Іван Артемович Тимченко – вчений-правознавець у галузі теорії і практики конституційного права

Іван Артемович Тимченко – вчений-правознавець у галузі теорії і практики конституційного права

«Я виступаю за те, щоб Конституцію не тероризували,
за те, щоб політики не спекулювали на положеннях
Основного Закону, і не боролися, намагаючись перебрати
на себе якомога більше повноважень.
Є питання? Вирішуйте їх в рамках поточного законодавства».
І. А. Тимченко

Тимченко Іван Артемович – український правознавець, заслужений юрист України, академік Академії правових наук України народився  3 березня 1939 р. у с. Калинівське Покровського району Дніпропетровсь­кої області. Батько Артем Федотович і мати Оляна Миронівна працювали у колгоспі. Закін­чивши семирічну школу, Артем Іванович також працював у колгоспі на різних роботах. Як зазначав сам Іван Артемович, «працював в колгоспі «за старшого, куди пошлють»: був і причіплювачем, взимку на санях вивозив на поля гній, доглядав за телятами на фермі». Коли йому виповнилося 17 років, запросили у колгосп працювати помічником бухгалтера. Через рік вступив до Покровського училища механізації сільського господарства. Після закінчення працював трактористом, закінчив Мелітопольський сільськогосподарський тех­нікум і став механіком колгоспу.

Але в Івана Артемовича була мрія – отримати вищу освіту: «з довідника дізнався, що на юристів вчать в Київському, Львівському та Одеському університетах, а також в Харківському юридичному інституті. Але якщо вже їхати, то в столицю!». І наступною схо­динкою став юридичний факультет міжнародного права Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який він закінчив у 1967 р.
Першим місцем роботи з юридич­ного фаху по закінченні університету була редакція журналу «Радянське право» (нині – «Право України»), де Іван Артемович пропрацював стар­шим редактором п'ять років.
Цей період І. А. Тимченко згадує так: «довелося редагувати статті з питань адвокатури, колгоспного права, участі громадськості в боротьбі з правопорушеннями тощо. Статті з міжнародних питань перепадали рідко. А оскільки матеріали надходили в основному російською, були переклади на українську».

У 1971-1974 роках навчався в аспірантурі Інституту держави і права АН УРСР (нині – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України), а 1974 року захистив дисер­тацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Законодавча діяльність Української РСР у сфері державного управління». В Інституті обіймав посади молодшого наукового співробітника, вченого сек­ретаря Інституту, старшого наукового співробітника, завідувача лабора­торією.
У 1978 гоці вийшла монографія І. А. Тимченка «Законодавча діяльність союзних республік у сфері державного управління».
Багато часу Іван Артемович приділяв роботі над законопроектами. Першим із них був проект закону про охорону і використання пам'яток історії та культури. Навіть їздив до Москви, до Президії Верховної Ради СРСР, на консультування.

Був у складі робочої групи по підготовці проекту Закону про народну освіту. Паралельно розроблявся проект Закону про вищу освіту. З ЦК надійшла команда: об'єднати ці два проекти в один.
Робота над законопроектом була на громадських засадах. До того ж уже наступили часи перебудови, які «розкріпачили» й наукову думку. У 1989 році І. Я. Тимченко самостійно підготував проект закону – про вибори до місцевих рад по виборчих і територіальних виборчих округах.
Цей закон не було прийнято, але тодішній уряд підтримав ідею проведення експерименту в Черненській сільській раді. Верховна Рада затвердила Тимчасове положення про експериментальну модель управління територією Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (проект було підготовлено вдвох з В. Ворошиловим).

Потім було відповідне рішення виконкому Харківської обласної ради від 19.02.1990 р. Колгосп «Росію» розформували, а основні та оборотні кошти і матеріально-технічні ресурси колгоспу передали на баланс сільради. В. Ворошилов став його головою і в той же час очолив виконком, тобто, по суті, виконував функції сільського голови. Експеримент тривав 8 років.
З 1990 р. Іван Артемович працює помічником Голови Вер­ховної Ради України, з 1991 р. – керів­ник Юридичної служби Адміністрації Президента України, радник Прези­дента України, керівник Юридичного управління Адміністрації Президента України і Кабінету Мі­ністрів України, керівник Юридичного управління Адміністрації Президента України.
Увійшовши 1996 р. до складу Конституційного Суду України, І. А. Тим­ченко того ж року на спеціальному пле­нарному засіданні суду був обраний Головою Конституційного Суду Украї­ни на трирічний строк. Потому – суддя цього суду. Нині він – головний науко­вий співробітник Київського регіо­нального центру Академії правових наук України.

Науковий ступінь кандидата юри­дичних наук Івану Артемовичу було присвоєно у 1975 р., вчене звання старшого наукового співробітника – у 1987 р. У 1993 р. він обраний дійсним членом (академіком) Академії право­вих наук України. Заслужений юрист України з 1994 р.
У доробку І. А. Тимченка понад 80 наукових праць з питань політичної і державної влади, втілення принципів права в нормативно-правових актах, законодавчої діяльності парламенту у сфері державного управління, економічного районування та адміністра­тивно-територіального поділу, адміністративного права.
Низку наукових праць науковця і практика присвяче­но дослідженню проблемних питань конституційної реформи в Україні, конституційних прав і свобод людини та громадянина, в тому числі їхніх гарантій, конституційної юрисдикції у сфері захисту цих прав і свобод, зокре­ма ролі та місця в ньому Консти­туційного Суду України, серед яких монографії: "Законодавча діяльність союзних республік у сфері державного управління" (1978), "Економічне районування та адміністративно-територіальний поділ Української РСР" (1983), "Конституційні права та обов'язки радянських громадян" (1985, співав.), "Органи державної влади України" (2002, співав.).
І. А. Тимченко брав участь у підго­товці проекту Конституції України (був членом Конституційної Комісії України), законів про освіту, про мови в Українській РСР, про Консти­туційний Суд України (очолював роботу групи) та низки інших законо­проектів.
Особистий внесок Івана Артемови­ча Тимченка в організацію та розвиток юридичної науки, законодавства неза­лежної України, у становлення і діяльність новоутвореного органу кон­ституційної юрисдикції – Конституційного Суду України, є вагомим і набув визнання як всередині україн­ської держави, українського суспільст­ва, так і за їх межами. 

Конституційний Суд часів Івана Тимченка повернув Крим із мандрівок «у часі». У жовтні 1997 року Верховна Рада АРК прийняла закон, відповідно до якого вирішила звіряти годинники не з Києвом, а з Москвою, що розташовується в іншому часовому поясі. У 1998 році Конституційний Суд визнав ці зміни неконституційними та відновив на території Криму дію київського часу.
У 1998 році своїм рішенням суд вивів Фонд державного майна з підпорядкування Верховної Ради та визначив його як орган «з особливим статусом».
Того ж року Конституційний Суд визнав неконституційним запровадження платних послуг у державних лікарнях. Натомість у 1999 році скасував закон, що забороняв підвищувати комунальні тарифи та вартість проїзду в громадському транспорті.
З 1999 по 2004 роки Іван Артемович – суддя Конституційного Суду України, 2004-2008 рр. – завідувач наукової лабораторії, головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України.
З 2009 р. – головний науковий співробітник відділу науково-правових експертиз (нині – відділу зв'язків з державними органами і міжнародними організаціями Управління планування і координації правових досліджень) апарату президії Національної академії правових наук України (м. Київ).
Іван Артемович виростив двох синів. У вільний час полюбляє займатися городництвом, захоплюється риболовлею.
За вагомий особистий внесок у роз­виток державного будівництва, стано­влення   законодавства   та   конституційного судочинства суверенної України, за особистий внесок у пропа­ганду правових знань, високий професіоналізм та за особливі заслуги перед українським народом І. А. Тимченко відзначений високими держав­ними нагородами: орденом князя Яро­слава Мудрого V ступеня (1997 р.) та IV ступеня (2004 р.), Почесною грамо­тою Кабінету Міністрів України (2002 р.), Почесною грамотою Верховної Ради України (2003 р.), орденом Федеративної Республіки Німеччини «Великий Хрест за заслуги» (2006 р.),  відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016).
Нагородження Івана Артемовича орденом Федеративної Республіки Німеччини є міжнародним визнан­ням його діяльності на посаді судді Конституційного Суду України, Голо­ви Конституційного Суду України, визнанням його особливих заслуг перед Федеративною Республікою Німеччини в розбудові українсько-німецького співробітництва у право­вій галузі, зокрема в галузі консти­туційного права. 

У фондах нашої книгозбірні збереглися роботи вченого:

1. Анджiєвський В. С. Новое законодавство про адміністративні правопорушення / В. С. Анджiєвський, І. А. Тимченко. - К. : Політвидав України, 1987. - 107 c.
2. Тимченко И. А. Экономическое районирование и административно-территориальное деление союзной республики. / И. А. Тимченко. – К. : Політвидав України, 1983. – 96 с.
3. Тимченко І. А. Адміністративна відповідальність. / І. А. Тимченко. – К. : Політвидав України, 1977. – 64 с.
4. Тимченко І. Конституційна юстиція в Україні - становлення і розвиток / І. Тимченко // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 2/3. - С. 272-287.
5. Тимченко І. Конституційна реформа: усвідомлений обопільно розбрат чи об'єктивна необхідність / І. Тимченко // Право України. - 2008. - № 9. - С. 4-14. - Бібліогр. у кінці ст.
6. Тимченко І. Механізм конституційної юрисдикції в Україні: становлення і розвиток / І. Тимченко // Право України. - 2010. - № 6. - С. 12-25.
7. Тимченко І. Законодавча влада в Україні : інтерв’ю академіка І. Тимченка головному редакторові журналу «Право України, професору О. Святоцькому / І. Тимченко, О. Святоцький // Право України. – 2009. - № 11. – С. 81-91.

Література про нього:

1. Горбатенко В. П. Тимченко Іван Артемович / В. П. Горбатенко, М. П. Зяблюк. – С. 64-65 // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К. : Вид-во "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1998 - 2004. - Т. 6 : Т - Я. - 2004. - 768 с. : ілюстр.
2. 70-річний ювілей І. А. Тимченка // Право України. - 2009. - № 3. - С. 172-173. 
3. Ювілей академіка НАПрН України Івана Артемовича Тимченка : до 75-річчя від дня народження // Право України. – 2014. - № 3. - С.239-240.