Головна Наші публікації: ЕБ Пам'ятки читачеві Свято дитинства: історія та традиції

Свято дитинства: історія та традиції

Свято дитинства: історія та традиції
(до Міжнародного дня захисту дітей)

(пам’ятка читачеві)

Шановні читачі!

Щорічно 1 червня в Україні та по всьому світу відзначається Міжнародний день захисту прав дітей.
Питання про необхідність регулювання прав дітей виникло порівняно недавно. Роль у цьому зіграли і наслідки Першої світової війни щодо цивільного населення, і зростаючий інтерес до проблеми захисту дітей у більшості країн Європи та Північної Америки.

У 1919 році Лігою Націй було створено Комітет дитячого благополуччя. Комітет займався розробкою заходів, які необхідно було прийняти по відношенню до безпритульних дітей, рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми та проституції неповнолітніх. У 1924 році за пропозицією Міжнародного союзу порятунку дітей у Женеві Лігою Націй була прийнята Декларація прав дитини.
Декларація стала першим міжнародно-правовим документом у сфері охорони прав та інтересів дитини і вперше сформулювала цілі та принципи захисту прав дитини. Але, на жаль, декларація не змогла згуртувати держави для міжнародного співробітництва у цій галузі, головним чином через відсутність єдиних принципів взаємодії та механізмів реалізації норм.

Як складова частина захисту прав людини система міжнародного захисту прав дитини склалася тільки після Другої світової війни в рамках Організації Об’єднаних Націй, одним з основоположних принципів якої було проголошення поваги до прав і свобод людини без будь-якої дискримінації.

Цей принцип було закріплено в преамбулі Статуту цієї організації.
У 1948 році ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини, в якій зазначалося, що діти повинні бути об’єктом особливого нагляду та допомоги, а у 1959 році було затверджено Декларацію прав дитини.
Декларація прав дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву владу й уряд визнати викладені в ній права і свободи й дотримуватися їх. Однак декларація – не зобов’язує, не має певної обов’язкової сили, це лише рекомендація.

У 1979-1989 рр. розробляється Конвенція ООН про права дитини. 20 листопада 1989 року Конвенція була прийнята. 26 січня 1990 року, в день відкриття її для підписання, її підписала 61 країна.
Конвенція – документ високого міжнародного рівня, який має велику обов’язкову силу для тих держав, які його ратифікували. Необхідність охороняти дитину також була передбачена у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., документах спеціалізованих установ ООН тощо. Основним правовим принципом захисту дітей є рівність прав усіх дітей.

У ст. 1 Декларації прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелічені в Декларації права повинні визнаватися за усіма дітьми, без будь-яких винятків та обмежень. Особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав, щоб були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і повноцінного розвитку дітей. Якнайкраще забезпечення інтересів і потреб дитини – ось головний пріоритет у захисті прав дитини.

«Світовою конституцією прав дитини» називають Конвенцію про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З тих пір Конвенцію ратифікували уряди всіх країн, за винятком Сомалі та Сполучених Штатів Америки. Норми цієї конвенції діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Ратифікація Конвенції означає, що уряди беруть на себе зобов’язання забезпечити дитині зростання у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякісної освіти та охорони здоров’я, а також високий рівень життя. Це означає, що уряди зголошуються захищати дітей від дискримінації, сексуальної та комерційної експлуатації та насильства, і особливо піклуватися про дітей-сиріт та біженців.
Конвенція про права дитини складається з трьох частин та п’ятдесяти чотирьох статей, основними положеннями яких є: 

  • кожна дитина має невід’ємне право на життя (ст. 6);
  • обов’язкова реєстрація дитини після народження (ст. 7); 
  • забезпечення індивідуальності дитини (ст. 8); 
  • право на вільне висловлення поглядів (ст. 12) та думок (ст. 13); 
  • право дитини на свободу думки, совісті та релігії (ст. 14);
  • захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації за допомогою необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів (ст. 14); 
  • право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ст. 19);  право дитини на освіту (ст. 28); 
  • право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31); 
  • право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи (ст. 32) [2].

У рамках Конвенції про права дитини 1989 р. було утворено спеціальний міжнародний орган, що здійснює контроль за додержанням прав дитини – Комітет з прав дитини. Усі держави-учасники Конвенції зобов’язані періодично подавати Комітету звіти про проведені ними заходи щодо забезпечення прав дитини.
Не менш важливими у сфері захисту прав дитини стали такі міжнародно-правові акти: Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Україною 17 липня 1997 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.), ратифікований Україною 19 жовтня 1973 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.), ратифікований Україною також 19 жовтня 1973 р.; Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.), ратифікована Україною 24 грудня 1980 р.; Декларація про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей (1986 р.), та низка інших, не менш значущих нормативних документів.

День захисту дітей має на меті захистити інтереси маленьких мешканців нашої планети, які піддаються різного роду небезпекам і потерпають через недбалість дорослих. 
Свято 1 червня – це час проведення різноманітних благодійних акцій для мам та дітей з подарунками та сюрпризами, спрямованих на поліпшення умов життя дітей та охорону їхніх інтересів.
Варто відзначити, що 1 червня – це не єдиний день, присвячений дітям. Крім нього світове співтовариство відзначає Всесвітній день дитини (20 листопада), Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії (4 червня) і День захисту дітей Африки (16 червня).

Список рекомендованої літератури:

  1. Волинець Л. С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи / Л. С. Волинець ; ред. Т. М. Тележенко. – К. : Логос, 2000. – 74 c : ілюстр., табл.
  2. Грукач В. О. Історія охорони материнства та дитинства: соціально-правовий аспект / В. О. Грукач // Молодий вчений. – 2017. – № 9.1 спец. вип. – С. 42-45.
  3. Коваль О. Мої і твої права : правовий КВК / О. Коваль, Г. Баклан // Історія України. Сер., Шкільний світ. – 2017. – № 20. – С. 11-16. – Вкладка.
  4. Коломоєць Н. Повноваження освітнього омбудсмена у сфері захисту прав дитини / Н. Коломоєць // Підприємництво, господарство і право. – 2018. – № 6. – С. 173-176.
  5. Міжнародне законодавство у сфері прав дитини. / Дит. фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Європ. Коміс. ; ред. Олена Трощинська ; ілюстр. Євгенії Гапчинської. – К. : Версо-04, 2006. – 170 с.

Укладач:  Т.С. Федько
Відповідальна за випуск:   Л.В. Неділько

Календар подій

       1
2 3 4567 8
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031