Київські адвокати й правники – жертви комуністичного терору 1937-1941 рр.
Відбулася чергова пізнавальна зустріч у рамках проєкту «Вечори історії з Гончарівкою». Цього разу нашим гостем був Валерій Філімоніхін - учений секретар НІМЗ «Биківнянські могили», правник.
Пан Валерій зробив короткий екскурс в історію українського національного права, його розвитку упродовж минулих століть, а також зупинився на історії української адвокатури. Він показав значущий внесок адвокатів у розбудову Української держави: понад 22 відомих адвокати (серед них - М. Ткаченко, М. Порш, А. Левицький, С. Витвицький) очолили вищі органи влади молодої держави.
Пан Валерій розповів, що в радянській Україні нищення права розпочалося з репресій університетських професорів, представників класичних шкіл права. Апофеозом перероблення адвокатури на радянський лад стало фізичне знищення адвокатів у 1937-1938 рр.
Більш детально лектор розповів про долю декількох київських адвокатів – жертв сталінського масового терору 1937-1938 рр.
Марко Григорович Віленський - один з найвідоміших адвокатів Києва з дореволюційним досвідом роботи. Закінчив юридичний факультет Київського університету Св. Володимира, працював присяжним повіреним. Брав участь у багатьох гучних процесах того часу, зокрема, Кишинівському погромі 1903 року та справі М. Бейліса. Після окупації Києва більшовиками виїхав до Німеччини. Там познайомився з Володимиром Винниченком. Віленському сказали, що може повертатися до Києва, ніяких звинувачень йому пред’являти радянська влада не буде. Та в 1929 р. його заарештовують, звинувачують в тому, що продавав секретну інформацію в Німеччину. Міру запобіжного заходу тоді йому змінили з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Вдруге заарештований у 1937-му як німецький шпигун і розстріляний у підвалі колишнього Жовтневого палацу. Похований в одній із братських могил на території спецділянки НКВС УРСР у Биківнянському лісі.
Федір Іванович Крижанівський – київський адвокат, професор права, заступник голови Української Центральної Ради. Присяжний повірений з дореволюційним досвідом. Один із засновників Центральної Ради, головував на її засіданнях, керував правничою комісією Коопцентру. Був лідером кооперативного руху, головою ради «Українбанку», який профінансував створення Товариства «Українфільм», «Молодого театру» і «Вільного театру». Уперше заарештований у 1931 р. і звинувачений в контрреволюційній діяльності. Жодних речових доказів у справі не було, тому його звільнили із забороною проживання в обласних центрах на три роки. Вдруге заарештований в 1938 року і звинувачений у членстві в націоналістичній організації. Постановою трійки засуджений до розстрілу. Похований у Биківні.
Арнольд-Едуард Германович Кристер – київський адвокат, учений-правознавець, один з найвідоміших теоретиків цивільного права. Народився у родині відомого київського купця Едмунда Кристера і був онуком засновника садівницького господарства Вільгельма Кристера, на честь якого названа місцевість у Києві – Кристерова гірка.
А. Кристер закінчив юридичний факультет університету Св. Володимира і продовжив навчатися у Бернському та Тюбінгенському університетах. У 1922 р. очолив Комісію з виучування звичаєвого права та секцію з цивільного права Всеукраїнської академії наук. Одночасно в 1920-х рр. працював на різних посадах у Київському інституті народного господарства: професор, декан правничого факультету, проректор навчальної частини. 1927-1930 рр. активно працює з академіком М.С. Грушевським. Посилюються репресії, і Кристер пішов з інституту та академії наук. Заарештували в 1937 році. В обвинувачувальному вироку написали, що він одночасно був учасником антирадянської української націоналістичної організації й агентом німецької розвідки. Засудили до смертної кари, а наступного дня виконали вирок. Похований у Биківні.
Микола Юлійович Кеніґсфест – голова київської гільдії юристів, німець за національністю. Розбиралися рішення сьомого конгресу Комінтерну і в Миколи Юлійовича запитали про його відношення до німецького фашизму, на що він відповів: «Якби не було більшовизму, то не було б фашизму». Його викликали на містком, провели бесіду. А коли він пізніше повторив ці ж слова, його заарештували і розстріляли.
Пан Валерій розповів також про юристів серед жертв Катинської трагедії (громадян Другої Речі Посполитої), похованих на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили. Встановлено імена понад 130 докторів права, адвокатів, юристів (серед них - семеро етнічних українців, зокрема С. Андрущишин, І. Винниченко, М. Маслов, О. Гординський та ін.). Серед 11 тисяч в’язнів, які були захоплені передовими загонами радянської армії, що зайшла в Польщу, були представники творчої еліти, політики, державні діячі. Вони були розділені на кілька груп. Розстрілювали їх в Києві, Мінську, Харкові та Херсоні (!).
Більш детально пан Валерій розповів про долю Миколи Маслова - адвоката, українського громадського діяча і політика, сенатора ІІ Речі Посполитої. Кар’єру адвоката розпочав у Петербурзі, а продовжив у Луцьку.
У 1930-1938 роках Микола Маслов обирався сенатором Другої Речі Посполитої. Восени 1939 року його заарештували чекісти, утримували в Луцькій тюрмі НКВС. Після перевезення з Луцької тюрми до Києва, у квітні чи травні 1940 року Миколу Маслова розстріляли.
Похований на польській частині Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років, що знаходиться на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили. Ім’я Маслова знаходиться на дошці пошани в Польщі.
Пан Валерій написав книгу «Київська адвокатура на зламі епох: витоки, долі, репресії». Монографія присвячена процесу розвитку адвокатури Києва та Київщини з другої половини ХІХ століття і до Другої світової війни, тобто - від початку свого законодавчого оформлення відповідно до Судової реформи 1864 року і до фізичного знищення адвокатури у період Великого терору 1937-1938 рр.
Наприкінці зустрічі Валерій Філімоніхін зазначив, що науковці Заповідника продовжують свою дослідницьку та популяризаторську діяльність, у тому числі з відкриття невідомих прізвищ жертв сталінського терору з Биківнянського мартиролога.
Скільки ж ще «білих» плям в нашій українській історії, про які ми нічого не знали? Завдяки таким лекція українці зможуть більше дізнаватися про свою історію, хоча й досить трагічну.
