Депортація з Криму національних меншин у роки Другої світової війни

Депортація з Криму національних меншин у роки Другої світової війни
 (Пам’ятка)

Завдяки депортаціям росія прагнула повністю звільнити Крим
від етнічних спільнот, які мали там досвід державотворення.
О. Майборода

Шановні друзі!

27 червня 1944 р. – одна з найтрагічніших дат в історії Криму. Цього дня було виконано підписану 2 червня Сталіним постанову очолюваного ним Державного комітету оборони (ДКО) СРСР № 5984: «Додатково до виселення за постановою ДКО № 5859сс від 11 травня 1944 р. кримських татар виселити з території Кримської АРСР 37 тисяч німецьких поплічників з-поміж болгар, греків і вірмен». За звичкою перевиконавши кремлівські вказівки, «органи» депортували з півострова на Урал, до Сибіру та Казахстану майже 37,5 тис. представників цих народів. На світанку людей піднімали з ліжок і, скоромовкою зачитавши постанову, наказували збиратися у дорогу.

Упродовж декількох червневих днів 1944 року органами НКВС були виселені на спецпоселення в Гур’євську, Молотовську, Свердловську, Кемеровську області та в Башкирську АРСР всі сім’ї, які проживали в Криму греків, вірмен та болгар в кількості 37455 осіб (з них: греків – 16006 чол.; вірменів – 9821; болгар –12628).

Для деяких християнських народів Криму, зокрема греків і вірмен, це було друге виселення з півострова. Перше відбулося ще за царювання Катерини ІІ. Під час Другої світової війни відбулося друге виселення. Перед цим з метою поетапного виселення решти національних меншин з Криму на півострові було проведено облік населення. Наприкінці травня 1944 р. заступник голови ДКО Л. Берія у своїй доповіді Сталіну стверджує: болгарське, грецьке і вірменське населення Криму – «поплічники окупантів». Необґрунтовані звинувачення на адресу представників вказаних народів були спрямовані не лише на всі етнічні спільноти від старого до малого, а й на тих, хто мав народитися по війні.

Напередодні визволення краю від фашистів, 12 квітня 1944  року був підписаний спільний наказ наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берії та наркома держбезпеки СРСР В. Меркулова «Про заходи щодо очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів». Хоча кримські татари в секретному документі прямо і не згадувалися, разом з тим, під поняттям очищення території Криму від «зрадників Батьківщини і запроданців, активних пособників і ставлеників німецько-фашистських окупантів» малося на увазі нанесення удару в першу чергу по кримським татарам.

Для виконання цього завдання до Криму було направлено 5 тисяч оперативних працівників НКВС і НКДБ СРСР. Крім того, до секретної операції залучалось 20 тисяч бійців та офіцерів внутрішніх військ НКВС. Зазначена операція ретельно готувалася. Акція депортації народів Криму набула обертів пізно ввечері 17 травня 1944 р. і закінчена о 16 годині 20 травня.

Виселенців відправляли до сільської місцевості. Затримання за межами призначеного місця проживання розглядалося як втеча – з відповідними наслідками. Чоловіків, що звільнялися з Радянської Армії за спеціальними наказами, відправляли до їхніх виселених родин. Для цього навіть існувала директива НКВС із блюзнірською назвою – «Про з'єднання розділених родин кримських болгар, греків і вірмен».

Депортації за національною ознакою здійснювалися в позасудовому порядку за рішенням державних органів. За своїм статусом більшість депортованих належала до категорії спецпереселенців, частину з них – українців, німців, кримськиих татар поселяли в спецтаборах.

Внаслідок війни, окупації та депортації населення Криму скоротилося втричі: восени 1944 р. у Криму налічувалося 379 тис. людей – проти 1 126 426 у 1939 р. Деякі райони практично знелюдніли. Попри активну кампанію щодо заселення Криму мешканцями Росії та України, господарство півострова змогло опритомніти лише до 1960-х рр. – вже після того, як «зрадник Хрущов подарував споконвічно російський Крим українцям».

Перші об’єктивні та неупереджені історичні наукові розвідки, присвячені темі депортацій народів Криму у період Другої світової війни, з’явились в Українській РСР на хвилі «горбачовської перебудови», наприкінці 1980 – на початку 1990-х років.

Упродовж останнього десятиліття ХХ ст. – початку ХХІ ст. значний вклад у розробку теми репресій сталінського керівництва щодо національних меншин Криму (німців, греків, татар) в роки Великої Вітчизняної війни здійснили В. Брошеван, М. Вилцан, В. Возгрін, О. Габриелян, Ю. Зінченко, Д. Омельчук, тощо.

Віддаючи належне значному науковому доробку українських та зарубіжних вчених і краєзнавців у сфері вивчення депортацій населення Криму за етнічною ознакою, зазначимо, що на сьогодні у вітчизняній історіографії залишається низка дискусійних питань, які потребують свого вивчення. Відсутність достатньої кількості  архівних джерел, породжує різного роду інтерпретації фахівців з пострадянських країн щодо причин та суті депортацій народів Криму в ході німецько-радянської війни 1941-1945 років.

Документальні матеріали радянських спецслужб дають можливість не тільки з’ясувати механізм здійснення політичних репресій на півострові, а й відтворити хронологію, обставини, кількісні параметри депортацій кримських татар, німців, вірмен, греків, болгар, італійців, турків на різних етапах Другої світової війни.

Однією з головних причин депортацій вірмен, болгар та греків була реалізація імперської політики асиміляції народів Криму. «Болгари, які проживали на території Криму, також стали жертвами політичних репресій. Як вже зазначалось, депортація – це одна з форм радянської політики стосовно «малих народів» або національних меншин…» (К. Ілікчієва).

«Десятки тисяч людей були переміщені з Криму. Найбільш відомо про депортацію кримських татар, однак виселяли не лише їх, а й багато інших народів: болгар, вірмен, греків, німців. Частина експертів класифікує ці депортації як геноцидну практику. Дуже важливо пам'ятати не лише про злочини комуністичного тоталітарного режиму, а й про долі конкретних народів та конкретних людей, які, фактично, були зруйновані. Не менш важливо розуміти, як склалась доля цих людей після переселення і як вони повертались і чи повертались додому» (А. Дробович).

Українське законодавство визнає радянські депортації формою політичних репресій, елементом державного терору. Усі постраждалі внаслідок цього автоматично є реабілітованими. Діти депортованих, що перебували з ними на засланні, визнаються потерпілими від репресій.

Тільки за часи СРСР рф здійснила понад 10 депортацій із території України. Масштаби цієї трагедії й досі важко осягнути. Ми пережили страшний біль, який вплинув на кілька поколінь. 2022 року росіяни знову вивозять українців з тимчасово окупованих територій, і ефективної процедури повернення всіх співгромадян ми поки не маємо. Війна триває. Однак цього разу – на відміну від попередніх депортацій та інших воєнних злочинів росіян – ми маємо шанс прожити це інакше. Якщо раніше, коли Україна була в складі СРСР, нам було заборонено згадувати про страшну владну політику через загрозу репресій, якщо світ не знав і не розумів нашої біди, то тепер спільнота на нашому боці й готова нас слухати.

Радимо почитати:

1. Бажан О. Г. Депортації народів Криму в роки Другої світової війни через призму документів радянських спецслужб [Електронний документ] / О. Г. Бажан // dspace.hbuv : Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу :   http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/12144/12-%20Bazhan.pdf?sequence=1. – Назва з екрана. – Дата звернення : 20.02.2025.
2. Баран В. Крим: 1944 рік. Архівні джерела про депортацію / В. Баран // Сучасність. – 1993. – № 8. – С. 72–78.
3. Брошеван В. Боль и память крымских немцев (1941–2001 гг.) / В. Брошеван, В. Ренпенинг.  – Симферополь : Тарпан, 2002. – 74 с.
4. Бугай Н. Ф. Депортация крымскотатарского народа в 1944 году / Н. Ф. Бугай // Український історичний журнал. – 1992. – № 1. – С. 29–43. 
5. Бугай Н. Ф. 40-е – 50-е годы: последствие депортации народов (свидетельствуют архивные документы НКВД, МВД СССР) / Н. Ф. Бугай // История СССР. – 1992. – № 1. – С. 122–143.
6. Возгрін В. Депортація / В. Возгрін // Кримськотатарське питання. – Сімферополь, 1999. – Ч. 4 (8). – С. 26–65.
7. Галенко О. Проблеми дослідження депортацій народів Криму у роки Другої світової війни / О. Галенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ. – 2003. – Вип. № 23. – С. 97–110.
8. Зінченко Ю. І. Кримські татари: історичний нарис / Ю. І. Зінченко – Київ : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1998. – С. 106–115.
9. Національні меншини України у ХХ столітті. Політико-правовий аспект / М. І. Панчук [та ін.] ; голов. ред. І. Ф. Курас. – Київ : ІПЕіНД, 2000. – 356 с.
10. Омельчук Д. В. Политические репрессии против немцев Крыма / Д. В. Омельчук. – Севастополь, 2001. – 57 с.
11. Панчук М. Під пресом тоталітарного режиму: німці України в радянський період / М. Панчук // Політологічні розвідки. – Київ : Парламентське вид-во, 2012. – 424 с.
12. Світличанин И. «Новий Крим с руським укладом»: депортація давніх народів півострова [Електронний документ] / И. Свитличанин // Кримська світлиця. – 2017. – № 26. : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://crimea-is-ukraine.org/svitlytsa/deportatsiya-narodiv. – Назва з екрана. – Дата звернення : 18.02.2025.

 Підготувала Т. Федько