Мир, за який бореться Україна

Мир – чеснота цивілізації,

війна – її злочин

В. Гюго

Мир – одне з тих слів, значення яких по-справжньому усвідомлюєш тоді, коли мир перестає бути звичною частиною життя. Це можливість прокидатися без звуку вибухів, будувати плани на майбутнє, навчати дітей, працювати, творити, берегти культуру, розвивати суспільство і державу. Це право людини жити у безпеці на своїй землі.

Щороку 21 вересня світ відзначає Міжнародний день миру. Для України ця дата має особливе значення: відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2002 року цього дня проголошено День миру в Україні. Та сьогодні для українців слово «мир» звучить зовсім не так, як колись. Воно перестало бути абстрактним поняттям із календаря пам’ятних дат. Мир став тим, за що Україна платить надзвичайно високу ціну.

Один день – заради миру на Землі

Історія Міжнародного дня миру розпочалася у 1981 році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила спеціальний день, присвячений зміцненню ідеалів миру. Вперше його відзначили 1982 року, а згодом, у 2001-му, за ним закріпили постійну дату – 21 вересня. Цей день було визначено як час глобального припинення вогню та відмови від насильства.

Ідея проста й водночас надзвичайно складна: хоча б на одну добу змусити зброю замовкнути, нагадати людству про ціну війни й про те, що жоден політичний конфлікт не вартий людського життя. Одним із найвідоміших символів цього дня став Дзвін миру, встановлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Його відлили з монет, пожертвуваних представниками різних країн, зокрема дітьми. На дзвоні викарбувано промовисте послання: «Хай живе абсолютний мир у всьому світі».

Щороку в Міжнародний день миру Генеральний секретар ООН ударяє у Дзвін миру, закликаючи народи світу відмовитися від війни та насильства. За цим символічним ударом – мрія мільйонів людей про день, коли зброя замовкне не на кілька годин, а назавжди.

Людство, яке вчиться миру після воєн

Історію цивілізації, на жаль, неможливо відокремити від історії воєн. Лише XX століття принесло людству дві світові війни, мільйони загиблих, зруйновані міста, скалічені долі та покоління людей, які вчилися жити після пережитого. Прагнення знайти механізми мирного співіснування держав виникло задовго до створення ООН. У XIX столітті почали з’являтися організовані рухи за мир, відбувалися міжнародні конгреси та конференції. Особливе значення мали Гаазькі мирні конференції 1899 та 1907 років.

Після Першої світової війни була створена Ліга Націй, покликана сприяти міжнародній співпраці та запобігати новим війнам. У 1928 році було підписано пакт Бріана-Келлога, учасники якого проголошували відмову від війни як інструменту державної політики. Проте світ знову опинився у вирі катастрофи.

Після жахіть Другої світової війни у 1945 році була створена Організація Об’єднаних Націй. Одним із фундаментальних принципів її Статуту стала заборона погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності держав, за винятком передбачених міжнародним правом випадків. Людство вкотре намагалося засвоїти урок: мир не виникає сам собою. Його необхідно створювати, захищати й підтримувати.

Голуб миру – більше, ніж символ

Міжнародний день миру має свої символи й традиції. Найвідоміший серед них – білий голуб, який уособлює надію, свободу та прагнення до життя без війни.

21 вересня у різних країнах проводять мирні акції, освітні заходи, виставки, конференції, зустрічі та благодійні ініціативи. У школах, університетах, бібліотеках і культурних установах говорять про причини воєн, способи розв’язання конфліктів, міжнародне право, людську гідність і відповідальність кожного за майбутнє. Колись подібні заходи могли здаватися українцям розмовою про далекі конфлікти та чужі трагедії. Сьогодні ми знаємо ціну кожного слова про мир.

Українська ціна миру

Ще зовсім недавно для більшості українців війна була тим, про що читали в підручниках, дивилися в документальних фільмах і слухали в родинних спогадах. Україна добровільно відмовилася від успадкованого після розпаду СРСР ядерного арсеналу. У 1994 році був підписаний Будапештський меморандум, в якому його учасники підтвердили зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України й утримуватися від погрози силою чи її застосування проти нашої держави.

Але в 2014 році росія розпочала агресію проти України, окупувавши Крим та розв’язавши війну на сході нашої держави. 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення. Відтоді для мільйонів українців слово «мир» набуло конкретних образів.

Мир – це ніч без повітряної тривоги та ракетної атаки. Це школа, до якої дитина може піти без страху. Це родина, якій не потрібно залишати свій дім. Це можливість повернутися у рідне місто. Це Херсон без обстрілів. Це українські міста і села без окупантів. Мир – це коли рідні повертаються з війни додому.

За можливість такого майбутнього Україна платить життями своїх захисників і захисниць. Збройні сили України боронять незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Поруч із ними працюють медики, рятувальники, волонтери, журналісти, освітяни, працівники культури – мільйони людей, кожен із яких робить свій внесок у нашу стійкість. Тому для України сьогодні мир не може означати просто тишу.

Мир – це не просто відсутність пострілів

Можна припинити стріляти – і не досягти справжнього миру. Адже мир – це не лише відсутність бойових дій. Це безпека, свобода, справедливість, повага до людської гідності, суверенітету держав і міжнародного права. Справжній мир не може будуватися на праві сильнішого забирати чуже. Не може вимагати від жертви агресії змиритися з насильством. Не може перетворювати окупацію на нову «нормальність».

Саме тому для українців прагнення миру нерозривно пов’язане з прагненням відновлення територіальної цілісності держави, повернення людей додому, звільнення окупованих територій та відповідальності за воєнні злочини. Україна знає, якою дорогою буває ціна свободи. Але вона знає й інше: мир, заснований на страху й несправедливості, залишається крихким.

Мир починається з відповідальності

Міжнародний день миру нагадує: одного бажання миру недостатньо. Мир потребує дій.

Для когось – це захист своєї держави. Для когось – волонтерство й допомога постраждалим. Для когось – боротьба за правду, збереження історичної пам’яті, підтримка тих, хто втратив дім, або виховання дітей, які розумітимуть цінність людського життя. Мир починається там, де людина не залишається байдужою до чужого болю, де право важливіше за силу, а людське життя – за політичні амбіції.

21 вересня ми говоримо про мир не тому, що не знаємо війни. Навпаки – ми говоримо про нього саме тому, що надто добре знаємо її ціну.

Для України День миру сьогодні – це не просто дата у календарі й не лише білий голуб на святковій листівці. Це наша надія. Наша мета. Наше право на життя у власній вільній державі.

І наша віра в день, коли слово «мир» знову означатиме не мрію про майбутнє, а щоденну реальність.

Разом – до Перемоги. А за Перемогою – Мир.

Більше інформації про свято можна отримати з таких джерел:

1. Віднянський С. Російсько-українська війна та міжнародне співтовариство : монографія / С. Віднянський, А. Мартинов ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Ін-т історії України НАН України, 2023. – 262 с.
2. Воєнно-політичні інтереси України в ієрархії суспільних пріоритетів (кінець XX – початок XXI століття) : монографія / [О. Муравський та ін. ; відп. ред. І. Соляр ; упоряд.: О. Муравський, М. Романюк] ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2021. – 323 с.
3. Кілкаллен Д. Мистецтво війни і миру. Про наш вибір, коли у світі війна / Д. Кілкаллен, Ґ. Мілз ; пер. з англ. Н. Комарової ; Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.», Центр дослідж. історії і культури східноєвроп. єврейства. – Київ : Дух і Літера, 2025. – 359 с.
4. Лісовський П. М. Філософія війни та миру : монографія / П. М. Лісовський, Ю. П. Лісовська. – Київ : Ліра-К, 2023. – 257 с.
5. Освіта для розвитку миру та толерантності : навч. посіб. / [Л. М. Ільїч та ін. ; за наук. ред. Л. М. Ільїча] ; Київ. столич. ун-т ім. Б. Грінченка. – Київ : Київ. столич. ун-т ім. Б. Грінченка, 2024. – 198 с.
6. Пономарьова В. Що це за свято – День миру 2024: чому він символічний для України [Електронний ресурс] / В. Пономарьова // 24 LIPESTYLE : [вебсайт] – Електрон. дані. – Режим доступу : https://24tv.ua/lifestyle24/mizhnarodniy-den-miru-21-veresnya-2024-shho-vidomo-pro-svyato_n2645451. – Назва з екрана. – Дата публікації : 21.09.2024. – Дата перегляду : 27.08.2026.
7. Тодорова О. 21 вересня – Міжнародний день миру [Електронний ресурс] / О. Тодорова // Всеосвіта : [вебсайт] – Електрон. дані. – Режим доступу : https://vseosvita.ua/blogs/21-veresnia-mizhnarodnyi-den-myru-95482.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 20.09.2023. – Дата перегляду : 25.08.2026.
8. Україна. Президент (Л. Кучма, 1994-1999). Про день миру: Указ Президента України від 05.02.2002. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [вебпортал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100/2002#Text. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 21.08.2026.
9. Яворська Г. М. Війна і мир у сучасних парадигмах безпекових досліджень / Г. М. Яворська // Стратегічні пріоритети. – 2019. – № 1. – С. 110–116.

Підготувала Т. Федько