Засновник книгодрукування в Україні1

Це була прекрасно оформлена богослужбова книга, яка мала зберігатися в церкві, чекаючи святочної служби, коли з неї читали. "Апостол" був майже у кожної освіченої людини того часу.
"Часовник" – перша книга для читання. Як бачимо, за кілька років першодрукар створив друковану бібліотеку, що містила в собі й буквар, і книгу для початкового читання, і церковно-службову книгу, яка разом із тим була надихаючим і збуджуючим думку читанням для високорозвинених людей.
Після смерті московського митрополита Макарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами, переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли у ворожнечу, яка закінчилася вигнанням друкарів з Москви. Підступні дії заздрісників змушують Івана Федорова залишити Москву й успішно розпочату друкарську справу. Він їде у край, де були кращі умови, щоб, за його словами, "розсівати по землі зерна духовні". Спершу Іван Федоров та Петро Мстиславець опинилися у Литві. На початку 1566 р. вигнанці звернулися до гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича, мецената й просвітителя, який планував в Заблудові (тепер Польща) заснувати друкарню, з проханням прийняти їх.
Іван Федоров і Петро Мстиславець заклали друкарню в Заблудові. 1568 р. вийшло "Заблудівське Євангеліє", пізніше "Псалтир" та "Часословець". 1570 р. друкування книг у Заблудові припинилося. Тоді Іван Федоров переїхав до Львова, де за допомогою духівництва, міщан та ремісників заклав нову друкарню.
25 лютого 1573 року він почав друкувати першу відому нам друковану книгу в Україні – "Апостол". 15 лютого 1574 року видання побачило світ. Пізніше "Апостол" видавався у Києві (з 1630), Львові (1639), Луцьку (1640). "Апостол" закінчувався післямовою, в якій викладалася історія створення навчального посібника з граматики старослов'янської мови в українській науці. Післямова до Львівського "Апостола" не має собі ані рівної, ані схожої з-поміж інших післямов до слов'янських друкованих книг. Це гостропубліцистична й глибоко лірична розповідь друкаря про своє життя, поневіряння й вірність своїй справі.
Львівський "Апостол" розійшовся не лише землями України, а й по всій землі руській, до Москви і на північ від неї аж до Архангельська. Того самого року вийшов також "Буквар" – перший навчальний посібник з граматики старослов'янської мови. Це найстаріший у Східній Європі друкований підручник. Він складався з двох частин. У першій вміщені власне азбука, матеріал для вивчення літер та складів, слова на відповідні літери, наведені зразки відмінювання, окремі вислови. В другій частині надруковано тексти найбільш вживаних молитов.
Невдовзі Івана Федорова запросив до себе князь Костянтин Острозький. Осівши в маєтку багатого й впливового в Польщі, Литві й Україні видатного українського політичного діяча, друкар виявив себе як здібний організатор і невтомний ентузіаст.
З 1575 р. він перебуває в нього на службі з метою видати слов'янську Біблію. Деякий час, з 1575 по 1576 рр., Федоров був управителем Дерманського монастиря поблизу Острога. У 1576 р. він провадить підготовчі видавничі роботи, бере участь у діяльності вченого гуртка, до якого належали Герасим Смотрицький, Дем'ян Наливайко, Василь Суразький, які, ймовірно, допомагали йому готувати книги до друку. У 1580 р. були випущені окремим виданням Псалтир, Новий Завіт і Біблія. У передмові до "Нового завіту" нагадувалося про потребу бути вірним рідному народові; вказувалося, що православна церква страждає не лише від чужих, а й від своїх, які їй зрадили. Біблія була величезною за розміром.
12 липня 1580 року в Острозькій друкарні Іван Федоров надрукував "Острозьку біблію". Це перше повне видання Біблії в перекладі староукраїнською мовою. При її підготовці були зібрані всі церковнослов'янські та грецькі канонізовані тексти Біблії з монастирів усього православного Сходу, зокрема і текст повної Біблії архієпископа Геннадія (Геннадієва Біблія 1488-1489). Всього "Острозька біблія" має 1256 сторінок. Вона є досконалим зразком друкарського мистецтва XVI ст. в Україні. В Острозькій друкарні під керівництвом Івана Федорова також було надруковано грецько-старослов'янський буквар (1578), "Книгу Нового Завіту" і покажчик до неї (1580), "Хронологію А.Римші" (1581). Федоров брав участь у редагуванні та оформленні книг, писав післямови, виявив себе талановитим новатором у галузі поліграфічної техніки.
У 1583 р. він повертається до Львова і закладає там нову друкарню, але за браком коштів так і не може розпочати роботу. Коли фінансові обставини складаються для Івана Федорова вкрай несприятливо, він їде на службу до короля Стефана Баторія й береться відливати гармати за власною технологією. У той час в Римі кардинал Птолемео Галлі отримує від Папи Урбана VIII наказ удосконалити друкарські шрифти. "Острозька біблія" Івана Федорова була вже відомою на сході Європи. Тому й звернулись до князя Костянтина Острозького з проханням послати до Рима свого "дуже вмілого друкаря, щоб надати посильну допомогу".
Людина всебічно обдарована, Іван Федоров був інженером-винахідником, який не тільки удосконалював шрифти, друкарський верстат, а й зробив відкриття в артилерійській справі. Навесні 1583 року він їде у Відень, щоб запропонувати австрійському імператору Рудольфу "швидкострільну" багатоствольну гармату, свого роду "катюшу" XVI ст. Як писав сам винахідник у листі до імператора, гармату можна було "розбирати на 50, або на 100, а, якщо потрібно, на 200 частин і змонтувати за 3 дні і З ночі". На той час такої гармати світ ще не знав. За словами майстра, "всі дуже хвалили його", але хотіли дізнатися про секрет без винагороди винахідникові. Між тим Івану Федорову конче були потрібні кошти для продовження видання слов'янських друкованих книг. Тому він звертається до саксонського курфюрста Августа. Подальша доля винаходу Івана Федорова невідома, але цей факт його біографії засвідчує, окрім таланту, також наполегливість і підприємливість у досягненні меті. Останній рік життя, 1583-й, був вельми трагічним для Івана Федорова. Не діставши достатніх коштів ні у Римі, ні в австрійського імператора, ні у саксонського курфюрста, він потрапляє в скруту, його майно, друкарське обладнання, книги описують з метою покриття боргів. Не витримавши цього, Федоров захворів і в ніч з 5 на 6 грудня 1583 року помер на руках у сина Івана. Місцем його упокоєння став Онуфріївський монастир у Львові.
Після смерті батька Іван продав свою палітурну майстерню, щоб розплатитися з батьковими боргами. Друкарню ж Івана Федорова викупили у гендлярів ентузіасти друкарської справи Львова і заснували друкарню Львівського братства. Та львівське міщанство, яке все більше політично активізовувалося і краще розуміло роль друкованої книги в боротьбі за збереження українського народу і його культури, зібрало потрібні кошти, щоб викупити із закладу федорівське устаткування. А Львівське православне братство відновило і розвинуло друкарство.
Під опікою церкви, православних братств та шкіл відновлене Іваном Федоровим книгодрукування швидко розвивалося по всій Україні. Наприкінці XVII ст. друкарні відкривалися у багатьох містах, особливо при монастирях; зокрема це друкарня Львівського братства, друкарні в Крилосі, Стрятині, Дермані, Уневі, Почаєві, Чернігові, нарешті у Києво-Печерській лаврі. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці та в художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар Гринь Іванович із Заблудова, Сачко Сенькович Сідляр, Сенько Корунка та Мина. У наш час у Львові діє Поліграфічна академія імені Івана Федорова. Видатному друкареві встановлено пам'ятник.

// Календар знаменних і пам'ятних дат : Рекомендаційний бібліографічний довідник. – К.,  2003. – ІV кв. – C. 62-67.