«Різноголосся планети: єдність у різноманітті»: святковий онлайн-захід до Міжнародного дня рідної мови
Напередодні Міжнародного дня рідної мови Гончарівка зібрала своїх друзів на врочистий онлайн-захід «Різноголосся планети: єдність у різноманітті».
Зустріч об’єднала бібліотекарів, педагогічних працівників, старшокласників та всіх охочих навколо змістовної розмови про силу слова, національну ідентичність і мовне розмаїття людства.
Учасники дізналися, що у світі існує близько 2700 мов та понад 7000 діалектів, що кожні два тижні людство втрачає одну мову, а понад 200 мов уже вважаються повністю вимерлими. Особливе зацікавлення викликали мовні рекорди: понад 800 мов у Папуа-Новій Гвінеї, більш ніж 50 способів сказати «я» в Японії, постійне оновлення словника англійської мови як приклад живого розвитку мовної системи.
Інтерактивною та водночас захопливою частиною події стало завдання відгадувати різні мови на слух. Присутні мали змогу перевірити власну ерудицію, уважність і мовну інтуїцію, слухаючи фрагменти звучання різних мов світу та визначаючи їх за характерними фонетичними особливостями. Це завдання додало заходу особливої динаміки.
Найтеплішою частиною зустрічі стала розмова про українську мову – її милозвучність, гнучкість і багатство виражальних засобів.
Учасники аналізували засоби милозвучності української мови; розгадували мовні загадки; говорили про нові сенси окремих слів; згадували українських поетів як символів боротьби за свободу й національну гідність.
Особливої ваги заходу додав виступ Лейлі Джаксім – представниці кримськотатарського народу. У своїй змістовній доповіді вона висвітлила історію та сучасний стан кримськотатарської мови, акцентувавши на важливості її збереження та розвитку в умовах сьогодення. Спікерка зазначила, що українська мова має понад 4000 запозичень із тюркських мов, що є переконливим свідченням багатовікових культурних контактів та взаємного впливу народів.
Лейля Джаксім навела приклади таких запозичень, пояснила їхнє походження та значення, а також запропонувала присутнім послухати відому українську народну пісню «А мій милий вареничків хоче» кримськотатарською мовою. Цей момент став символом духовної єдності, взаємоповаги та культурного діалогу, коли знайома мелодія зазвучала в новому мовному обрамленні, зберігши свою емоційну щирість.
Захід переконливо засвідчив, що мова – це не лише засіб спілкування, а й фундамент національної пам’яті, інструмент формування світогляду та місток між поколіннями. Урочиста атмосфера події, активність учасників і глибина порушених тем підкреслили важливість плекання рідної мови та шанобливого ставлення до мовного різноманіття світу.
