можна лікувати зранені душі дітей, В. О. Сухомлинський уперше замислився, працюючи з творами Януша Корчака. Він твердив: «Казка – благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу. Створені народом казкові образи, що живуть тисячоліттями, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух народу». І тоді вперше в Павлиській школі було обладнано дитячу кімнату казки. Уроки, які проводилися в ній і серед природи, справляли на дітей велике враження, пробуджували творчі здібності настільки, що дітлахи самі починали складати казки.
У літературній спадщині В.Сухомлинського необхідно виділити й педагогічні казки для дітей, що вийшли окремим виданням уже після смерті педагога. Ці казки – дивосвіт малят, відкритий очима мудрого наставника, який не повчає дітей, не спонукає чи заохочує їх, а просто йде поруч, інколи ще й десь за ними, радіючи разом із дітлахами кожному новому відкриттю. Його казки зовсім непомітно зовні, але активно й ефективно виховують у дітей дошкільного й молодшого шкільного віку найкращі людські почуття щиросердності й любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між ними самими.
Сьогодні казкотерапія – це:
–  лікування казкою;
–  процес пошуку сенсу буття, розкодування знань про світ і систему взаємозв'язків у ньому;
–  процес створення зв'язку між казковими подіями та реальним життям;
–  процес перенесення казкових персонажів у реальне життя;
–  процес об'єктивації проблемних життєвих ситуацій;
–  процес покращення внутрішнього та навколишнього світу;
–  можливість доторкнутись до таємниці, реалізувати власну мрію, відчути душевний комфорт та захищеність;
–  отримання естетичної та емоційної насолоди від спілкування з чарівним та дивовижним світом казок;
–  пізнання жанру літературної казки.
Казкотерапія дозволяє здобути відчуття психологічної захищеності в повсякденному світі, дає можливість програти основні життєві ситуації в «захищеному режимі» –  посередництвом казок. Даний вид терапії дозволяє глибше розібратися у собі, активізувати внутрішні ресурси людини.
Однією з особливостей казкотерапії є можливість зміщення уваги. Інколи поліпшення може настати вже тому, що фокус уваги зміщується із однієї проблеми на іншу, казкову.
Важливим фактом є той, що деякі казки мають терепевтичий ефект і для дітей і для дорослих: читаючи казку, роздумуючи про неї, людина на несвідомо-символічному рівні «запускає» власні творчі процеси.
Цінною рисою казок є те, що в їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий у сміливого тощо. Таким чином казка чудово сприяє розвитку дитини. Дитина з певного віку асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, перемагає страхи та ін., тобто «проживає» казку.
Групове застосування казкотерапії дає можливість «проживати» казку у вигляді гри чи вистави, що сприяє не лише психічному, а й фізичному оздоровленню дитини.
Важливим фактом є той, що деякі казки мають терапевтичний ефект і для дітей і для дорослих. Читаючи казку, роздумуючи про неї, людина поки що на несвідомо-символічному рівні, “запускає” власні творчі процеси. (…) Казкотерапія найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один з наймолодших методів в сучасній науковій практиці.
Цінною рисою казок є те, що в їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий в сміливого тощо. Таким чином казка чудово сприяє розвитку дитини. Дитина з певного віку асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, перемагає страхи і т.д, тобто «проживає» казку.
Головний герой у казці – узагальнений образ. Дитина може легко ідентифікувати себе з ним та переноситись у ті «далекі далі», де відбувається дія. Життєвий вибір, відповідальність, взаємопідтримка, дружба та любов – все, що закладене в казці, може стати власним переживанням дитини та навчити її бачити ситуації, до яких звикла в повсякденному житті, дещо по-іншому, діяти так, як учить казка, адже на прикладі казкових героїв дитина може побачити наслідки правильного чи неправильного вибору героїв. Найбільше, що може «дозволити собі» жанр казки, – це натяк на те, як краще вчинити в тій чи іншій життєвій ситуації.
Часто дитина просить своїх батьків або ж вихователів читати їй одну й ту ж казку. Ймовірно, що саме цей твір найбільше відповідає світосприйняттю дитини в даний момент і допомагає їй зрозуміти важливі для себе запитання.
Ознака справжньої казки – добра, справедлива кінцівка. Це дає дитині відчуття психологічної захищеності. Що б не відбувалось у казці – все закінчується добре. Всі випробування, що випали на долю героїв, навчили їх, зробили мудрими та сильними. З іншого боку, дитина бачить, що, якщо хтось чинить погано, то обов'язково відповідає за це, а гарні вчинки та якості завжди винагороджуються. В цьому і полягає закон буття: як ти ставишся до світу, так і він до тебе.
Бібліотерапевтичний вплив здійснюють різноманітні форми роботи:
•  інсценізації улюблених казок;
•  літературні конкурси «Вгадай літера турного героя», «По дорозі в казку»;
•  творча сімейна гра «Розкажи казку»;
•  літературна година «У країні великих казкарів»;
•  ігри «Створи свою казку», «Час казок добрих чудес»;
•  свята казок;
•  ігри-подорожі «Слідами казкового героя»;
•  конкурси малюнків, творів, рукописних книг;
•  бесіда «Лікує слово».
Щодо терапевтичних особливостей, то психологи рекомендують використовувати народну казку для наймолодших, для школярів цікавішими будуть авторські казки з ускладненим сюжетом і для ще старших можна придумувати власні казки, в яких вони будуть головними персонажами. Але складати такі казки потрібно доволі делікатно, адже дитина може уникати казок про себе. Власні казки мають суттєвий виховний вплив, адже будуть дієвіші, ніж погрози, покарання чи довгі нотації. Чудодійно також впливає на дитину звичайна казка, складена разом з батьками, оскільки розвиває уяву, а батькам казкова символічність полегшить розуміння психологічного стану душі дитини: її страхів та вподобань. Адже в казці проблему легше порушити та вирішити.

// Шкільна бібліотека. – 2011. – № 1. – С. 7-9.