Дорошенко Д. І.

Дмитро Іванович Дорошенко - український бібліограф

8 квітня 2022 року виповнюється 140 років від дня народження Дмитра Івановича Дорошенка - українського історика, публіциста, громадського та державного діяча, редактора, бібліографа.

Походив він із старовинного козацько-гетьманського роду.

З 1901 р. Д. Дорошенко навчався у Варшавському університеті, через деякий час перевівся до Петербурзького університету. Там зійшовся з Українською громадою, яка в 1903 р. обрала його головою. У 1904 р. Дмитро Іванович перебував у Львові, де на університетських курсах слухав виклади з історії України М. Грушевського та з історії української літератури І. Франка. Почав займатися науковою роботою, з 1905 р. активно співпрацював із періодичними виданнями: «Нова громада», «Рада», «Україна», «Літературно-науковий вістник», «Волинь», «Полтавщина», «Хлібороб», «Рідний край», «Украинская жизнь», «Южная заря».

У травні 1906 р. Д. Дорошенка запросили до Петербурга на посаду секретаря журналу «Украинский вестник» – органу української парламентської громади. Однак після розгону першої Державної думи він повернувся до Києва і відновив навчання в Київському університеті; паралельно співпрацював із газетою «Рада», яку видавав Є. Чикаленко. Весною 1909 р. Дмитро Дорошенко із відзнакою закінчив історико-філологічний факультет Київського університету й отримав запрошення на вчительську посаду до Катеринослава. У Катеринославі він познайомився з Д. Яворницьким, організував і редагував двотижневик «Дніпрові хвилі». У канікулярний час перебував у Києві (Боярка), де виконував редакторські обов’язки в газеті «Рада».

З 1914 р. Дмитро Іванович викладав історію у комерційній школі і був бібліотекарем у Київському художньо-історичному музеї. Коли постала необхідність призначення керівника Київської публічної бібліотеки  (тепер – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, прогресивна інтелігенція міста, що стояла на проукраїнських позиціях, висунула на цю посаду Д. Дорошенка. Дума проголосувала одностайно, однак губернатор затвердити його кандидатуру в умовах початку Першої світової війни не наважився, побоюючись «українофільства» кандидата.

Після лютневої революції 1917 р. Тимчасовим урядом Росії був призначений крайовим комісаром Галичини і Буковини, а під час формування Української Центральної Ради став її членом. У гетьманському уряді 1918 р. Д. І. Дорошенко був міністром закордонних справ. Після повалення уряду (у січні 1919 р.) став доцентом Кам’янець-Подільського університету.

У квітні 1919 р. Д. Дорошенко виїхав до Праги, у травні – до Відня. У 1922 р. Дмитро Іванович став редактором часопису «Українське слово», що виходив у Берліні. Був обраний членом-кореспондентом Вищої школи слов’янських студій Лондонського університету, професором Українського Вільного університету та Карлового університету в Празі, дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (1923). У 1926–1931 рр., окрім викладання в університетах, очолював Український науковий інститут у Берліні. Православний факультет Варшавського університету запросив Д. Дорошенка очолити кафедру історії всесвітньої церкви 1936–1939 рр. Також викладав в університетах Канади (1937–1938), Українському Вільному університеті в Празі (1939–1945).

Після переїзду до Німеччини Дмитро Іванович був президентом Української вільної Академії наук (1945–1951). Серед його численних наукових праць – «Історія України 1917–1923 рр.» (Нью-Йорк, 1954), «Нарис історії України» (Мюнхен, 1966; Київ, 1991); «Мої спогади про недавнє минуле» (Мюнхен, 1969) та ін.

Більше про Д.І. Дорошенка можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:

  1. Андрєєв В. М. Дмитро Дорошенко: "перший" чи "другий" в українській історіографії першої половини XX ст.? : досвід вивчення інтелектуальної біографії історика / В. М. Андрєєв // Український історичний журнал. - 2007. - № 4. - С. 102-122. - Библиогр. в конце ст.
  2. Головченко В. Дмитро Дорошенко - історик і будівничий Української держави / В. Головченко // Зовнішні справи : суспіл.-політ. журн. - 2012. - № 2. - С. 50-53 : фотогр. ; № 3. - С. 54-57 : фотогр. - Бібліогр. наприкінці ст.
  3. Іванко А. Історик з божої ласки : [до 125-річчя з дня народж. Д. І. Дорошенка] / А. Іванко // Історія України. Шкільний світ. - 2007. - №15(квіт.). - С. 1-5.
  4. Лупандін О. І. Дмитро Дорошенко - міністр закордонних справ Української держави 1918 р. / О. І. Лупандін // Український історичний журнал. - 1998. - № 2. - С. 115-127. - Бібліогр. у кінці ст.
  5. Лупандін О. І. Громадсько-політична та державна діяльність Дмитра Дорошенка : [до 125-річчя від дня народж. укр. історика та культ. діяча] / О. І. Лупандін // Український історичний журнал. - 2007. - №3. - С. 36-46. - Бібліогр.: с. 45-46.
  6. Пиріг Р. Дмитро Дорошенко - Міністр закордонних справ Української держави (травень-серпень 1918) / Р. Пиріг // Зовнішні справи : суспіл.-політ. журн. - 2017. - № 3. - С. 40-43 : фотогр. - Бібліогр. наприкінці ст.
  7. Смогоржевська І. Бібліографічна діяльність Дмитра Дорошенка / І. Смогоржевська // Вісник Книжкової палати . - 2001. – №12. - С. 42-45. - Бібліогр. у кінці ст.

 

 

Календар подій

      1 2
345 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 1819 20 212223
24252627282930