"Юморист жесточайшей эпохи..." - Василь Федоров

Херсонська обласна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара випустила в світ біобібліографічний покажчик літератури «Юморист жесточайшей эпохи...».
Видання присвячене життю і творчості Василя Федорова (1995-1959).
Авторська доля Василя Федорова одна з самих незвичайних в історії російської літератури зарубіжжя. Були часи, коли дуже шановані та відомі літературознавці та критики говорили про нього, як про одного з найталановитіших письменників. Пішовши з життя, Федоров пішов і з пам'яті істориків літератури і до недавнього часу не було практично ніякої інформації про його життя і творчість.
На початку 80-х років директором Центральної наукової бібліотеки Спілки театральних діячів РРФСР (тоді Всеросійського театрального товариства) Нечаєвим В. П. була зроблена спроба розшукати архів Федорова. І це йому вдалося. Вдова письменника Марія Францівна Федорова (Штефлова) передала рукописи і документальні матеріали, що збереглися, в дар бібліотеці СТД. На основі цих матеріалів В.П. Нечаєвим було написано докладний нарис про життя і творчість Василя Федорова. Нарис як передмова увійшов до збірки творів Федорова «Канареечное счастье» (М., 1990).
Прочитавши твори Василя Федорова неможливо не закохатися в цього тонкого, витонченого письменника, в його м'який гумор, у героїв його повістей і оповідань.
Херсон може по праву пишатися тим, що він дав світу письменника такого рівня.
Є думка, що В.Г. Федоров - єдиний з письменників, якого по праву можна назвати «емігрантським», тому що кращі його твори не могли бути написані поза еміграції. Духовний зв'язок з Батьківщиною, з Херсоном відчувається у всій творчості прозаїка. Його описи Дніпра, степів, південної природи дуже світлі і ліричні. Чимось нагадують вони пейзажі херсонського художника Георгія Курнакова. Так чи можемо ми не зберігати вдячну пам'ять про письменника, який, будучи далеко від рідних берегів, з такою ніжністю і любов'ю описує їх.
«Эх, вечера над Днепром – синие, весенние, пропахшие вербами и осокорью! Еще не взошел месяц, не прободал золотым рогом зеленую небесную муть. Еще бегут по воде, извиваясь, проворные медные змеи… Прислушайся, это шумят волны. Это кукушка в часы заката звонко выстукивает над заводью давнюю твою весну. Это от верб мягкий пушок на глазах твоих и на щеках. Это от рыбацкого костра, от терпкого дыма текут по щекам слезы… Прислушайся! В прозрачном небе шорох утиных стай. Крупная рыба плеснула у берега. Кто-то затянул песню. Помнишь? .. » - так зі свого далека немов би запрошує читача до задушевної бесіди наш земляк - письменник та поет Василь Федоров, який залишив Херсон в роки громадянської війни і прожив все життя в еміграції в Чехії.
Біобібліографічний покажчик «Юморист жесточайшей эпохи...» відкриває нарис про життя і творчість Василя Федорова. Особливу увагу в ньому приділено маловідомому «херсонському періоду» в біографії письменника. Доповненням до нарису служить публікація ранніх віршів та есеїв Василя Федорова, опублікованих на сторінках газет «Херсонские новости» (1917) і «Херсонское утро» (1919), «Родной край» (1918). Більше ці вірші ніде не публікувалися. Ознайомитися зі змістом біобібліографічного покажчика можна тут.