Антонич Богдан-Ігор. Книжка

                       Антонич Богдан-Ігор

         Книжка

Оце вони: одна в обгортці сірій,
а інша чепурненька, наче пава.
І різний зміст: ця щира,
                        повна віри
і серця повна, писана горінням,
і кров’ю писана, а та важка
надумою і правд насінням,
хоча не раз буває і така,
що в гарний одяг…
вбрала зміст лукавий.
Чи журишся, радієш, чи то мрієш
про краще Завтра,
                            чи шукаєш слова
науки у непевності й незнанні,
чи слів потіхи у журбі й ваганні,
чи теж, коли переливається
                             по вінця
снага юнацька, буйна, молода,

Чи журишся, радієш,
                               чи то мариш –
це завжди вірний, помогти
                               готовий,
наш друг, це наша радість,
                               це товариш
хвилин дозвілля і хвилин труда.
Побудник, недокучний,
                              що з дрімоти
нас кличе, соннощі
                              й нудьгу зганяє;
це лік на ялове неробство наше
і на ледачість нашу, на турботи;
це лік, але й – суддя,
                             що нас картає.
Це теж скарбниця,
                          що у ній складаєм
не мій, не твій, а – скарб
                           усіх нас спільний:
горіння, прямування,
                               волю збірну
збірноти, що в ній суджено
                          нам жити,
народу мудрість і
                           натхнення квіти.

Це теж скарбниця, що у ній знаходим
по наших предках спадок
                               віри й праці.
Це теж посол, що нас
                              охоче вводить
у тереми надбання інших націй..

(Поема написана з приводу "Свята книжки" в 1936 році)