«Щасливий щастям інших»: ім’я Миколи Пирогова на мапі Херсона

Гончарівка знову подарувала херсонцям поважного віку теплу онлайн-зустріч, яку з любов’ю організувала бібліотекарка Лілія Віжічаніна. Осінній настрій панував у кожному слові: учасники пригадували наймилозвучніші осінні слова, ділилися власними емоціями та слухали проникливу пісню на слова Володимира Сосюри «Блукає осінь». Здавалося, що в повітрі витає аромат жовтого й брунатного листя, насиченої кориці та того м’якого смутку, який приходить з золотою порою.

Та головною частиною зустрічі стала розповідь про Миколу Івановича Пирогова – людину, яка поєднала в собі силу науки, доброту серця й непохитну віру в людяність. Саме його ім’ям названа одна з херсонських вулиць, і це недаремно.

Пирогов був не просто вченим – він був особистістю рідкісної чесності та моральної висоти. Його життєве кредо «Бути щасливим щастям інших» звучало того вечора особливо щиро й зворушливо. Він справді жив так, щоб полегшувати біль, підтримувати, надихати та служити людям.

Як лікар Микола Іванович увійшов в історію як «батько польової хірургії». Саме завдяки йому у бойових умовах вперше почали застосовувати ефірний наркоз. Він запровадив гіпсові пов’язки та систему сортування поранених – інновації, які врятували тисячі життів і стали фундаментом сучасної медицини. Де б не був Микола Пирогов, він проводив безплатну хірургічну діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі.

Не менш вагомою була й педагогічна діяльність Пирогова. Він – реформатор освіти, новатор, який прагнув зробити навчання доступним і справедливим. Пирогов дбав про розвиток початкової освіти, виступав за навчання рідною мовою, підтримував підготовку вчительських кадрів. Він відстоював автономію університетів та розширення можливостей вступу для представників різних верств населення.

Саме з ініціативи Пирогова у Києві вперше відкрили недільні школи (1859 рік), а відкриття медичної клініки Університету Святого Володимира стало поштовхом для ще більш масштабних освітніх змін. Його погляд на виховання особистості вражає актуальністю й сьогодні: «Усі ті, хто готується бути корисними громадянами, мають спочатку навчитися бути людьми».

Ідею недільних шкіл підтримав і Тарас Шевченко, який у 1860 році надіслав для учнів 50 примірників «Кобзаря», а згодом і спеціально виданий ним «Буквар південноросійський» (1861 рік). Микола Іванович також сприяв створенню Новоросійського університету в Одесі (1863 рік), який став важливим центром науки й освіти.

У розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в своєму невеликому маєтку «Вишня» неподалік Вінниці, де побудував гарний будинок, аптеку, лікарню та насадив екзотичні рослини. Жив за чітким розпорядком: прокидався на світанку, робив довгу пішу прогулянку, чай, робота в саду, у стайні чи птахівниці. Далі – огляд хворих, прийом пацієнтів. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків безкоштовно. Після операції він завжди ховав руки в кишені, щоб йому не надумали платити. Для успішного спілкування з місцевим населенням Микола Іванович вивчив українську мову, яку використовував у повсякденній роботі. Це був дійсно гуманіст з великої літери.

Тепла зустріч з Гончарівкою нагадала, наскільки важливо пам’ятати тих, хто творив історію не лише української, а й світової науки. Учасники висловили бажання й надалі відкривати для себе славетні постаті, чиї імена закарбовані в назвах вулиць нашого міста.