Біографічна інсталяція

Біографічна інсталяція

Органічно поєднуючи у собі науку та мистецтво, біографіка орієнтується на вдосконалені механізми та нестандартні прийоми у дослідженні життя людей, розкриття складних модифікацій (світоглядних, психологічних, поведінкових) під час глобального суспільно-політичного зламу. Зокрема, нові перспективи щодо біографічних реконструкцій відкриває залучення прийомів інсталяції як сучасної форми мистецтва та водночас художньої композиційної техніки, що має усі підстави бути органічно екстрапольованою у площину біографіки.

За своєю суттю інсталяція є багатовимірною композицією різноманітних за наповненням, структурою і форматом елементів, розміщеною у просторі. Усі разом вони утворюють цілісну картину. Як мистецький жанр інсталяція використовує для створення композицій матеріали, що оточують людину в її повсякденні, виступають частиною життєвого простору. При цьому акцент робиться, по-перше, на віднайденні та вивченні найактуальніших елементів оточуючого середовища, по-друге, на мистецтві їх монтажу.

Найважливішою місією інсталяції вбачається подолання відокремлення мистецтва від життя і навпаки. Тому основні зусилля цього мистецького жанру спрямовуються на досягнення ефекту максимального проникнення глядача до творчої композиції.

Мистецтво інсталяції бере свій початок від провокативних проєктів Марселя Дюшана, зокрема його знаменитого «Фонтана», представленого широкій аудиторії у знаковому для європейців і українців 1917 р.

Однією з основних особливостей мистецької інсталяції виступає зміна контекстів/ракурсів, що забезпечує модифікації змісту та створює привід для різноманітних асоціацій, гри смислів, їх розширення/звуження, актуалізації/ігнорування. Константами залишаються лише простір і час, решта змістів позначені мінливістю. Точки фокусування, як і лінії розривів або перетину, можуть бути рухливими та змінюватися. Часом сам глядач безпосередньо бере участь у видозміні конструкції.

За аналогією з мистецтвом біографічна інсталяція як метод і форма дає змогу створювати біографічний конструкт за законами жанру, враховуючи композиційну багатовимірність. Особливе значення надається добору матеріалів / структурних компонентів / елементів біографії та їх органічному поєднанні.

Базову основу біографічної інсталяції складає біографія людини, що містить її внутрішній і зовнішній світ. Увага зосереджується на переміщенні людини в межах темпорально-просторових координат та на калейдоскопічності елементів, що охоплюють розмаїття сфер людського життя – психологічну, комунікаційну, приватну, публічну, професійну, побутову, а також репрезентують протиріччя характеру, позиціоновані і приховані симпатії/антипатії, зміни ролей і статусу, вчинки та їх мотивації.

Структура біографічної композиції визначається заданими умовами, відповідно до яких біографія особи виступає:
1) складовою часопростору на макро- і мікрорівнях, нерозривно пов’язаною з ними (світ, країна, місто, родина, оточення);
2) віддзеркаленням внутрішнього світу (емоції, рефлексії, асоціації, думки, світоглядні цінності, уподобання);
3) об’єктом конструкції/монтажу на відстані часу (за Т. Адорно, «дистанція» є основною умовою розуміння змісту будь-якого явища).

Прийоми біографічної інсталяції, як і форма – полісюжетний колаж, уможливлюють багатовимірне відтворення картини біографічного світу людини. Оповідальність не виступає текстовою домінантою, а підпорядковується структурній композиції, через що біографічний світ героя інсталяції з його плюсами та мінусами, правильними чи хибними поглядами, оціночними судженнями залишається за межами авторських коментарів. Отже, зберігаючи інтригу, біографічна інсталяція надає можливість читачеві «дописати» біографію, скористатися правом на власні висновки.

Список використаних джерел:

1. Буряк Л. І. Інсталяція як біографічний конструкт: Гнат Павлович Житецький. Українська біографістика : Збірник наукових праць Інституту біографічних досліджень. Вип. 15 / Національна Академія Наук України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інститут біографічних досліджень; ред. кол.: В. І. Попик (гол. ред.), Л. І. Буряк, Т. В. Котлярова та ін.; за заг. ред. В. І. Попика. – К. : НБУВ, 2017. С. 13-42.
2. Ващенко В. Концепт «інтелектуальна біографія» та конструювання «наукових біографій» в українській історіографії // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. К., 2009. Вип.4. С. 475–486.
3. Менгжулін В. Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні.
4. Київ: НаУКМА, Аграр Медіа груп, 2010. 455 с.
5. Попова Т. Н.  Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических традиций. Теория. Методология. Практика. – Одеса, 2017. – 456 с.