Мовно-поетичні лелітки «Осінь у поезії»
Традиційно в останню п’ятницю місяця відбулася чергова зустріч учасників літературного проєкту «Мовно-поетичні лелітки», присвячена одній з наймальовничіших і найбільш натхненних пір року – осені.
Під час заходу учасники заглибилися у світ осінньої поезії, аналізуючи як класичні твори Лесі Українки, Володимира Сосюри, Максима Рильського, Ліни Костенко, Анатолія Кичинського, Анатолія Качана, так і сучасну поезію Мар’яни Савки, Людмили Галінської, Любові Долик, Ольги Канцедал, Лесі Гук, в яких осінь постає у всій своїй різноманітності – від золотої пори до меланхолійних настроїв.
Учасники обговорювали різні образи осені, які використовують поети: «Дивні хороводи із дощів… осінь вже скидає позолоту, кличе парасолі і плащі»; «осінь задощить по ранах сивими сльозами», «Сміється небо синіми очима, завмерло в лузі пишноцвіття трав», «як симфонія, звучить врочисто, як оркестр, що грає в сотні рук»; «тихо мрія в вирій відлітає, сумно покидає рідний край» тощо, та висловлювали свої враження від прочитаного. Виразно читали й вірші про осінь своїх улюблених авторів.
Особливу увагу було приділено творчому самовираженню. Кожен із учасників мав можливість створити власну замальовку за допомогою методу фрірайтингу на тему «Осінь», втіливши свої унікальні бачення осінніх пейзажів, настроїв та відчуттів. Крім того, учасники спробували свої сили у складанні сенканів – п'ятирядкових віршів, які лаконічно відображають суть обраного поняття. Кожен із сенканів вийшов дуже змістовний і неповторний.
Осінь – це не просто пора року, це цілий світ емоцій та вражень, які кожен з нас переживає по-своєму. Під час наших зустрічей ми намагаємося не лише вивчати поезію, а й розвивати власний творчий потенціал, вчитися бачити красу навколишнього світу та виражати її за допомогою слова.
Проєкт «Мовно-поетичні лелітки» продовжує надихати друзів Гончарівки на творчість, розкривати красу української мови та закохувати в українську літературу.
