«Обступи мене, ліс! Я тихо з тобою побуду…»: засідання клубу «Дивослово»

Про красу матінки-природи сказано чимало. Протягом століть її оспівували, возвеличували та увічнювали митці, майстри слова та пензля.

Скільки вже пісень присвячено мальовничості українських краєвидів, скільки написано про їх квітучість, скільки мелодій покладено на солов'їну мову та скільки ще не сказано… Завдяки неймовірному таланту та крилатості душі українські письменники змогли відкрити суспільству очі на чарівність буденності та пробудити в ньому потяг до прекрасного. Треба самим плекати в собі це, бо природу неможливо побачити очима, її можна лише зрозуміти розумом і відчути серцем. Саме тому засідання клубу «Дивослово» було присвячене темі «Природа у творах класиків української літератури».

Під час зустрічі звучали найкращі зразки поезій та прозових творів таких майстрів українського слова, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Вороний, Максим Рильський, Павло Тичина, Олександр Довженко, Ліна Костенко, Дмитро Павличко. Учасники клубу ділилися враженнями, який вплив на них справляє український степ, ліс, гори, Дніпро, море… А також роздумували про те, що означає любити природу, яка відповідальність за її збереження лежить на кожному з нас.

З великим захопленням присутні спробували себе в ролі майстрів слова, добираючи епітети та порівняння до картини Надії Старовойтової «Гуцульська осінь».

А ви хочете навчитися любити природу так, як це вміють митці?

Мене ізмалку люблять всі дерева,
і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: «Здрастуй!» – крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
                                                  Ліна Костенко.

Лілія Віжічаніна,
кураторка клубу «Дивослово»