Презентація книги Артема Петрика «Його звуть Падре»
Гостем нашої черговий зустрічі в рамках проєкту «Літературний вечір з Гончарівкою» був український та литовський історик і письменник, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету Артем Петрик. Він презентував свою нову книгу «Його звуть Падре» (Харків, 2023).
Артем розповів, що книга народилася і написана в 2023 році. Створена вона на основі життєвого шляху людини, волонтера та військового священника отця Сергія, відомого зараз українцям під позивним «Падре». Він опікувався дітьми в притулку, ув’язненими, постійно брав участь у різних проєктах, але не міг реалізувати їх за часів Януковича через їхнє проукраїнське налаштування. У 2014-му він зустрів війну священиком Московського патріархату у храмі святої Варвари і одним з перших перейшов тоді до Київського патріархату. Артем зізнався, що він був прихожанином цього храму й там і познайомився з отцем Сергієм.
На обкладинці книжки така собі алюзія на «Таємну вечерю» Леонардо да Вінчі, яку ще в 2011 році зробив Юрко Білак. Запитують, а чому там тільки 12 військових, бо в оригіналі 13? 13 апостолом був Юда, а серед українських офіцерів немає такого.
На період початку війни Артем був у Херсоні, тому пережив всю окупацію та звільнення міста. Практично єдиним, хто підтримував його з території України та давав поради, був отець Сергій. В Артема часто запитують: «Які були відчуття, коли вас звільнили?» Каже, що це можна порівняти з військовополоненими, яких звільняли від нацистів. Люди тоді боялися, бо до кінця не вірили, очікували провокації. Так само було й з херсонцями. Артем пройшов психологічну реабілітацію і йому порадили спробувати писати. Отець Сергій сам пробував писати, але відкладав на потім. А тут війна і з’явилася можливість написати все по-новому, об'єднавши досвід Падре та свій.
Структурно книга являє собою збірку оповідей. 1 частина - вступ, про зустріч із Падре, як домовляються писати книгу. 2 частина - становлення отця Сергія як людини та священника. Буде близька всім, хто знав Херсон до 2014 року. Це своєрідна ностальгійна мандрівка нашим містом, із назвами вулиць та проспектів, «машина часу» до того, коли Херсон був наївно мирним. А ще це час змін філософії отця Сергія, шлях його в армії. Він силует на тлі епохи.
3 частина - розповіді про людей, які жили в місті, які загинули, пережили звільнення Херсону. Роздуми про долю України.
У книзі є й місце гумору. Артем розповів про свою зустріч з Вадиком із Поволжя, який вірив, що руські прийшли в Херсон назавжди й мирних людей не бомблять. Але став свідком як росіяни грабували та вивозили з міста речі, а потім ховався в підвалі від обстрілів. Херсонці ж пожаліли Вадика та сказали, що його можна перевиховати.
Заключна частина - притчі та роздуми від Падре; казки, які він написав та діалоги про найважливіше. Роздуми над тим, яким має бути українське суспільство для того, щоб прийняти людей які віддають і продовжують віддавати себе за життя інших. Про те, як ми віддячимо за подвиг, жертву заради звільнення нашої країни. Український солдат віддав своєму народу всього себе і народ має взяти на себе обов’язок вивеcти своїх захисників із того травматичного стану, в якому вони опинилися. Розповіді з душами померлих, які переживають, як збережеться пам'ять про них в поколіннях українців.
Артем підсумував, що зараз йде чергова війна за незалежність. Якщо брати історію, то Україна ще з XVII ст. бореться з одним і тим ворогом - московським драконом.
Саме зараз ми повинні виховувати підростаюче покоління в любові до рідної країни, до своєї історії та бути готовими, що на їх плечі може лягти ще не одна битва за незалежність.
Бажаємо Артему творчих успіхів та чекаємо на чергову цікаву зустріч!
Друзі, хто хотів бути з нами, але не зміг, ділимося фрагментом відеозапису зустрічі. І по секрету розповідаємо: найважливішого в ютубі не почуєш. Тому приєднуйтесь до наших традиційних «Вечорів з Гончарівкою» щосереди о 19:00 - і вас чекають незабутні, змістовні й дуже актуальні зустрічі.
