290 років від часу заснування Нової Січі, останньої Запорізької Січі (1734)

Упродовж двох з половиною століть існування Запорізької Січі вона сім разів змінювала своє місцезнаходження. 290 років тому запорожці заснували неподалік теперішнього міста Нікополя Нову Січ. А через 41 рік вона була зруйнована російською армією.

Царський уряд, зважаючи на необхідність охорони південних кордонів, змушений був миритись з існуванням Січі. Перехід кошового отамана К. Гордієнка і його прихільників разом з І. Мазепою на бік Карла ХІІ було використано Петром І як привід для ліквідації Запорозької Січі.

На прохання гетьмана Д. Апостола у 1734 р. імператриця Анна Іоанівна дозволила запорожцям заснувати Нову Січ. Було укладено договір між царським урядом і запорожцями на зразок гетьманських статей, за яким Січі поверталися всі землі і підтверджувалася її автономія. За несення військової служби запорожцям виплачувалось 20 тис. крб. щорічно. У подальших російсько-турецьких війнах запорожці воювали так добре, що імператриця Катерина ІІ осипала їх похвалами й нагородами.

Нова січ – остання із Запорозьких Січей, що існувала на українських землях у 1734-1775 роках, відома також як Підпільненська. Покровська, Краснокутівська. Після знищення за наказом Петра І у 1709 році, Запорізької Січі (так званої Старої або Чортомлинської Січі), значна частина козаків, рятуючись від переслідувань царського уряду, змушена була переселитися у татарські володіння. Там ними були засновані Олешківська Січ та Кам'янська Січ.

Важке економічне становище, переслідування з боку татар, змушували запорожців клопотати перед російським урядом про дозвіл на повернення в  Україну. У зв'язку з необхідністю зміцнення південних кордонів Російської імперії, такий дозвіл козаки отримали. Для заснування Нової Січі було обрано місце, розташоване за 5 км від Старої Січі, на березі р. Підпільної (притока Дніпра). Тут було збудовано укріплення з високим земляним валом, вежами та ровом. Читати далі.