Арнольд Крістер – учений, якого не змогла зламати система

Арнольд Крістер – учений, якого не змогла зламати система

«Вивчаючи звичаєве право, ми черпаємо його з свіжого струмочка,
наповненого правними нормами, утвореними протягом довгого часу
через саме життя в галузі приватного народного побуту».
Арнольд Крістер

Історія української правничої науки першої половини ХХ століття знає чимало імен, які сьогодні несправедливо залишаються в тіні. Серед них – Арнольд Едмундович Крістер, київський правознавець, професор, дослідник цивільного та звичаєвого права, учений, чиє життя припало на один із найбуремніших періодів української історії.

Арнольд Крістер народився 30 жовтня 1886 року в Києві в родині відомого ботаніка та садівника німецького походження Едмунда Крістера. Майбутній правознавець здобував освіту спочатку на фізико-математичному, а згодом на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира. У 1913 році закінчив юридичний факультет із дипломом першого ступеня й був залишений при університеті для підготовки до професорського звання на кафедрі російського цивільного права.

Його наукове становлення відбувалося не лише в Києві. У 1913–1914 роках Крістер слухав лекції в університетах Берна та Тюбінгена, працюючи під керівництвом відомого швейцарського правника Євгена Губера. Цей європейський досвід суттєво вплинув на формування його наукових поглядів і дослідницького підходу.

Після складання магістерського іспиту та пробних лекцій Крістер розпочав викладацьку діяльність у Київському університеті як приват-доцент. Він читав курси обов'язкового та вотчинного права, а в 1918–1919 роках викладав правознавство й міжнародне право в Київському комерційному інституті, проводив практичні заняття з цивільного права на Вищих жіночих курсах.

Втім, революції, війни та політичні потрясіння змінили не лише державу, а й особисту долю вченого. У другій половині 1919 року Крістер опинився на Кавказі та Дону, а навесні 1920-го став професором кафедри енциклопедії та історії філософії права Донського університету в Ростові.

До Києва він повернувся в серпні 1921 року. Саме з цього часу розпочався один із найважливіших етапів його наукової діяльності.

Крістер працював у Всеукраїнській академії наук, а з 1922 року очолював Комісію ВУАН для вивчення звичаєвого права України. Для нього звичаєве право було не архаїчним пережитком, а живим джерелом правових норм, сформованих самим суспільством упродовж поколінь. «Вивчаючи звичаєве право, ми черпаємо його з свіжого струмочка, наповненого правними нормами, утвореними протягом довгого часу через саме життя в галузі приватного народного побуту», – писав учений.

У цих словах – ключ до розуміння його наукової позиції. Крістер прагнув побачити право не лише в кодексах і постановах, а й у повсякденному житті людей: у тому, як селяни володіли землею, передавали майно у спадок, розпоряджалися господарством, будували родинні та майнові відносини.

Особливо показовим стало його дослідження спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині. Учений детально простежив, як переходили у спадок земельна власність та господарське майно, як змінювалися права членів селянської родини залежно від конкретних життєвих обставин. Він зафіксував, зокрема, випадки, коли неодружені дочки та невідділені від батьків сини спадкували рівними частинами, а сестра, яка залишалася жити при одруженому братові, після заміжжя отримувала частину майна.

Водночас Крістер чудово розумів значення конкретного джерела. Сучасному дослідникові очевидно, що висновки, зроблені на матеріалах одного повіту, не можна автоматично поширювати на всю Україну. Проте саме такі локальні дослідження дають змогу побачити, наскільки різноманітним і складним було українське народне праворозуміння.

У 1920-х роках Арнольд Крістер став одним із помітних організаторів академічного правознавчого середовища. Він був заступником голови Правничого товариства при ВУАН, керував Семінаром з вивчення цивільного та звичаєвого права, працював у Статутній комісії ВУАН, а з 1928 року був дійсним членом Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства.

Паралельно він працював у Київському інституті народного господарства, де обіймав посади завідувача правничого семінару, декана правничого факультету та проректора з навчальної частини. Викладав цивільне право, цивільний процес і міжнародне приватне право.

Наукова спадщина вченого охоплює дослідження речового, спадкового, заставного, цивільного та господарського права. Серед його праць – «Головне майно і приналежності. Вчення про речі з погляду догми та історії цивільного права», «Завдання вивчення історії римського права», «Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині», «Три ступені правоутворення», «Приналежності та складові частини речей в історії російського та українського права», «Духівниці XVI–XVII в.» та «До питання про вивчення народного права України». Загалом він був автором понад 30 наукових доповідей.

Але наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років наукове середовище, в якому працював Крістер, почало стрімко змінюватися. Згортання НЕПу, посилення адміністративно-командної системи та політичний контроль над гуманітарними науками позначилися й на роботі академічних установ. Дослідження звичаєвого права поступово відходили на другий план, поступаючись проблемам радянського будівництва.

У 1930–1932 роках Крістер фактично виконував обов'язки керівника Комісії, яка зазнала суттєвої реорганізації. Проте навіть активна робота в радянських установах не врятувала вченого від репресивної системи.

У липні 1933 року його звільнили з ВУАН за надуманим звинуваченням у «саботажі в науковій роботі». Того ж часу він залишив Київський інститут народного господарства через ліквідацію юридичного факультету. Надалі працював юрисконсультом, науковим співробітником у сфері медичного законодавства, а з 1936 року – старшим консультантом Державного арбітражу при РНК УСРР. Та й це не стало для нього захистом.

У лютому 1937 року Арнольда Крістера заарештували. Йому інкримінували участь в антирадянській націоналістичній терористичній організації та шпигунство на користь Німеччини. 23 жовтня того ж року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР засудила його до найвищої міри покарання. Наступного дня в Києві вченого було страчено.

Його ім'я, як і багато інших імен українських науковців того покоління, на десятиліття опинилося під тиском замовчування. Лише в лютому 1959 року Крістер був реабілітований.

Сьогодні постать Арнольда Крістера важлива не лише як сторінка біографії окремого правознавця. Його праці допомагають зрозуміти, як формувалося українське правознавство, як співіснували академічна європейська традиція та місцевий правовий звичай, як право народжувалося не тільки в кабінетах законодавців, а й у щоденному житті людей.

Крістер дивився на звичаєве право як на своєрідну пам'ять суспільства – пам'ять, записану не лише в книгах, а в поведінці, традиціях, родинних відносинах і способах господарювання. Саме тому його наукова спадщина й сьогодні заслуговує на повернення в український інтелектуальний простір.

Його життя обірвалося трагічно, але його наукові ідеї виявилися значно живучішими за систему, яка намагалася їх знищити.

Підготувала Т. Федько

Праці Арнольда Крістера

1. Кристер А. Професор Євген Губер (1849-1923) / А. Кристер // Академія наук України. Записки соціально-економічного відділу / АН України; гол. ред. Н. П. Василенко. – К. : Друкарня Української Академії наук, 1923. – Т. 1. – С. 119-137.
2. Кристер А. Спадкування за звичаєм у Кролевецькому повіті на Чернігівщині / А. Кристер // Всеукраїнська Академія Наук. Соціально- Економічний відділ. Праці комісії для виучування звичаєвого права України / за ред. А. Е. Кристера. - К. : Друкарня ВАН, 1925. – Вип. 1. – С. 13-17.
3. Кристер А. Три ступені правоутворення / А. Кристер // Всеукраїнська Академія Наук. Соціально- Економічний відділ. Праці комісії для виучування звичаєвого права України / за ред. А. Е. Кристера. - К. : Друкарня ВАН, 1928. – Вип. 1. – 1925. – С. 61-71.
4. Програми до збирання матеріалів звичаєвого права, вироблені в Комісії для виучування звичаєвого права України / Укр. акад. наук ; за ред. А. Е. Кристера. – К. : Друкарня Української Академії Наук, 1925. – 129 c.

Рекомендуємо прочитати

1. Губар К. А. З історії правничої освіти в Україні: юридичне відділення Київських вищих жіночих курсів / К. А. Губар // Часопис Київського інституту права. – 2011. – № 3. – 320-326.
2. Ляшенко В. Історія родини Крістер / Вікторія Ляшенко. – Київ : Інтерконтиненталь-Україна, 2022. – 808 с.
3. Ніколаєва Н. Репресований викладач Київського державного університету – юрист Кристер Арнольд Едмундович / Н. Ніколаєва // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка : Сер. Історія. – 2014. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 96-101.
4. Усенко І. Б. Кристер Арнольд Едмундович / І. Б. Усенко // Юридична енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – С. 417-418.
5. Усенко І. Б. Кристер Арнольд Едмундович / І. Б. Усенко // Енциклопедія історії України. – К. : Наукова думка, 2001. – Т. 5. – С. 395-396.
6. Філімоніхін В. О. Київська адвокатура на зламі епох: витоки, долі, репресії / В. О. Філімоніхін. – К. ; Л. : Манускрипт-Львів, 2024. – (Регіональна історія адвокатури ; Т. 3).