Творчий вечір Ганни Осадко
Лютнева зустріч в рамках нашого онлайн-проєкту «Мовно-поетичні лелітки» вийшла напрочуд теплою та душевною. Цього разу до нас на гостину завітала надзвичайно творча та обдарована жінка – Ганна Осадко, відома українська письменниця та художниця, ілюстраторка книг, авторка низки збірок поезії та малої прози, а також дитячих книг.
Пані Ганна розповіла присутнім, що спочатку почала писати вірші для своїх дітей у садочок, а потім стала їх видавати окремою книжкою. Через три місяці після загибелі чоловіка Олександа на фронті вона написала книжку «Дубочок з війни». Це був її спосіб говорити про свою втрату. Пані Ганна каже, що в книзі багато обіймів, родинної любові, сміливості, внутрішньої боротьби та надії на Перемогу. «Дубочок з війни» про те, як створити родинне коло, як вивести себе та дитину з безмірного горя до острівця любові.
Пані Ганна розповіла присутнім і про інші свої книги. «Чарівний глечик» – про Трипіллля, він поєднав минуле і майбутнє, правду і вигадку. А от у казці «Панґолін шукає любов» поєдналися питання самотності та екологічні проблеми.
До дитячої книги «Пластилінові загадки» пані Ганна окрім тексту ще й створила чудові пластилінові ілюстрації.
У збірці поезій «Лаванда & Розмарин: Поетично-кулінарний арт-бук» вірші поєдналися зі смачними рецептами та, звісно, ілюстраціями.
Книжечка «Котячі мрії» була написана за один вечір під готові ілюстрації. Кожен віршик – це маленька історія, доповнена чудовими малюнками.
Згадала авторка і про інші збірки поезії, зокрема, про «Та, що перевертає пінгвінів», «Знаки приватної пунктуації», «Сарматське море», «Жити просто».
Ще пані Ганна написала дорослу книгу «Сім цукерок із Гайдельберга», де знайшли відображення її спостереження за цим прекрасним містом і спогади про своє минуле в Україні, а саме про мирне життя і про свого загиблого чоловіка. Увійшли сім оповідань про найтепліші спогади. За сприяння відділу культури в Гайдельберзі цю книгу перекладено німецькою мовою.
Пані Ганна розповіла, що проілюструвала понад 70 книжок в різних техніках, а ще робить мотанки, працює зі шкірою, вовною, розмальовує тарілки, проводить майстер-класи для дітей і дорослих та мріє після закінчення війни в рідному селі створити майстерню та ліпити з глини.
А ще після загибелі чоловіка вона опублікувала збірку його оповідань та новел під назвою «Жити не можна померти» та передала її його побратимам.
Пані Ганна читала вірші зі своїх збірок. Це були як сумні вірші про війну, втрату, так і життєствердні та веселі. У ці похмурі дні присутні наповнювалися світлом та зцілювалися силою українського слова!
Щиро дякуємо пані Ганні за чудову зустріч, за творчість у всіх її проявах! Це дуже надихає!
Бажаємо Вам творчої наснаги. Такі жінки є прикладом для багатьох українок! Сподіваємося, що наступні зустрічі відбуватимуться в мирній Україні і в мирному Херсоні.
