«У вимірі книги й пам’яті»: літературно-бібліографічні студії
18 серпня відбулася надзвичайно важлива для культурної спільноти Херсонщини подія: після чотирирічної перерви знову відновили роботу літературно-бібліографічні студії. Востаннє захід відбувся у стінах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара у 2021 році та мав змішаний формат.
Цьогорічні студії стали особливими ще й тому, що виповнюється 15 років від часу їх заснування. Упродовж цього періоду вони перетворилися з професійного об’єднання бібліографів на відкритий майданчик для всіх, хто цікавиться українською літературою, історією, культурою та книгою.
На початку зустрічі з вітальним словом виступила Тетяна Сватула, заступниця директора з наукової роботи Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара. Вона наголосила на важливості відновлення студій та зазначила, що за 15 років вони стали помітною складовою культурно-просвітницького життя бібліотеки.
Важливу роль у розвитку студій відіграла Ольга Лянсберг, колишня завідувачка відділу бібліографії Гончарівки. Саме вона свого часу розширила формат об’єднання бібліографів, який спочатку був орієнтований переважно на вузьке коло фахівців. Завдяки цьому студії стали цікавими широкому загалу – поціновувачам української літератури, історії та культури, усім, хто любить і цінує книгу.
Продовжила програму Лілія Віжічаніна, завідувачка відділу наукової інформації та бібліографії, з доповіддю «Бібліографія в цифровому вимірі: сучасні виклики, проєкти та контент сайту “Віртуальний бібліограф”». Вона розповіла про історію створення та розвиток сайту «Віртуальний бібліограф», який працює з 2011 року. За цей час ресурс суттєво розширився, наповнився різноманітною інформацією та став важливою частиною цифрового представництва бібліотеки. Особливо активно сайт розвивається в умовах повномасштабної війни. Попри всі виклики, бібліографічна робота продовжилася в нових форматах.
Сьогодні на сайті представлена інформація про засідання тематичних клубів, бібліографічні матеріали, різноманітні проєкти, а також відеоархів зустрічей. Таким чином, цифровий простір допомагає зберігати напрацювання бібліотеки та робити їх доступними для читачів незалежно від місця перебування.
Окремою важливою темою зустрічі стала постать Дніпрової Чайки. Вікторія Мусійко, заступниця директора з наукової роботи Херсонського обласного краєзнавчого музею, представила доповідь «“В душі моїй живая сила”: до 165-річчя від народження Дніпрової Чайки».
Дослідниця детально розповіла про життєвий шлях письменниці, зокрема херсонський період, її літературну діяльність та внесок у розвиток української культури. Перед слухачами постала молода Людмила Василевська-Березіна – справжнє ім’я Дніпрової Чайки, людина, яка понад усе любила наш край.
Для письменниці Херсонщина не була ані місцем заслання, ані просто робочим майданчиком. Вона була її стихією, джерелом натхнення та невід’ємною частиною особистого світу. Під час виступу пролунали спогади та свідчення, які допомогли по-новому відчути зв’язок письменниці з Херсонщиною.
Порушив тему дослідження спадщини Дніпрової Чайки й Іван Васильович Немченко, який звернув увагу на плутанину з фотографіями дітей письменниці. Дослідник зазначив, що має чимало публікацій, присвячених її творчості. Ознайомитися з ними можна, зокрема, на сторінках журналу «Вісник Таврійської фундації».
Надзвичайно жваву дискусію викликала презентація книги Рустама Гаджієва, мовознавця, дослідника, письменника та популяризатора лінгвістики, «Останнє слово. Світ мов, що зникають», яка побачила світ у 2026 році.
Автор запропонував слухачам замислитися над тим, чому одні мови зникають, тоді як інші повертаються до життя, і як окрема людська історія може вплинути на долю цілого мовного середовища. За словами дослідника, нині у світі кожні два тижні зникає одна мова.
Серед чинників, що впливають на зникнення мов, Рустам Гаджієв назвав трагічні обставини, пов’язані з катастрофами, ставленнєві чинники, коли носії поступово відмовляються від рідної мови через негативне ставлення до неї, історичні та політичні процеси, зокрема колонізацію й територіальні конфлікти, а також економічні та репресивні чинники.
Присутні здійснили захопливу мандрівку світами, де мова – це не просто засіб спілкування, а відображення культури, способу мислення та історії цілих народів. Доповідь викликала чимало запитань і стала приводом для жвавої розмови про суржик і діалектизми, мовну ідентичність та психологічні наслідки відмови людини від рідної мови.
Ще однією важливою подією стала презентація бібліографічного покажчика «Не треба слів. Хай буде тільки діло…»: до 120-річчя Олени Теліги, яку провела Ірина Негрейчук, головна бібліографка Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.
Фахівці книгозбірні зібрали величезний масив матеріалів про Олену Телігу – поетесу, публіцистку, громадську діячку та учасницю українського національного руху, ім’я якої за радянських часів замовчувалося.
Попри те, що творчий доробок Олени Теліги кількісно невеликий – 16 публіцистичних творів і 38 поетичних, – її літературна та громадська спадщина має значну вагу для української культури. У покажчику зібрано відомості про публікації творів поетеси в окремих виданнях, періодиці, колективних збірниках і навіть маловідомих газетах. Поруч із добре знаними сучасному читачеві хрестоматійними виданнями представлені рідкісні публікації української діаспори.
Окрему цінність становлять бібліографія публіцистики, промов, текстів до музичних творів та епістолярної спадщини Олени Теліги. Видання охоплює матеріали за 1928–2026 роки, а також містить висловлювання діячів культури про поетесу й покажчики праць, присвячених її життю та творчості.
У покажчику відображено й сучасні форми вшанування Олени Теліги: встановлення хреста та пам’ятника в Бабиному Яру, проведення літературних акцій, публікації в інтернеті та відеоматеріали.
Важливе місце у програмі студій посіла історія кримськотатарського жіночого руху. Наталія Малиновська, кандидатка політичних наук, доцентка факультету соціальних наук, академічна директорка магістерської програми «Публічна політика та врядування» Київської школи економіки, розповіла про Шефіку Ґаспринську – жінку, яка творила історію Криму.
Шефіка Ґаспринська була однією з ініціаторок кримськотатарського жіночого руху на зламі ХІХ–ХХ століть, який став унікальним явищем в ісламському світі. Політична та громадська діячка, редакторка першого мусульманського жіночого журналу «Алем-і Нісван», вона залишила значний слід в історії Криму та кримськотатарського народу.
Її ім’я пов’язане з активною громадською діяльністю: Шефіка Ґаспринська була лідеркою кримськотатарського жіночого руху, заступницею голови Центрального комітету мусульманських жінок у Криму та директоркою Сімферопольської педагогічної школи. У 1917 році її обрали делегаткою першого Курултаю кримськотатарського народу, де вона стала єдиною жінкою в президії.
Життєвий шлях Шефіки Ґаспринської пролягав через три держави. Вона народилася та сформувалася як особистість у Криму, згодом одружилася з азербайджанським національним лідером, а після встановлення радянської влади переїхала до Туреччини, де прожила решту життя.
Сьогодні в Туреччині видають книжки про Шефіку Ґаспринську та зберігають її архів – статті, листи, щоденники. Пам’ять про неї жива й в Азербайджані. В Україні ж її спадщина та внесок у розвиток кримськотатарського жіночого руху лише починають отримувати належну увагу дослідників.
Продовжила кримськотатарську тематику Світлана Каюк, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Вона презентувала книгу «Загублений світ мусульман: інтелектуальна провокація Ісмаїла Ґаспринського», присвячену 175-річчю від дня народження видатного просвітника.
Під час презентації дослідниця розповіла про постать Ісмаїла Ґаспринського – кримськотатарського інтелектуала, видавця, педагога та реформатора, який наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття став одним із провідних представників мусульманського просвітницького руху. Особливу увагу було приділено його ідеям модернізації освіти, розвитку культури, преси та формуванню нової інтелектуальної еліти мусульманського світу.
За словами Світлани Каюк, книга пропонує по-новому поглянути на спадщину Ґаспринського та зрозуміти значення його ідей у ширшому історичному й культурному контексті. Авторка також наголосила на актуальності його інтелектуальної спадщини сьогодні, адже порушені ним питання освіти, культурної самоідентифікації, взаємодії різних культур і збереження історичної пам’яті залишаються важливими й у сучасному суспільстві.
Презентація стала нагодою не лише познайомитися з новим дослідженням, а й глибше осмислити історію та культуру кримських татар, роль Ісмаїла Ґаспринського у розвитку українського й кримськотатарського інтелектуального простору та значення його спадщини для сучасності.
Ще одна надзвичайно цікава доповідь – «Алім – кримський герой: від народної легенди до кіно- та літературної класики», присвячена 210-річчю від дня народження кримськотатарського героя та 100-річчю фільму «Алім», – належала Лейлі Джаксім, дослідниці та популяризаторці кримськотатарської історії та культури. Учасники студій мали можливість простежити, як образ народного героя трансформувався у фольклорі, літературі та кінематографі.
Завершила програму Ірина Садула, вчителька, дослідниця та письменниця, яка представила тему «Михайло Слабошпицький: у вимірах слова, пам’яті й національної культури»: до 80-річчя від дня народження. Її змістовний та емоційний виступ став нагодою згадати постать одного з помітних українських письменників, літературознавців, публіцистів і громадських діячів та осмислити його внесок у збереження й розвиток національної культурної пам’яті.
Таким чином, цьогорічні літературно-бібліографічні студії стали не просто поверненням до започаткованої 15 років тому традиції. Це було повернення живого інтелектуального діалогу, у якому бібліографія поєдналася з літературою, історією, мовознавством, краєзнавством та осмисленням української національної пам’яті.
Особливо символічно, що студії відновилися саме в час, коли Херсонщина продовжує переживати важкі випробування війною. Попри втрати, вимушене розпорошення колективу та відсутність можливості працювати у звичному форматі, культурна й наукова робота триває. Книги, бібліографічні дослідження, історичні постаті та пам’ять про минуле стають тим простором, який об’єднує людей і допомагає зберігати українську ідентичність. Особливо цінно було бачити на зустрічі колег із Високопільської, Великоолександрівської, Борозенської та Херсонської територіальних громад.
Відновлення літературно-бібліографічних студій засвідчило: традиція не переривається. Вона змінюється, набуває нових форматів, переходить у цифровий простір, але залишається потрібною – усім, хто читає, досліджує, пам’ятає та творить українську культуру.
Щиро дякуємо всім гостям, доповідачам, дослідникам, бібліографам та учасникам літературно-бібліографічних студій за змістовні виступи, цікаві дискусії, нові знання та теплу атмосферу зустрічі. Ваша присутність і небайдужість засвідчили, що любов до книги, української історії, літератури та культури здатна долати відстані й найскладніші обставини.
Дякуємо за можливість разом відкривати маловідомі сторінки української історії, говорити про видатних особистостей, осмислювати культурну спадщину та створювати простір для професійного й дружнього спілкування.
Нехай ця зустріч стане початком нового етапу в історії літературно-бібліографічних студій, а їхня 15-річна традиція продовжує жити, розвиватися та об’єднувати всіх, хто цінує книгу, знання і українське слово.
Літературно-бібліографічні студії тривають! Цьогорічна зустріч є дводенною, тож 19 серпня на учасників чекає продовження насиченої програми, нові цікаві виступи, презентації та змістовні розмови про українську літературу, історію, культуру й бібліографію.
Запрошуємо долучатися до другого дня студій та разом продовжувати нашу інтелектуальну мандрівку!
До зустрічі 19 серпня!
