Головна Новини Перший український бібліограф-історик

Перший український бібліограф-історик

20.06.2024 12:36

20 червня 2024 року виповнюється 190 років від дня народження Олександра Матвійовича Лазаревського –  українського історика, археографа, бібліографа, видавця, громадського діяча, організатора національної архівної справи.

У 1853 р., ще гімназистом, він  надрукував у «Черниговских губернских ведомостях» свою першу бібліографічну працю – «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях». Покажчик вміщував російську та українську книжково-журнальну літературу – історичну та бібліографічну, а також роботи з географії, статистики, етнографії (загалом 154 джерела). Цією працею О. Лазаревський поклав початок історичній бібліографії в Україні.

Схвальні відгуки спонукали молодого бібліографа продовжити працю над покажчиком і розширити його обсяг. Як студент університету, він отримав доступ до Петербурзької публічної бібліотеки (нині – Російська національна бібліотека), де опрацював велику кількість видань з україніки. Суттєво переробив першу частину свого покажчика (що базувався на російських джерелах) і змінив його назву на «Указатель источников для изучения Малороссийского края. Хронологічно посібник охоплював період у майже 350 років – з 1622-го по 1857 р. За своєю структурою і змістовним наповненням «Указатель…» наближався до типу загального покажчика з українознавства і був найповнішим на той час довідковим виданням, яке висвітлювало стан розроблення цієї проблематики. 1858 р. покажчик був видрукований у Санкт-Петербурзі.

Одночасно з підготовкою «Указателя…» О. Лазаревський у 1854-1858 рр. публікував у «Черниговских губернских ведомостях» рецензії на книги і статті з історії та географії України. Ці матеріали редакція газети на прохання бібліографа щорічно групувала і видавала окремим бібліографічним посібником під назвою «Украинская литературная летопись». З друку вийшли три його випуски, за 1856-1858 рр. За своєю формою це був критико-бібліографічний огляд поточної української та українознавчої літератури. За ці три роки бібліограф зареєстрував 70 книжок і статей.

У вересні 1859 р. О. Лазаревський був зарахований канцелярським урядовцем до Санкт-Петербурзького губернського правління. Через 8 місяців, у травні 1860 р., перейшов на службу урядовцем до Археографічної комісії при департаменті Міністерства народної освіти. Щоденна напружена робота не залишала О. Лазаревському часу для систематичних занять бібліографією і відстеження нових видань у бібліотеках й він остаточно відійшов від бібліографічної діяльності і зосередився на історичних та генеалогічних студіях.

Завдяки своїм братам, О. Лазаревський близько потоваришував із Т. Шевченком і був свідком останньої доби життя поета, описавши її у своїх спогадах. На виконання заповіту Кобзаря супроводжував труну з його тілом із Санкт-Петербурга до Києва і далі до Канева, після чого залишився в Україні, спершу в Гирівці, а потім оселився в Чернігові. Зібрав перші матеріали про дитинство Т. Шевченка, доклав багато праці до популяризації біографії і творчості генія української літератури.

7 червня 1865 р. О. Лазаревського призначили на посаду губернського секретаря «у селянських справах Присутствія», а 21 червня того ж року – ще й на посаду секретаря Чернігівського губернського статистичного комітету. Членам цього комітету він запропонував програму вивчення Чернігівської губернії та ініціював видання «Записок Черниговского губернского статистического комитета»; після їх створення опублікував на сторінках «Записок…» низку власних наукових праць.

Працюючи в архіві Чернігівської казенної палати, О. Лазаревський відшукав там цінну історичну пам’ятку – Рум’янцевське «Описание Малоросії» (яке вважали втраченим), про що 16 листопада 1865 р. зробив відповідну доповідь на засіданні Статистичного комітету, а згодом – огляд 142 томів цієї великої праці. Рішуче протидіяв намаганням передати «Описание…» та інші архівні колекції до Петербурзької Академії наук, наполягаючи на тому, що писемні пам’ятки повинні зберігатись у тих місцях, де вони історично виникли. О. Лазаревський здобув визнання і як організатор національної архівної справи. Зокрема, сприяв створенню Чернігівської губернської вченої архівної комісії.

У травні 1880 р. перебрався до Києва. Став одним із провідних діячів українського національно-культурницького руху та засновників і активних авторів історико-етнографічного й літературного журналу «Киевская Старина» (у 1890–1891 рр. – його редактор).

Заслугою О. Лазаревського є те, що він увів у науковий обіг велику кількість історико-статистичних матеріалів, генеалогічних, іконографічних, епістолярних та мемуарних джерел, родових архівів, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини XVII-XVIII ст. Саме він, спираючись на архівні документи, переконливо викрив дворянські фальсифікації історії України. Розробив методичні засади практичної археографії, вдосконалив правила публікації документів. Значним є доробок вченого і в галузі історіографії, дипломатики та сфрагістики.

Для більш детального вивчення діяльності О.М. Лазаревського пропонуємо ознайомитися з такими джерелами

  1. Буряк Л.І. Історична фемінологія у науковій спадщині Олександра Лазаревського // Рукописна та книжкова спадщина України : археогр. дослідж. унікал. архів. та бібл. фондів / ред.: Н. М. Зубкова, М. Л. Скирта, О. С. Боляк. – К. : НБУВ, 1993. – Вип. 13. – С. 241-260
  2. Воронов В. О. М. Лазаревський як історик та археограф / В. Воронов // Український історичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 48-67.
  3. Герасименко Н.О. До історії дворянства роду Лазаревських / Н. О. Герасименко // Український історичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 199-206.
  4. Герасименко Н.О. Невидані листи О. І. Ханенка до О. М. Лазаревського : до 175-річчя від дня народження Олександра Лазаревського / Н. О. Герасименко // Український історичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 92-108. 
  5. Герасименко Н.О. Подвижник історичної науки О. М. Лазаревський : до 170-річчя від дня народження / Н. О. Герасименко // Український історичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 90-102.
  6. Гуменюк М. П. Библиографическая деятельность А. М. Лазаревского / М. П. Гуменюк // Советская библиография. – 1960. – № 4. – С. 72–80.
  7. Колесник Є. О. Бібліотека О. М. Лазаревського / Є. О. Колесник // Український історичний журнал.  – 1987. – № 1. – С. 123-127.
  8. Корнєйчик І. І. Історія української бібліографії : Дожовтневий період : [нариси] : монографія / І. І. Корнєйчик ; ред.-вид. від. Кн. палати. – Харків, 1971. – С. 117-125.
  9. Олександр Матвійович Лазаревський, 18341-1902 : матеріали до біобібліографії / [упоряд. І. М. Забіяка ; редкол.: П. С. Сохань (гол.) та ін. ; передм. І. Л. Бутича]. – Київ, 1994. – 78 с. 
  10. Олександр Лазаревський і українська історична наука : до 175-річчя від дня народження дослідника // Історія України. Шкільний світ. – 2009. – № 41(листоп.). – С. 1-6.
  11. Сарбей В. Г. Невідомі праці О. М. Лазаревського / В. Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1958. – № 5. – С. 170-174.
  12. Сороковська С. В. Перший український бібліограф-історик (О. М. Лазаревський) / С. В. Сороковська // Український історичний журнал.  – 1969. – № 2. – С. 114-116.
  13. Ясь О. В. Два образи Старої України: візії О. Лазаревського й О. Оглоблина // Український  історичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 67-92.

Календар подій

    12 3
4 5 6 7 8 910
1112 13 14 15 16 17
1819 20 21 22 2324
252627282930