Інформаційні потреби і типи бібліографічних довідок: сучасні підходи та визначення

Інформаційні потреби і типи бібліографічних довідок: сучасні підходи та визначення

Інформаційні потреби, з якими користувачі звертаються до бібліотек, різноманітні. Інформаційні запити виникають не лише через виявлення інформаційної потреби, необхідності задоволення користувачем своїх пізнавальних, освітніх чи професійних інтересів, але й у результаті використання інших доку ментів, розширення власних знань, виникнення нових ідей та обміну ідеями і досвідом. Отже, вихідною умовою виникнення інформаційної потреби є ідея. Потім виникає потреба дослідити джерельну базу, виявити конкретні документи, що відповідають темі запиту, висвітлюють певний напрям у науці, документи суміжних  наук.

Неповнота відомостей про документ викликає необхідність в уточненні бібліографічних даних, без яких неможливо знайти конкретну книгу, журнал чи газету.

Не всі інформаційні потреби втілюються в запити і надходять до довідкових служб. Більшість задовольняються методами бібліографічного самообслуговування, інші поступово згасають, змінюючись новими. Для того, щоб інформаційна потреба перевтілилася в реальний разовий бібліографічний запит, необхідно, щоб користувач не тільки усвідомив її, але й мав чітке уявлення про діючі і доступні йому довідково-бібліографічні служби бібліотеки, куди він особисто може звернутися (особисто чи дистанційно – каналами зв’язку: телефоном, звичайною чи електронною поштою). Структуру ДБО насамперед формує система його елементів у типовій одиниці його змісту – у циклі виконання окремої довідки. Разовий бібліографічний запит зумовлює дії суб’єкта бібліографічних процесів – бібліографа (бібліотекаря, оператора інформаційно-пошукової системи (ІПС) – посередника між користувачем і джерелом пошукової інформації). Суб’єкт визначає предмет пошуку (конкретний бібліографічний опис необхідної інформації, факт або бібліометричні дані), формує пошуковий образ запиту, складає пошуковий припис, визначає стратегію, а потім здійснює пошук бібліографічної або фактографічної інформації. І в результаті видає відповідь, яка і є бібліографічною довідкою.

Бібліографічна довідка – відповідь на разовий запит, що містить бібліографічну або фактографічну інформацію, релевантну запиту, із зазначенням бібліографічних відомостей.

Залежно від інформаційної потреби користувача, його запиту, результатом може бути бібліографічний опис документа(ів), тематичний список літератури, уточнення місцезнаходження документа, фактографічна інформація.

Ініціатива (інформаційний запит) надходить від користувача. Відмова від надання послуги, як правило, дається на етапі приймання запиту відповідно до визначених принципів ДБО і системи координації .

Перенаправлення (переадресація) запиту непрофільного або вузькоспеціального в іншу бібліотеку, орган НТІ тощо, звісно, не враховується як виконана довідка, але фіксується в облікових документах. Від відмови відрізняється негативна відповідь (негативний результат), яка свідчить, що вторинні або первинні документи не містять релевантної запиту інформації чи відомостей, які розшукували.

У сучасному бібліографознавстві визначено такі основні типи довідок, що застосовуються в бібліотечній статистиці.
Адресна довідка – інформація про наявність або місцезнаходження документа(ів) у фондах конкретної бібліотеки, науково-інформаційного закладу. Адресний бібліографічний пошук – пошук даних щодо наявності або місцезнаходження документа в певному фонді. Адресна довідка містить інформацію про місце знаходження одного або декількох, об’єднаних у визначену єдність , документів.

Тематична довідка – бібліографічна довідка, яка містить перелік документів, релевантних тематичному запиту. Тематичною довідкою може бути будь-яка множина бібліографічних записів з предмета пошуку.

Тематичний бібліографічний пошук – пошук бібліографічної інформації  згідно з визначеною користувачем темою.

Уточнювальна довідка – встановлює або уточнює елементи бібліографічного опису , які відсутні або неточно наведені в запиті користувача. Уточнювальна довідка містить адекватну запиту інформацію щодо елементів бібліографічного опису, наводить точний бібліографічний опис документа (повний або скорочений). Уточнювальний бібліографічний пошук – пошук відсутніх та /або неточно наведених елементів бібліографічного опису документів.

Фактографічна довідка – відповідь на разовий запит користувача, що містить фактографічні відомості (хронологічні, біографічні,  топографічні, адресні, статистичні), конкретну інформацію про події , процеси, явища тощо з зазначенням джерела інформації.

Фактографічний пошук – інформаційний пошук, метою якого є встановлення фактичних відомостей будь-якого характеру. У загальному визначенні бібліографічний пошук – це процес ідентифікації документів за їх формальними або змістовими ознаками, що здійснюється на основі використання бібліографічних ресурсів і засобів.

До статистичних показників у бібліотеках включаються й інші типи довідок.

Орієнтуюча довідка – містить інформацію щодо репертуару послуг, режиму, засобів і умов бібліотечно-інформаційного обслуговування, напрямів діяльності і функцій структурних підрозділів, заходів, що проходять у бібліотеці тощо.

Бібліометрична довідка – це результат аналізу статистичних даних публікацій, який містить відомості про кількість цитувань (бібліографічних посилань) на документ, праці окремого автора (авторів, колективів), відображає публікаторську активність учених, установ (у межах окремої країни або в світовому вимірі); містить відомості про рейтинги наукових журналів тощо. На користь запровадження цього типу довідки свідчить досвід бібліотек із пошуку бібліометричних відомостей щодо окремих публікацій українських та зарубіжних вчених (кількість цитувань авторів, окремі наукові праці, показники (індекси) впливу журналів тощо) відповідно до разових запитів користувачів, який здійснюється як за друкованими бібліографічними джерелами, так і за бібліографічно-реферативними БД .

Бібліометрична довідка, безумовно, є окремим видом науково-дослідної продукції, а бібліографічно-інформаційна діяльність є видом евристичної діяльності в галузі бібліографії та ґрунтується на методах наукового аналізу та синтезу інформації .

При виконанні бібліометричних довідок бібліограф застосовує методи не лише статистичного , а й хронологічного, системного, структурного аналізу для визначення статистичних відомостей щодо обігу наукових публікацій за відповідний проміжок часу (пів року, рік, 5 –10, 20 років тощо), у наперед визначеному інформаційному колі системного знання за видами продукції (монографії, збірники, періодичні видання, що входять до певної БД). Неабиякі аналітичні здібності потрібні і для виключення самоцитування, неточних відомостей (однофамільців), і для формування пошукового припису (визначення варіантів транслітерації українських прізвищ) тощо, що, безперечно, й підкреслює складність такої роботи, і потребує визнання бібліометричної довідки як окремого типу.

Традиційний поділ довідок і консультацій на усні та письмові відображає форму відповіді. Найважливішою і найбільш поширеною формою ДБО є усна довідка, здійснювана шляхом безпосереднього спілкування читача і бібліографа (особисто або по телефону), у процесі якого читач уводить співробітника у свою проблематику, більш чітко визначає мету, завдання, хронологічні межі запиту, види необхідних документів тощо. Бібліограф рекомендує читачеві відповідні джерела інформації, знайомить з методикою роботи над ними. Застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій додає до них електронні довідки, які по суті є письмовими (або документально фіксованими), записаними на електронний носій інформації (гнучкий магнітний диск, компакт-диск, вінчестер або переданий користувачеві можливими каналами зв’язку (електронна пошта, сайт бібліотеки, SMS-повідомлення, спілкування в чаті тощо).

У зв’язку з широким застосуванням нових ІКТ стираються межі інформаційного пошуку та відмінність усних і письмових довідок. Нині для оцінки рівня ДБО в конкретній бібліотеці М. Ю. Нещерет пропонує поділяти довідки не за формою відповіді, а на внутрішні (надані читачам у стінах бібліотеки) і зовнішні (надані віддаленим користувачам). Внутрішні виконуються для читачів при безпосередньому контакті з ними, при їхньому особистому відвідуванні бібліотеки. Зовнішні довідки виконуються за запитами, які надходять за різними каналами зв’язку. Науковці виділяють два основні режими, в яких здійснюється ДБО – оперативний і продовжений. Оперативне ДБО виконується відразу після отримання запиту, звичайно при безпосередньому контакті з користувачем, синхронно.

Виконання усної довідки здійснюється оперативно в прямому контакті з читачем телефоном, в електронному форматі (чат, відео спілкування  тощо), а письмові (документально фіксовані), як правило більш трудомісткі, виконуються найчастіше за запитами директивних органів,  колективів, а також позаміських кореспондентів чи надаються як платні послуги. Нині довідки, що надаються бібліографом у чаті, деякі бібліографи також вважають усними.

Консультування під час чат-сесії передбачає інтерактивну, живу допомогу бібліографа. У режимі реального часу іде обмін текстовими повідомленнями. Проте, написання тексту відповіді в онлайновому режимі потребує більшого часу, аніж підтримка усного діалогу. До того ж ,  хоч у  цей час іде обмін невеликими повідомленнями, їх також необхідно писати, редагувати і перевіряти на правильність. Крім  того, сучасні програмні засоби дозволя ють зберігати протоколи чат-сесій, що автоматично переводить діалог користувач – бібліограф у документально фіксовану форму. Очевидно, це мішана форма. Онлайнові (асинхронні) довідки є документально фіксованими, представленими в електронній формі. Надання довідки у письмовій формі (або збереження результатів онлайнового пошуку, що здійснювався  разом із користувачем) підкреслює не лише необхідність збереження створеного за запитом інформаційного продукту, а й потребує високої якості послуги , що відповідає таким  критеріям, як точність, релевантність, достовірність, оперативність.

Усі типи довідок – і усних, і цифрових – мають свої переваги і недоліки, і доповнюють один одного. Однак ДБО не можна зводити до механічної сукупності окремих довідок, а слід розглядати в невпинному русі як динамічну систему, складниками якої є: контингент користувачів, поточні запити, довідково-бібліографічна служба, довідково-бібліографічні ресурси, технологія і управління.

Список використаної літератури:

1. Авдонина Н. А. ФВС: все о фонде выполненных справок / Н. А. Авдонина, Н. С. Масловская // Мир библиографии. - 2009. – № 1. - С. 29-31.
2. Авдонина Н. А. Фонд выполненных справок - важный элемент СБА / Н. А. Авдонина, Н. С. Масловская // Библиография. - 2008. – № 5. - С. 30-34 : рис.
3. Давыдова Н. Р. Справки: автоматизированное обслуживание / Н. Р. Давыдова // Мир библиографии. - 2000. – № 1. - С. 19-21.
4. Добко Т. В. Бібліографічна довідка в системі довідково-бібліографічного обслуговування : практ. посіб. / Т. В. Добко, М. А. Чиж, О. М. Василенко; наук. ред. В. М. Горовий ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - Київ : НБУ ім. В. І. Вернадського, 2004. - 90 с.
5. Добко Т. Платні довідково-бібліографічні послуги бібліотек: історія і сучасність / Т. Добко // Бібліотечний вісник. - 2013. - № 1. - С. 19-28. - Бібліогр. наприкінці ст.
6. Лога Т. Традиційне та дистанційне довідково-бібліографічне обслуговування в ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського / Т. Лога // Вісник Книжкової палати. - 2016. - № 11. - С. 14-18. - Бібліогр. наприкінці ст.
7. Масловская Н. С. Уточняющая справка - лидер в работе / Н. С. Масловская, Н. А. Авдонина // Мир библиографии. - 2009. – № 2. - С. 9-11 : табл.
8. Нещерет М. Ю. Виды ответов на запросы пользователей: учет в справочно-библиографическом обслуживании / М. Ю. Нещерет // Библиография. - 2009. – № 4. - С. 47-54. - Библиогр. в подстроч. примеч.