«Жодної години без книги»: до 140 річчя Юхима Степановича Кримського
13 квітня 2023 року виповнюється 140 років від дня народження українського літератора, видавця, педагога, бібліографа, краєзнавця Кримського Юхима Степановича. А ще він батько всесвітньовідомого академіка Агатангела Кримського. Освіту здобув самотужки. Був дрібним урядовцем, учителював у Володимирі-Волинському й Звенигородці. Автор шкільних підручників та бібліографічних посібників з російської словесності, науково-популярних книжок для народної самоосвіти. Найбільшу популярність здобув упорядкований Юхимом Степановичем «Полный провинциальный календарь-альманах на десять лет» (1884), що містив літературні твори (зокрема О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Нікітіна, М. Некрасова), розповіді про нове в науці, поради хліборобам тощо. Наприкінці сімдесятих років Кримський завів власну друкарню, оснащену найкращим на той час устаткуванням. Зайнятися видавничою справою його спонукали просвітительські прагнення. Видавав головним чином власні полемічні твори: «Дневник провинциального лентяя» (1883), «Записки провинциального шалопая» (2 випуски, 1884), «Хроника провинциальной жизни» (2 випуски, 1883-85) та інші, спрямовані проти шахрайства місцевих властей. Ю. Кримський тримав друкарню десь років двадцять. Проте замовлень було небагато і він продав друкарню.
За викривальні дії був притягнутий до судової відповідальності. Відомий також як краєзнавець (нарис «Містечко Звенигородка», 1914), етнограф («Полювання на птахів і звірів у Малоросії, на Україні та Волині», 1875), лектор-популяризатор наукових знань серед трудящих.
Переїзд Ю. Кримського до Звенигородки ознаменувався для повітового містечка ще однією новацію – відкриттям приватної публічної бібліотеки, яка належала Юхимові Степановичу. За користування книгами в ній була встановлена плата: читачі першого розряду вносили 10 карбованців на рік, а другого – 8. Різниця полягала в тому, що перші одержували свіжі журнали зразу після надходження їх до бібліотеки та чотири книги одноразово, а решта мала право на журнали через чотири місяці після виходу їх у світ і на три книги.
З друкованого каталога Звенигородської бібліотеки Ю. Кримського довідуємося, що взимку 1889 р. книгозбірня вже складалася з 2016 томів. Згодом, через вісім років, Юхим Степанович писав, що його бібліотека нараховує 2636 томів. Коли на початку нового століття він передав своє зібрання книг у дарунок Звенигородці, багато «практичних» людей дивилися на нього як на дивака. Їм невтямки було, що книги становили частку душі Кримського, а душею він не торгував.
Вибір книг у бібліотеці Юхима Степановича був доволі широкий. Передовсім це була російська та зарубіжна література. Та незважаючи на заборонні акції царського самодержавства щодо українського письменства, в книгозбірні воно займало довгу полицю.. На ній стояли твори І. П. Котляревського, п’ятитомник Є.П. Гребінки, «Кобзар» Т.Г. Шевченка, драми М.І. Костомарова, перше видання співомовок С.В. Руданського, здійснене 1880 р. Оленою Пчілкою, «Народні оповідання» Марка Вовчка, «Марко Проклятий» О.П. Стороженка, видання опери М.В. Лисенка «Різдвяна ніч».
Більше про Ю. С. Кримського можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:
- Зленко Г. Життя і книги Юхима Кримського // Вітчизна. – 1979. - № 7. – С. 193-199.
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 237.
